Щодня – у госпіталь
Житомирські волонтери розповідають, як вдячність до бійців переростає в щире приятелювання з нимиВолонтерка Тетяна Докіль допомогою пораненим воїнам АТО, які лікуються в Житомирському госпіталі, почала займатися після того, як відвідала свого пораненого однокурсника в Київському госпіталі.
Повернувшись до свого міста, одразу ж почала думати, яким же чином підтримати тих, хто лікується в Житомирському шпиталі. Було це в липні. І в Житомирському шпиталі на той час вже лікувалися військові, поранені в зоні АТО. Це переважно хлопці з ранами середньої тяжкості й ті, хто проходив реабілітацію. Тетяна не приховує, що перші кроки її волонтерської діяльності персоналом закладу і самими воїнами сприймалися дещо насторожено. Але це скоро минуло. Першою акцією, яку організувала Тетяна та її волонтерська група, було вручення малюнків і листівок від дітей, які малеча малювала спільно на Михайлівській площі, щоб підтримати захисників. Так і почали спілкуватися, знайомитися з воїнами. Виявилося, що вони з різних населених пунктів України, і не до всіх можуть часто приїздити близькі. А от потреба, щоб оперативно придбати певні ліки, виникає.
«Я написала пост у «Фейсбук», де виклала список необхідних медикаментів. Була приємно здивована небайдужістю людей, які дзвонили, передавали медикаменти, самі завозили їх у госпіталь», — розповідає Тетяна. Особливо таких прохань було багато кілька місяців тому, хоча й зараз, буває, звертаються до волонтерів, коли потрібні якісь дорогі ліки, яких немає в шпиталі. Вони ж за допомогою соціальних мереж звертаються до небайдужих людей — і проблема вирішується. Героїзм та мужність хлопців не залишають байдужими не лише жителів Житомира, Житомирської та інших областей. Передали свій благодійний внесок для поранених воїнів навіть кілька людей з інших країн.
Тетяна говорить, що постійно в її команді працюють Ніна Шепетуха, Світлана Іщук, Марія Уланова. У госпіталі вони бувають щодня, знають про всі турботи воїнів. Загалом роботу так і налагоджено, що дівчата кожного дня цікавляться, чи виписуються, чи надходять поранені, що їм потрібно. У соціальних мережах, у ЗМІ повідомляють про потреби воїнів, шукають благодійників... Придбавши необхідні для поранених речі, самі доставляють їх у госпіталь і обов’язково звітуються документально в соцмережах. Одяг, миючі засоби, постільна білизна та ще чимало іншого. Закуплено конвектори за благодійні кошти, електрочайники, холодильники в палати. Нещодавно передали для тубвідділення Житомирського госпіталю холодильник і пральну машину, які придбали за кошти, отримані від проекту фотографів із «Фотосфери»...
Тетяна каже, що їм вдається налагоджувати з пораненими захисниками щире людське спілкування. Звісно, ніхто з болючими для бійців темами не нав’язується. Їх намагаються оточити турботою, увагою, щоб так підкреслити свою вдячність за те, що вони нині виконують найголовнішу справу — захищають Україну.
Волонтерка каже, що у шпиталь приходять не тільки вони, є чимало людей, які хочуть підтримати воїнів. А ще багато відгукуються на звернення в соцмережах про якусь конкретну справу. Ось, приміром, хлопці попросили знайти перукаря, бо хочуть виглядати охайними. Волонтери розмістили цю інформацію в соцмережах, і вже за кілька хвилин пролунав перший дзвінок... Приходять час від часу небайдужі житомиряни з гостинцями, домашніми смаколиками. Тетяна зі своєю волонтерською групою подбали й про те, щоб при нагоді й із днем народження привітати пораненого бійця, створити для нього святковий настрій. І навіть після того, як хлопці виписалися зі шпиталю, волонтери спілкуються з ними, як з добрими друзями.