Що пріоритетніше?

Минулої неділі в Донецьку на площі Леніна відбувся черговий мітинг проти видобутку в регіоні сланцевого газу. В акції протесту взяли участь приблизно 200 осіб. Виступали громадські й політичні діячі, медики, екологи й прості громадяни. Головна ідея полягала в тому, що видобуток сланцевого газу принесе Донецькій області величезну й невідшкодовну екологічну шкоду.

Представниця громадської організації «Мама-86» провела аналогії між імовірними наслідками від видобутку сланцевого газу в Донеччині та ядерним вибухом у Хіросімі, нагадавши, як японські діти робили паперових журавлів, сподіваючись видужати. На мітингу активно критикували місцеву й центральну владу.

Учасники акції протесту переконливо заявили, що «Газпром» і українські прогазпромівські сили не мають жодного стосунку до цього мітингу. Автор цих рядків може підтвердити це тим, що на протестній акції була присутня група людей, яких він добре знає, й ніхто їхню громадянську позицію не «проплачував».

Нагадаємо, що в січні поточного року Донецька облрада прийняла рішення «Про узгодження проекту угоди про розподіл вуглеводнів, що добуватимуться у межах ділянки «Юзівська». Потім Кабмін схвалив проект угоди про розподіл продукції від видобутку газу на Юзівській площі між Україною, компанією Shell і «Надра Юзівська». Пізніше в Давосі за участю Віктора Януковича та прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте було підписано газову угоду між Shell і компанією «Надра Юзівська». Очікується, що незабаром компанія візьметься за геологічне вивчення ділянки «Юзівська», що передбачає буріння п’ятнадцяти свердловин.

Позитивні мотивації української влади й усіх, хто підтримує видобуток сланцевого газу в Україні», логічно зводяться до того, що це короткий шлях до енергетичної незалежності від Росії. Проте наш уряд не надто прагне роз’яснювати свою позицію, й у цьому його помилка. А на яких загрозах акцентують увагу ті, хто проти видобутку сланцевого газу в Україні, в донецькому краю зокрема? Кілька пунктів однієї з листівок на донецькому мітингу:

— забруднення грунтових вод хімічними речовинами, що використовуються при гідророзриві пласта;

— наявність у колодязях і свердловинах питної води підвищеного вмісту метану;

— висихання й спорожніння колодязів унаслідок гідророзриву пласта й поховання відпрацьованої води з хімікатами невідомого складу на території області;

— виникнення землетрусів малої потужності, які можуть стати катастрофою для регіону, де розташована велика кількість шахт.

...тощо.

Керівництво компанії Shell, звісно, спростовує всі загрози, пов’язані з видобутком сланцевого газу в Донеччині. У березні виконавчий директор проектів Дніпропетровсько-Донецького басейну Дітмар Нойхауз разом з представниками місцевої влади намагався на спеціальній зустрічі у Слов’янську поспілкуватися з тамошніми жителями, але невдоволені слов’янці зірвали цю зустріч. До речі, під час донецької акції слов’янський активіст Юрій Оболенський у спілкуванні з автором цих рядків підкреслив, що, знову-таки, незважаючи на всі звинувачення, до протесту громадських діячів зі Слов’янська «п’ята колона» не причетна.

Наразі комерційний видобуток сланцевого газу ведеться лише в Північній Америці. З екологічних міркувань від цього відмовилися Франція та Болгарія. У той же час Польща, Литва та Румунія ухвалили рішення про розробку сланців. Хоча нещодавно «День» уже писав про те, що в Польщі з приводу видобутку сланцевого газу поступово втрачають колишній ентузіазм («День» №69, 15 квітня 2013 р.).

Наскільки сумлінно Shell стежитиме й виконуватиме екологічні вимоги, передбачити важко ще й тому, що стосовно України діє так званий «мир-системний аналіз». Ми — не США й не країна Євросоюзу, а все ще пострадянська «напівпериферія», звідси в транснаціональних компаній, усупереч обіцянкам, у реальній практиці може з’явитися не зовсім екологічне ставлення до своєї роботи на нашій території.

