Шість українських університетів — у рейтингу найкращих вишів світу
Експерти кажуть: Радіти зарано
Найвищу позицію отримав Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Порівняно з минулим роком він піднявся на 20 позицій і розділив з іншими університетами місця 421 — 430. Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут» також суттєво покращив своє положення. Він займає позиції 551 — 600, проти минулорічних 601 — 650.
Донецький національний університет і Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» другий рік поспіль віднесені до категорії «701+». Цього року до рейтингу увійшли ще два українських університети, які зайняли порівняно високі позиції. Це Харківський національний університет, який увійшов до групи «481 — 490» та Сумський державний університет, який отримав позицію «651 — 700».
Очолив світовий рейтинг Массачусетський технологічний інститут (США). На другому місці — Кембрідж, на третьому — Імперський коледж Лондона. Четверте місце займає Гарвард, а п’яте — Оксфорд.
Єгор СТАДНИЙ, експерт Центру досліджень суспільства:
— Під час визначення якості освіти я б не радив гнатися за показниками рейтингів. Рейтинг QS кількісний, він мало про що говорить. Наших ректорів можна привітати з тим, що вони поліпшили свій імідж і сміливо можуть говорити про те, що їхні університети увійшли в ТОП-500 одного з трьох найвпливовіших світових рейтингів. Але якщо підходити до цього питання фахово, то ось яка картина: українські університети не конкурентоспроможні на міжнародній арені.
QS — це іміджевий рейтинг. У ньому присутнє опитування представників університетів і роботодавців. Інші критерії пов’язані з цитуванням, співвідношенням кількості викладачів до студентів, а також міжнародних викладачів та іноземних студентів. Але це не показник якості. В українських університетах іноземні студенти не ходять на пари, а іспити здають за хабарі. Наші університети набирають їх на навчання з єдиною метою — отримати кошти від контракту. Ці студенти не приносять до нас підвищення планки якості освіти.
Щодо цитованості, то вона підходить як показник рівня лише у певних галузях. Цитованість підходить до визначення рівня науковців медиків, фізиків, математиків, хіміків і зовсім не підходить для гуманітарних наук. Дослідження у природничих науках продукують статті, а в гуманітарних — монографії. Зрозуміло, що легше послатися на статтю, аніж на книжку. Також ніхто не оцінює мети цих посилань. На дослідження можуть послатися як на джерело інформації, а можуть і висловити критику. Так само траплялися випадки, коли коефіцієнт цитування накручували штучно.
Хоч би до якого рейтингу увійшли наші виші, це не змінить ситуації для студентів, тому я радив би гнатися не за рейтингами, а за якістю
