Сімейний конфлікт через... невміння спілкуватися

— Які сімейні проблеми примушують людей звертатися до послуг фахівців?

— Третина випадків — це конфлікти між батьками та дітьми-підлітками, коли боротьба дітей за нові права впливає на всю сферу взаємин із дорослими. Чим більше дитина незадоволена ставленням до неї старших, тим сильніше в неї проявляється потреба в товаришах і тим більший їхній вплив на неї. Посилює ситуацію відсутність стабільності в країні — зароджується та розвивається специфічна дитяча субкультура, яка характеризується негативізмом у ставленні до суспільства, його правових і моральних вимог. Наприклад, за рекомендацією Асоціації психіатрів України до Центру підтримки сім’ї звернулися батьки п’ятнадцятилітнього Павла. Підліток останнім часом дуже змінився — став агресивним і замкненим, почав погано вчитися і дедалі частіше не приходив додому ночувати. Павло виростав у сім’ї спортсменів, проте сам спортом не займався, а захоплювався суспільними науками, серйозною музикою та психологічними кінострічками. Хлопчик порядний, легко налагоджував душевні відносини з навколишніми. Його оточення і принесло йому біду — в компанії з’явилися наркотики. Підліток був схильний шукати сенс життя, а після вживання наркотичних речовин став байдужим до того, що хвилювало його раніше, і вирішив, що сенс життя він знайшов.

— Як дізнатися, чи вживає підліток наркотики або алкоголь, і на якій стадії залежності він перебуває?

— Змінюється поведінка, характер, фізіологія підлітка. Він може змінити коло друзів та намагатися приховати це від батьків. Зникати з дому на тривалий час, пропускати заняття в школі та гірше вчитися. Він може ставати необгрунтовано агресивним, озлобленим, замкненим. Можуть виникнути розлади сну та зникнути апетит. Батьки в змозi допомогти дитині подолати потяг до вживання наркотиків. Вони повинні привчати дитину до думки, що за свої вчинки кожна людина відповідає сама. Батькам не слід прагнути самим змінювати дії своєї дитини. Їхнє завдання — навчитися змінювати свої реакції на дії підлітка. Замінити страх вірою, зневагу й образу — повагою до закладених у ньому можливостей. Проте батьки не повинні потурати хворій дитині і прагнути виправдовувати її в очах інших. Не треба захищати дитину від наслідків її вчинків. Вона повинна відчути їх сама, що й стане кроком до видужання.

— За якими ознаками можна помітити виникнення кризи в сім’ї?

— Перший показник виникнення кризи — невміння батьків і дітей спілкуватися. Зрозуміло, що ініціатива має виходити від батьків. Проте часом вони навіть між собою мало спілкуються, тому не дивно, що батьки не завжди вміють знаходити спільну мову з дітьми. Причини неефективного батьківського ставлення до дитини криються в педагогічній і психологічній безграмотності.

— Які найтиповіші помилки батьків?

Дуже часто застосовують стереотипи у вихованні без врахування індивідуальних особливостей дітей. Це відсутність гнучкості й одностороння орієнтація на розумовий розвиток. Якось до нашого центру звернулася тринадцятилітня дівчинка. Останнім часом їй стало нецікаво слухати вчителів і вона перестала вчитися «на відмінно». Причина — кохання без взаємності. Батьки дівчинки про це дізналися і порадили доньці звернутися до психолога, щоб той допоміг їй позбутися небажаних емоцій. Хоч їм слід було б працювати з нею над підвищенням самооцінки, акцентувати її увагу на зміцненні фізичного здоров’я та витривалості. Тому, хто з дитинства навчений за перших зіткнень із проблемами звертатися до фахівців, — важко буде стати самостійною людиною.

Не приносить бажаного результату й строго регламентовані «заорганізовані» методи з безліччю наказів і жорсткістю оцінок. Наприклад, до психолога Центру підтримки сім’ї прийшла бабуся з восьмирічною внучкою, яка крала в батьків гроші. Дитина росла в добре забезпеченій сім’ї і ні в чому не мала потреби. Мати дівчинки багато працювала та вважала себе сімейним годувальником. Пасивність батька в матеріальному забезпеченні сім’ї та в спілкуванні з дочкою підштовхнула жінку до «жорсткого» стилю спілкування — дівчинку фізично карали за проступки. На крадені гроші дитина купувала в шкільному буфеті тістечка та пригощала ними однокласників. Так дівчинка проявляла увагу і ласку, яких їй самій так не вистачало в сім’ї.

У вихованні дітей також можуть позначатися несприятливі індивідуальні особливості батьків. Тривожність у відносинах із дітьми через власні внутрішні конфлікти. Афективність у відносинах із дітьми: крик, сварки, погрози дітям. Домінантність або владність батьків, категоричність і директивність думок, прагнення підпорядкувати собі дітей і добитися цілковитої слухняності. Батьківське марнославство, що призводить до завищеного рівня вимог стосовно можливостей дітей.

Труднощі виконання сім’єю виховної функції значною мірою пов’язані із знеціненням моральних, духовних, громадянських ідеалів у суспільстві, відсутністю спільних стратегій виховання дітей у сім’ї, недостатньою підготовкою молоді до материнства та батьківства. Низький рівень педагогічної культури батьків ослабляє можливості передачі соціального досвіду від старших поколінь молодшим, збіднює сімейне спілкування, знижує вплив батьківської сім’ї на дітей. У сучасних умовах особливого значення набуває розширення інформаційно-консультативної допомоги сім’ям для повернення втрачених орієнтирів та усунення атмосфери дискомфорту. Сім’ям потрібно пояснювати причини виникнення конфліктів, вчити елементарним технологіям нівелювання або уникнення конфліктів, основам сімейної психології. Конфлікти — нормальне явище, навіть за нормальних відносин у сім’ї. З їхньою допомогою дитина дорослішає. Не самі непорозуміння або наявність різних поглядів призводять до сварок і бійок, а невміння спілкуватися, обговорювати та знаходити взаємоприйнятне рішення, яке не принижує та не ображає дитину. Вчені вважають, що проблемна сім’я цілком може стати успішною. Причини неблагополуччя полягають в особистому досвіді кожного члена сім’ї. З огляду на те, що цей досвід є результатом навчання, то можна навчити людей жити інакше.