Словесний автопортрет Раневської

Народна артистка Радянського Союзу Фаїна Георгіївна Раневська крім того, що була великою актрисою, ще й мала дуже гострий язик. Деякі з її численних жартів стали анекдотами, авторство деяких анекдотів приписували їй, та так чи інакше з цих «клаптиків» дотепності складається дуже колоритний, соковитий і живий образ Фаїни Георгіївни. Те, що часом не вдавалося численним біографам та мемуаристам.

***

Свого часу саме Ейзенштейн дав сором'язливій дебютантці, що тільки з'явилася на «Мосфільмі», та ще й до того ж заїкалась, пораду, яка вплинула значним чином на її життя.

— Фаїно, — сказав Ейзенштейн, — ти загинеш, якщо не навчишся вимагати до себе уваги, примушувати людей підкорятися твоїй волі. Ти загинеш, і актриси із тебе не вийде!

Незабаром Раневська продемонструвала наставнику, що дечому навчилася.

Дізнавшись про заміну, вона обурилася і на чиєсь запитання про зйомки «Грозного» вигукнула:

— Краще я продаватиму шкіру із жопи, аніж зніматимуся в Ейзенштейна!

Автору «Броненосця» негайно донесли, і він відбив з Алма-Ати захоплену телеграму: «Як іде продаж?»

***

Якось Раневська брала участь у засіданні приймальної комісії театрального інституту.

Година, дві, три...

Останній абітурієнтці, як додаткове питання, дістається завдання:

— Дівчино, зобразіть нам щось дуже еротичне, з крутим обломом в кінці...

Через секунду приймальна комісія чує ніжний стогін:

— А... аа... ааа... Аа-а-а-пчхи!!!

***

Фаїна Георгіївна повернулася додому бліда, як смерть, і розказала, що їхала від театру на таксі.

— Я відразу зрозуміла, що він лихач. Як він лавірував між машинами, ухилявся від вантажівок, проскакував прямо перед носом у перехожих! Та по-справжньому я злякалася вже потім. Коли ми приїхали, він дістав лупу, щоб подивитися на лічильник!

***

Раневська запрошує у гості і попереджає, що дзвінок не працює:

— Як прийдете, стукайте ногами.

— Чому ногами, Фаїно Георгіївно?

— Так ви ж не з пустими руками збираєтесь приходити!

***

Якось Раневська, знявши слухавку, почула надокучливий і обридлий їй голос когось iз шанувальників і заявила:

— Вибачте, я не можу продовжувати розмову. Я розмовляю з автомата, а тут велика черга.

***

У будинку відпочинку на прогулянці приятелька проникливо заявляє:

— Я обожнюю природу.

Раневська зупиняється, уважно оглядає її і каже:

— І це після того, що вона з тобою зробила?

***

На закордонних гастролях колега заходить разом з Фаїною Георгіївною до лялькового магазину «Барбі і Кен».

— Моя дочка обожнює Барбі. Я хотів би купити їй якийсь набір...

— У нас найширший вибір, — говорить продавщиця. — «Барбі у селі», «Барбі на Гавайях», «Барбі на гірських лижах», «Барбі розлучена»...

— А які ціни?

— Усе по 100 доларів, тільки «Барбі розлучена» — двісті.

— Чому так?

— Ну як же, — втручається Раневська. — У неї, окрім всього, ще й будинок Кена, машина Кена, басейн Кена...

***

Приятелька повідомляє Раневській:

— Я учора була в гостях у N. І співала для них дві години...

Фаїна Георгіївна перебиває її вигуком:

— Так їм і треба! Я їх також терпіти не можу!

***

— Чому Бог створив жінок такими красивими і такими безглуздими? — спитали якось Раневську.

— Красивими, щоб їх могли любити чоловіки, а безглуздими, щоб вони могли любити чоловіків.

***

— Чому жінки так багато часу і коштів витрачають на зовнішній вигляд, а не на розвиток інтелекту?

— Тому що сліпих чоловіків набагато менше, ніж безглуздих.

***

Якось на гастролях Фаїна Георгіївна зайшла до місцевого музею і сіла у крісло відпочити.

До неї підійшов доглядач і зробив зауваження:

— Тут сидіти не можна, це крісло князя Суворова Римкинського.

— Ну то й що? Його ж зараз немає. А як прийде, я встану.

***

Вірі Марецькій присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці.

Люблячи актрису і визнаючи її заслуги у мистецтві, Раневська, втім, зауважила:

— Щоб мені отримати це звання, треба зіграти Чапаєва.

***

— Тварин, яких мало, занесли до Червоної книги, а яких багато — до «Книги про смачну та поживну їжу», — пояснювала вона хатнiй робітниці.

***

Під час гастролей у Львові вночі, вийшовши якось на балкон готелю, Фаїна Георгіївна з жахом виявила висвітлений неоновими літерами величезних розмірів непристойний іменник на букву «е». Приголомшена нічними порядками улюбленого міста, яке доброчесно дотримувалось морального радянського кодексу вдень, Раневська вже не змогла заснути і лише на світанку роздивилася згаслу першу букву «М» на вивісці меблевого магазину, написанiй українською: «Меблi».

***

— А як ви вважаєте, хто розумніший — чоловіки чи жінки? — спитали у Раневської.

— Жінки, звичайно, розумніші. Ви коли-небудь чули про жінку, яка б втратила розум тільки від того, що у чоловіка красиві ноги?

***

Під час війни не вистачало багатьох продуктів, у тому числі і курячих яєць. Для приготування яєшнi та омлетів користувалися яєчним порошком, який постачали до Росії американці за ленд-лізом. Народ до цього продукту ставився з недовірою, тому у пресі постійно друкувалися статті про те, що порошок дуже корисний, натуральні яйця, навпаки ж, дуже шкідливі.

Війна закінчилася, з'явилися продукти, і яйця почали з'являтися на прилавках усе частіше. Одного прекрасного дня кілька газет вмістили статті, у яких стверджувалося, що яйця натуральні дуже корисні і поживні. Кажуть, того вечора Раневська телефонувала друзям і повідомляла:

— Вітаю, дорогі мої! Яйця реабілітували!

***

— Ось ваші снодiйні таблетки, Фаїно Георгіївно, цього вам вистачить на шість тижнів.

— Але ж, лікарю, я не хотіла б спати так довго!

***

— Дуже жалкую, Фаїно Георгіївно, що ви не були на прем'єрі моєї нової п'єси, — похвалився Раневській Віктор Розов. — Люди біля кас влаштували справжнє побоїще!

— І як? Вдалося їм отримати гроші назад?

***

Якось вона сказала:

— Четвертий раз дивлюся цей фільм і маю вам сказати, що сьогодні актори грали як ніколи.

***

У «Штормі» Білль-Білоцерковського Раневська із задоволенням грала «спекулянтку». Це був складений нею текст — автор дозволив. Після сцени Раневської — овація, і публіка відразу йшла. «Шторм» мав довге життя у різних варіантах, а Завадський її «спекулянтку» до спектаклю не включив.

Раневська запитала у нього: «Чому?». Завадський відповів: «Ви дуже добре граєте свою роль спекулянтки, і від цього вона запам'ятовується майже як головна фігура спектаклю...».

Раневська запропонувала: «Якщо треба для справи, я гратиму свою роль гірше».

***

Раневська кочувала по театрах.

Театральний критик Наталя Кримова спитала:

— Навіщо все це, Фаїно Георгіївно?

— Шукала... — відповіла Раневська.

— Що шукали?

— Святе мистецтво.

— Знайшли?

— Так.

— Де?

— У Третьяковській галереї...