В Україні дві «сланцеві» точки зору мають свої «тіньові» сторони. «Екологів», як уже було сказано вище, часто звинувачують у «проросійській налаштованості» й «газпромівській проплаченості». А ті, хто «за енергетичну незалежність» і не вірить в екологічні загрози від видобутку сланцевого газу, автоматично поділяють погляди власників вітчизняних ФПГ. У цій ситуації цікаво, що багато прибічників сланцевого газу одночасно є послідовними критиками українських олігархів і того, на що вони перетворюють країну, на думку цих же прибічників сланцевого газу.

Самим же українським ФПГ можна поставити два, напевно, риторичні запитання: чи є гарантія, що внутрішня економічна вигода від видобутку сланцевого газу реально позначиться на «простих смертних», і чому досі не були вивчені й освоєні безпечніші енергетичні альтернативи, про які так багато говорилося останніми роками?..

ПОЛІТИЧНА ПІДТРИМКА І ПЕРСПЕКТИВИ РУХУ

Угоду з Shell піддали грунтовній критиці КПУ і ВО «Свобода». Українські комуністи та націоналісти виступили проти потенційних екологічних забруднень, але не виключено, що за публічними позиціями і перших, і других стоять конкретні корпоративні інтереси.

Непрогазпромівському громадському руху проти видобутку сланцевого газу на вагому допомогу від українських політсил сподіватися, судячи з усього, не варто. Надати серйозну практичну підтримку може помірна опозиція, але серед її представників усе-таки просліджується певний страх «автоматично займати проросійську позицію», захищаючи екологію Донеччини. Цей страх, звісно, багато в чому йде від політичного лицемірства й питання самопрезентації, а реальний розбір проблемної соціально-екологічної ситуації відходить на другий план.

Громадському руху жителів донецького регіону проти видобутку сланцевого газу, мабуть, доведеться надалі розраховувати лише на власні сили. Але донецький мітинг 14 квітня показав деякі вади, яких слід позбавлятися, щоб не дискредитувати незалежний громадський протест. Під час акції, наприклад, узяв слово один досить-таки літній пенсіонер, який звинуватив Захід у тому, що він хоче отруїти Україну. А ще один промовець додав до соціально-екологічної проблеми мітингу певні нотки язичеських учень. Недопустимі й агресивні настрої, які можуть викликати слова в стилі «якщо народ плюне владі в обличчя...» На акції також знайшлися провокатори (може підіслані, а може й ні), котрі гучно висловлювали своє невдоволення тим, що деякі зі спікерів говорили українською мовою. Усі ці випадки, певна річ, нікуди не годяться, й усього цього слід уникати. Але варто визнати, що організатори й головні лідери мітингу у своїх промовах були досить адекватними й з політичного, й з громадянського, й просто в людського погляду.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ ВИБІР

Отже, з одного боку, сланцевий газ, вірогідно, має принести Україні енергетичну незалежність і внутрішню економічну вигоду, а з другого — може серйозно порушити екологію окремих територій країни й потенційно вдарити по здоров’ю майбутніх поколінь українців. Важливо зауважити, що ці дві позиції є не підтвердженими на сто відсотків гіпотетичними перспективами, що базуються на певних фактах або їхніх специфічних трактуваннях. Екологічні побоювання можуть не виправдатися, або керівники українських ФПГ можуть привласнити внутрішню економічну вигоду лише собі, а народ залишиться ні з чим. Можливе й перше, й друге. Але глибше питання бачиться в іншій площині.

Громадянський вибір щодо сланцевих перспектив, жодну з яких не можна вважати максимально достовірною, — це, по суті, питання ієрархії цінностей і того, як ця ієрархія спрацює у питанні видобутку сланцевого газу. Що важливіше? Що пріоритетніше? Що слід поставити основним завданням, а що відкласти?..