Що думають про престиж своєї професії вчителі провінції?

— Настрій перед початком навчального року препаскудний, бо ціле літо просиділа без відпускних: зарплату нам давали невеликими частками і тільки днями виплатили за липень, а тому не змогла кудись поїхати відпочити. І про який престиж професії можна говорити, якщо я не маю за що пристойно одягнутися, зробити зачіску, купити книжку або дозволити собі відвідини театру або концерту. Зарплата в нас трохи більша, ніж у жеківських двірників. Видно, нашій державі не потрібні ні вчителі, ні грамотне покоління.

Володимир Борисов, учитель української мови та літератури із села Новокостянтинів Летичівського району Хмельницької області:

— Першого вересня підемо до школи. Але не знаю, чи будуть уроки. Достеменно знаю тільки одне: це вже далеко не те перше вересня, що колись було. Наші вихователі підростаючого покоління опинилися в жебрацькому становищі. Кому за рік, кому за десять чи вісім місяців зарплату винні. В багатьох учителів і свої діти, то не мають за що їх до школи по-людськи зібрати. Де ті часи, коли у всьому новому щасливі та веселі діти йшли на перший урок? Сільські вчителі, аби якось вижити, закопалися в свої городи, худобу утримують. Хіба це нормально, що він чи вона на уроках думає-гадає про картоплю, яку треба копати, про корову, яку треба доїти, про свиню, яку болячка вхопила? На книжку чи фахове видання грошей та й часу немає. То й не запитуйте про са-мо-вдос-ко-налення. Як утрачаєш самоповагу, то годі чекати поваги від когось. Відбувається велике скорочення в школах. Оці так звані класи-комплекти... Хто їх вигадав? Є комплект, то немає місця для вчителя. Другий і третій класи — на одного педагога і в одних стінах. Як я вступив до педвузу, то мої батьки пишалися: «Учителем буде!» Я і сам тоді пишався, що я вчитель, сівач розумного, доброго та вічного. А нині радію, що мої діти на педагогів не вчаться. Підупав престиж учителя... Вже всі шанують успішних підприємців. А до вчителя, як колись до невдахи-інженера, із співчуттям...

Олександр Налепа, вчитель історії Луцької середньої школи № 25:

— Навчальний рік у нас розпочнеться як завжди. У педколективі страйкових настроїв немає, тому що цього року зарплата виплачується краще, ніж минулого. Для прикладу, торік були затримки на 4-5 місяців, а тепер ось днями маємо одержати за липень. Загалом же скорочення асигнувань на освіту і, відповідно, збільшення наповненості класів, я певен, матиме дуже негативний ефект у майбутньому. Престиж професії падає. І це через «старання» держави. Цю політику я назвав би освітянським геноцидом. Її цілком імовірний результат — повний розвал системи освіти. А з другого боку... Скажімо, конкурс на історичний факультет Волинського держуніверситету і торік був високий, і цього року також. Діти хочуть учитися, незважаючи ні на що...