«Ще дуже багато людей у біді»

Для медичного закладу вони передали спеціальні ліжка, кушетки, матраци, постільну білизну. Все це там — у дефіциті. Крім того, мешканці села Карпилівка Рокитнівського району зібрали тисячі продуктових пакетів для солдатів. Вантаж на схід повіз пресвітер місцевої церкви  Християн віри Євангельської Володимир Бричка. Це його 15 поїздка. За цей час чоловік зумів доправити вже 800 тонн гуманітарної допомоги.

«Уперше я потрапив у Слов’янськ на другий день після його визволення. Сьогодні місто дуже змінилося і має зовсім інший вигляд. Але, тим не менше, чимало закладів, у тому числі й лікарня, потребують допомоги. Частково вона була евакуйована. Однак там побували мародери, — розповідає Володимир Бричка. —  Я побачив лікарню розбитою і розграбованою. За цей час там зробили ремонт, але про меблі навіть не йшлося. Нам розповіли про таку потребу. З’явилася можливість допомогти. Меблі передали зі Швейцарії. Це завдяки місії «Братерство без кордонів». Але, окрім лікарні, цього разу ми також побували у військових частинах». Там гостям, як завжди, дуже раділи. І не так передачам, як спілкуванню. Продуктові пакети для солдатів — це передсвяткові гостинці. Бо хтозна, чи вдасться добратися сюди ще раз до Нового року? Дорога тяжка, пояснює пресвітер. Проте військовим дуже треба теплі речі, а ще продукти. «Ми чекаємо на посилку для них, яку відправили норвежці. А ще мої діти, які живуть у США, також вислали  допомогу. Все це ще в дорозі, — каже чоловік. — Крім того, під час цієї поїздки я відвідав одну сім’ю, яка певний час жила у мене, а тепер повернулася додому. Це жінка та 8 дітей. Чоловіка, який був місцевим пресвітером, вбили терористи. Тож вона у таку скруту лишилася вдовою. Як могли, підтримували жінку. Але вона — молодець. Ожила і дає всьому раду. Тим часом до нас знову просяться сім’ї-переселенці. Якщо все буде гаразд, на зворотному шляху заберу із Алчевська жінку та дітей».

Також Володимир Бричка радіє тому, що вдалося налагодити контакти з Луганськом. Завдяки цьому з полону визволили вже 12 військових, а ще чоловіка та сина, які були в заручниках. «Поселили їх у нас, — розповідає пресвітер. Не можу передати словами, як радіють матері цих солдатів. Та тут залишилося ще дуже багато людей у біді. Тож допомагати є кому».