Шлюб – право чи привілей?

Панельна дискусія «Битва за рівні права» відбулась після показу документального фільму «Справа проти Пропозиції 8». Стрічка створювалась майже п’ять років і є лауреатом Sundance, SXSW та інших відомих кінофестивалів. Увесь цей час її герої – дві каліфорнійські одностатеві пари – відстоювали у судах своє право на шлюб, реалізувати яке їм заважала законодавча Пропозиція 8. За підтримки Американської фундації рівних прав та найкращих адвокатів країни, вони дійшли до Верховного суду США, який скасував дискримінаційне визначення шлюбу і дозволив каліфорнійцям однієї статі одружуватися офіційно. Проте автори фільму зазначають, що більш ніж у 30 штатах одностатеві шлюби досі не легалізували, отже боротьба триває.

Представники українських ЛГБТ-організацій поділились із аудиторією своїми думками щодо цієї ситуації. Так, перше, про що треба пам’ятати – кожна країна йде своїм шляхом, і передбачити, скільки часу піде на виборювання того чи іншого права, складно. Втім, про свої права треба говорити і відстоювати їх – тільки тоді прогрес можливий.

Багато дискутували щодо запровадження цивільного партнерства, яке активно обговорювалося на початку весни. Спікери нагадали, що це поки тільки один із пунктів плану дій до Національної стратегії у сфері прав людини, а сам законопроект ще навіть не розроблено. Всередині спільноти також є розходження у поглядах. Олена Шевченко, виконавча директорка ГО «Інсайт», каже, що її громадська організація виступає за  справжній шлюб, а не партнерство, проте не виключає, що цей етап також доведеться пройти.

«Ви можете по-різному ставитися до інституту шлюбу, але будь-які люди з абсолютно різними ознаками повинні мати рівні права. У кожного з нас має бути це право, незалежно від того, реалізуємо ми його чи ні», - наголошує Олена Шевченко. Експертка відзначила недоліки у висвітленні питання українськими медіа. Так, у своїх матеріалах журналісти викривляли реальний стан речей, представляючи згаданий план дій як прямий шлях до легалізації одностатевих шлюбів в Україні. Крім того, журналісти сфокусувалися лише на цій частині документу і пропустили багато інших важливих для ЛГБТ-спільноти речей, прописаних там.

«Хоч як би цей інститут називався, важливо, щоб він гарантував такі самі права, як у людей, котрі вступили в шлюб. Те цивільне партнерство, що нам пропонується, навіть близько не передбачає набору прав, який мають люди у шлюбі», - переконаний Зорян Кісь, координатор проектів міжнародної організації Freedom House в Україні. Активіст підкреслює, що цей план дій і взагалі сама стратегія не є проектом певного прем’єр-міністра чи уряду. Кабінет Міністрів має виконувати його від імені України і в інтересах українського народу, а не задля задоволення власних політичних амбіцій.

До обговорення долучився й Ті Джей Лунарді, представник Служби безпеки Посольства США в Україні, який уже 15 років займається громадянськими правами ЛГБТ-спільноти. Він пояснив деякі особливості американського законодавства та судової системи, а також розповів про різні погляди представників секс-меншин на питання шлюбу та створення родини. За словами Ті Джея, американські ЛГБТ-активісти залучають до боротьби за свої права представників інших організацій, намагаючись так об’єднати суспільство. Опонентами, на його думку, перш за все керує страх руйнування сталої системи цінностей. До того ж вони не завжди усвідомлюють, що конкретно їм не подобається. А найкращим засобом боротьби з ними Лунарді вважає вихід на контакт та спокійні й аргументовані пояснення.

Українські активісти також відзначили, що їхні противники не до кінця розуміють, що саме їх не влаштовує. Зорян Кісь вбачає тут конфлікт двох меншин, одна з яких, ультраправі радикали, агресивно нав’язує свою думку та намагається говорити від імені байдужої більшості. Олена Шевченко, зі свого боку, переконана, що конфліктують явища: боротьба за права та байдужість. Вона підкреслила, що правозахисний досвід України та США зовсім різні. Наші співвітчизники часто не знають ані власних прав, ані прав ближнього. Звідси й тверде переконання, що відстоювання чиїхось прав обов’язково зашкодить власним. Із цим, на думку експертки, треба працювати в першу чергу.

Так чи інакше, активісти вважають, що бурхлива дискусія у суспільстві – позитивний знак. Олена Шевченко, яка є засновницею Фестивалю рівності, розповіла про подальший маршрут події. На межі червня-липня його планують провести у Дніпропетровську, потім – в Одесі. Є заявки і від інших міст, серед яких – Маріуполь. У перспективі планують вирушити і туди, адже проблеми дискримінованих груп варто обговорювати на всіх доступних майданчиках.

«Ви можете по-різному ставитися до інституту шлюбу, але будь-які люди з абсолютно різними ознаками повинні мати рівні права. У кожного з нас має бути це право, незалежно від того, реалізуємо ми його чи ні»