Що залишається за кадром,

На сьогоднішній день за держпрограмою забезпечення села добривами було поставлено трохи більше за 10% від передбачених обсягів. При цьому в НАКу наполегливо запевняють, що проблем із виробництвом немає. Те, що потреба в добривах у аграріїв просто величезна, не викликає жодних сумнівів. Питання в тому, чому ж у такому разі, добрива не надходять у достатній кількості на село?

Цього року постановою Кабміну НАКу доручили вкотре забезпечити село мінеральними добривами в обсязі 300 тисяч тонн. Враховуючи, що минулого року збитки газовиків від аналогічної акції досягли 250 млн. грн., вони скептично поставилися до перспективи продовжити заробляти збитки. Крім внутрішнього опору схемі постачання газу хімічним підприємствам з’явився тиск і з боку МВФ.

Директор 2-го Європейського департаменту МВФ Джон Одлінг- Смі висловив розчарування тим, що уряд доручив «Нафтогазу» постачати газ хімпідприємствам за тарифами, нижчими за собівартість. З урахуванням загальних побажань на світ з’явився новий, так званий перехідний до ринкового варіант урядового документа, згідно з яким НАК виступає постачальником газу й електроенергії, а відповідно — і власником міндобрив. Так НАК стала трейдером хімпідприємств.

Нову схему запустили, та вже з перших днів її реалізації з’явилися проблеми. Протягом лютого- березня ніяк не вдавалося вирішити питання постачання електроенергії. Виявилося, що механізм, прописаний у постанові, не працював, інші ж схеми не влаштовували Мінпаливенерго.

Другий блок проблем у реалізації держпрограми створило Мінагропромполітики. В лютому, майже одночасно з ухваленням постанови Кабміну «Про механізм забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами», їх (добрива) було віднесено до розряду критичного імпорту. У разі прийняття подібного рішення вартість українських добрив була б вищою за російські на 16,6%. Бюджет втратив би відрахування, а українські хіміки — обсяг робіт.

Наприкінці березня, коли процес виробництва й відвантаження міндобрив набув стабільного ритму, заступник міністра аграрної політики Сергій Рижук заявив, що постачання міндобрив за прямими контрактами здійснюється в середньому по 280-320 гривень за тонну, що значно дешевше, ніж за державною програмою. В Комітеті промполітики і в НАКу, який став найбільшим хімічним трейдером в Україні, спростували існування таких цін. А експерти обережно припустили, що подібний «інформаційний демпінг» спрямований на блокування урядової програми з постачання міндобрив.

У зв’язку з цим виникає просте питання, чи не сприйняло Мінагропромполітики заяву уряду про те, що держава цього року не втручатиметься в забезпечення посівної матеріально-технічними ресурсами, як сигнал до комерціалізації й розгортання роботи з трейдерами і на трейдерів?

Реально, негативний сценарій з реалізації держпрограми вигідний тільки трейдерам. У певний момент Х можна буде заявити, що урожай наступного року знаходиться під загрозою, й запропонувати завезти добрива з сусідньої Росії. Можете не сумніватися, що компанії-добровольці знайдуться відразу, більш того, знайдуться й ті, хто видасть під таку схему гарантії. Як мінімум банківські, а може, й державні. Всі інші учасники програми, в тому числі й аграрії, залишаються в програші. Власне, така спроба вже була в лютому, коли Мінагрополітики розвідало грунт на предмет запровадження нульової ставки ПДВ на ввезення мінеральних добрив.

ПОРЯТУНОК ПОТОПАЮЧИХ...

Єдине, що зараз стримує виконання програми, — це некредитоспроможність сільгоспвиробників і цілковита байдужість до розв’язання цього питання з боку Мінагрополітики й більшості місцевих адміністрацій.

Хоча є й винятки. Аграрії близько місяця тому вийшли з ініціативою, щоб облдержадміністрації надали комерційним банкам гарантії того, що господарства сплатять за поставлені ресурси з урожаю. Прямо (банки-господарства) ця схема не запуститься, оскільки більшість сільських господарств є збитковими, й жоден банк добровільно не візьме на себе ризик кредитувати сільські господарства. З іншого боку, роздавати добрива без гарантій також не можна. Адже якщо минулого року сільські господарства були державними КСП, то цього року всі вони є приватними підприємствами, й будь-яке роздавання добрив без гарантій призвело б до перекачування коштів з державного сектора до приватного.

Запропоновану аграріями схему було відразу ж підтримано урядом Криму в особі прем’єра Сергія Куніцина. У мінімальні терміни в рамках республіканського бюджету було сформовано гарантійний фонд, під яким «Укрсоцбанк» видає гарантії кримським сільгоспвиробникам. Наприкінці минулого тижня до схеми приєдналися ще й Київська і Миколаївська області, в стадії прийняття рішень знаходяться Харківська й Волинська області.

На сьогодні, згідно з інформацією Мінагрополітики, сільськогосподарські підприємства мають 30% добрив, необхідних для весняного підживлення озимих.