Що Україна повинна пояснити Росії
РЕВОЛЮЦІЯ ЗАСТАЛА МЕНЕ В ДОРОЗІ
Перша фаза — євромайдани почалися, коли я був у Республіці Польщі. До Вільнюського саміту залишалося декілька днів. Краків і Малопольське воєводство щодня показували досягнення нового європейського побуту. І це все системні корисні речі: від управління територією до створення спеціальної економічної зони і технологічних парків, від найбільших організаторів конгресів і форумів до найстарішого університету — Ягеллонського університету в Кракові.
Я бачив і відчував тактовність поляків навіть у спілкуванні на тему європаузи України. Ніхто не докоряв і тим більше не шукав винних. Просто розводили руками: «У вас був історичний шанс».
Поляки, як колишня складова частина Російської імперії, за свою незалежність боролися свідомо. І ніхто не сумнівався, що цивілізована Європа — це альтернатива варварській Росії. Це така субстанція, яка весь час прагне до домінування та війни. Навіть протягом сторіччя — Російська імперія, Радянський Союз, Російська Федерація. А суть одна — поневолення і духовна порожнеча, повне зневажання особистих прав і свобод, повна відсутність свободи слова і найстрашніше — думки. «Вільна преса — вільна країна» — ось формула успіху сучасної благополучної держави в умовах демократії.
ДРУГА ФАЗА — НЕДІЛЯ: ІЗ ПІДНЕСЕНИХ МАЙДАНІВ КИЄВА — ДО МОСКВИ
Торжество свободи — ось атмосфера Майдану. Так — тривожно, так — морозно, так — невизначено, але вільно! Тебе не залякати, тому що поруч сотні тисяч таких же вільних, як і ти! Тому сміливо кричиш, співаєш Гімн на повний голос. Вирівнюється спина, спалахують очі. Люди цього стану чекали довгих дев’ять років. І найважливіше — без політика, без монополії одного, в якому знову легко помилитися. Після Ющенка народ зрозумів, що помилитися може і він, великий і мудрий народ.
Народові, громадянському суспільству, намагалися останніми роками сказати, що їх час минув. Що тепер знову диктат грубої сили . Виявилося — ні! Не забулася атмосфера теплоти, дружби, милості Божої! Ось що намагаються сьогодні відтворити нинішні учасники Майдану. Для них, абсолютної більшості, це не боротьба за владу! Це усвідомлення власної цінності. Тоді на Майдані 2004 року вони вперше відчули, що вони потрібні своїй країні. Що вони можуть впливати на її історію. І тому вони вийшли знову! Робити новітню історію! Це колосальна еволюція суспільства — зростання, дорослішання, становлення.
МОСКВА. РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ. РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ ОСВІТИ
Академік-секретар РАО Світлана Чистякова: «Що ж у вас відбувається?».
Я: «Майдан».
Академік-секретар РАО Світлана Чистякова: «Заокеанські молодчики?»
Російське телебачення на всіх каналах нон-стоп розповідає про Україну. Ось вони — безлади, безчинства, анархія! Як без жорсткої влади! Ось у нас «ВВП».
І як пояснити, що у неділю мене найбільше вразили громадські регулювальники: коли колони злилися в півмільйонні річки, ДАІ просто самоусунулося. І тоді українці самі навели лад — громадські регулювальники. Просто хлопці з пов’язками на рукавах наводили лад на перехрестях! Як це пояснити Росії?
СПІЛКА ЖУРНАЛІСТІВ РОСІЇ: «ВАМ ТРЕБА ЗВИКАТИ ЖИТИ В КРАЇНІ, В ЯКІЙ МІЛІЦІЯ Б’Є ЖУРНАЛІСТІВ!»
Не хочемо ми такої країни! У нашій країні прийнято журналістів поважати. Ось наше досягнення! І тому найбільшими НП повинні стати факти нападу на журналістів. Не можна жити без вільної преси. Не можна звикати до заляканої журналістики.
Найскладніше — це пояснити Росії, що таке громадянське суспільство. Найімовірніше полковник Путін, як частина тоталітарної державної машини СРСР, застав лише 100% диктат держави і ні про яке громадянське суспільство, в якому три рівновеликі сектори: держава, бізнес і суспільний сектор, — він і не чув.
А ще в умовах демократії — народ джерело влади. Ось це визначення на пострадянському просторі незрозуміле. І дуже не приємне для еліт: «Ну, хіба що російський мужичок може бути джерелом влади? Він темний, він дрімучий, він п’яний».
