Сізіфова служба

Зі зростанням кількості сізіфів, скорочувалася кількість сізіфових місць, що серйозно загрожувало сізіфовим безробіттям. Почало не вистачати й каменів, а також гір, на які ці камені скочувати. До того ж з’явилося побоювання, що якщо всі наявні камені скотити на наявні гори, гори розваляться, скоротивши не тільки кількість сізіфових місць, а й також, можливо, самих сізіфів.

Тоді стали камені котити обережніше, не в буквальному значенні, а суто теоретичному, на папері, вказуючи величину каменя, висоту гори, а також швидкість скочування. Ті сізіфи, які скочували камені з більшою швидкістю, встигали посісти значно вище становище й котили звідти вказівки, розпорядження та інструкції, як і що саме котити, а також до якого терміну прикотити. Проте бажаючих котити камені ставало все менше, сізіфи не втрачали нагоди підкотити що-небудь на стороні, аби заробити на реальне життя, а не на теоретичне.

Гора незроблених справ зростала, незважаючи на золоті гори, обіцяні у вигляді майбутнього заробітку, але ще швидше зростала сізіфова служба, стаючи наріжним каменем спотикання, горою спотикання, гірською системою спотикання... А що таке система спотикання, це навряд чи кому-небудь треба пояснювати.

ЕВОЛЮЦІЯ НА СЛУЖБІ В РЕВОЛЮЦІЇ

— Професоре Дарвін, ви писали, що людина стала людиною в процесі боротьби за існування.

— Абсолютно правильно. На жаль, кращі загинули в боротьбі.

— А як же природний добір? Адже ви значне місце відводили природному добору?

— На жаль, були добрані не зовсім кращі.

— Професоре Дарвін, порадьте, як нам бути в нашій революційній практиці: чи треба починати з боротьби й лише після цього перейти до відбору, або краще спочатку все відібрати, а вже потім нехай вони борються за існування?

Дарвін не відповів, тому були використані обидва варіанти. Почали з боротьби, від неї перейшли до відбору, потім відібрали все — і відтоді героїчно боремося за існування.

№213 06.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»