А тут в Україні взяв і народився справжній народ — Громадянин, особистість, джерело влади. Не помазаник Божий, керівник, що нами керує і вказує перстом, а народ, що приймає рішення і що відстоює позиції.
Дивно, але на східних землях України ці вільнодумства народилися також нещодавно. І південь, і схід голосували за Президента Януковича тому, що він обіцяв працювати замість них. Віра в доброго правителя, від якого цілковито залежить наше життя, — ось від чого болісно позбавлялися ми в Україні.
Як розповісти нашим російським колегам, що в Україні виросли і вижили сотні тисяч талановитих, молодих ініціативних САМОСТІЙНО мислячих громадян! Вони за 20 років встигли зробити кар’єру, заробили гроші і тепер вони основа Майдану. Вони вижили не завдяки державі та її соціальним подачкам. Вони навчилися жити завдяки своєму вмінню вільно думати й діяти. І тому для них СВОБОДА — це найвища цінність. І ось за неї вони і готові боротися. А ще вони можуть організувати будь-яку справу.
Я ПИШАЮСЯ ТИМ, ЩО Я — УКРАЇНЕЦЬ. ОТЖЕ — ЄВРОПЕЄЦЬ!
Чи є у нас альтернатива, якщо, не доведи Господи, революція захлинеться і Росія прийме рішення нас заморозити у своїх обіймах? Тепер я розумію причину Голодомору 1932—1933 років і репресій 1937—1939 років. Як змусити заможних, кмітливих, зухвалих, йоржистих, самостійних ходити радянським строєм? Тільки фізично знищивши.
Тому, друзі, українці, нам не можна дозволити сумній історії повторитися.
І в сьогоднішньому суспільстві єдина надія — вільні медіа. Тільки від їхньої рішучості й сміливості залежить свобода нашої країни. Нікому не можна дозволити торгувати нашим майбутнім і майбутнім наших дітей за нашою спиною!
Ніхто замість нас не має права приймати рішення.
Тому сьогодні треба активніше зайнятися не облаштуванням Майдану і нарізуванням бутербродів, а популяризацією цінностей! Європейські цінності — це ще темний ліс для частини наших мешканців! Вони ще громадяни за паспортом, але не громадяни за станом душі.
«Але я дуже слухняний громадянин, — а це теж дуже навіть добре», — розповідала мені сусідка по дорозі з Москви до Києва, пояснюючи, чому вона проти України і проти вступу до ЄС. Родом наша співгромадянка з Мордовії. І як пояснити їй рідною, чудовою, але дуже від нас далекою, що слухняний громадянин сьогодні — це шлях до мордовських таборів!
Не хочемо, не будемо! Ми вже це проходили.
У Росії велика частина співрозмовників співчувала й активно пропонували свої виходи з ситуації. Дуже часто пропонували відправити на допомогу війська. Не приїхати подивитися, підтримати добрим словом повсталий народ, такий самий народ, як і ви, росіяни! Ні, відправити допомогу — війська! Тепер зрозумілою є Празька весна, Афганістан, Варшава! Ми просто звикли в тій країні допомагати ось так — військами. Це такі «ангели охоронці» на танках і з автоматами.
Бо пам’ятаю, в дитинстві ще застав: «На прохання дружнього нам народу ... І направити обмежений контингент наших військ... «. Не думав, що така риторика повториться, ніколи не уявляв, що таке звучатиме на адресу рідної країни і не хочеться, щоб така гуманітарна допомога надійшла!
Журналісти всього світу можуть нам допомогти в боротьбі за наше громадянське суспільство. Дуже важливо об’єктивно і неупереджено розповідати про цю унікальну країну — Україну. Знову Майдан, знову народ! Глибоко символічно, що минулого тижня НСЖУ стала членом Європейської федерації журналістів.
Журналісти вже в Європі! Ця подія пройшла практично непоміченою. А даремно! Це досягнення набагато більше за виграш у черговому футбольному матчі або навіть чергову пісенну перемогу. Наші журналісти довели в черговий раз, що вони піонери — що йдуть першими.
Вже перед самим виїздом один відставний генерал міліції РФ поділився зі мною: «Адже у нас ніколи не було досвіду виходу півмільйона людей на вулиці Москви! Ми не знаємо, як із цим боротися!»
