Сміття, як... робота

«День» не раз приділяв увагу проблемі засміченості України. Зокрема, ініціативам, які де-не-де виникають — сортуванню сміття та його «другому життю». Процес цей — таємний, і небагато людей на власні очі бачили, як це робиться: куди його везуть і що роблять після того, як сміттєвоз, наприклад, із написом «Грінко», забирає сміття з контейнера біля будинку. Ця компанія, яка нині утилізує 4, 5 млн. тонн сміття, а в 2010 році планує — 10 млн., на честь свого п’ятиліття запросила відвідати власний сортувальний комплекс.

РОБОТА, ЯКУ ВИТРИМАЮТЬ НЕРВИ НЕ ВСІХ

Сам сортувальний комплекс знаходиться в Голосіївському районі Києва, на Червонопрапорній 94а. Екскурсія, яку провели Ганна Таранцова, спеціаліст з управління проектами та програмами компанії та Богдан Ковпак, генеральний директор товариства, запам’ятається надовго.

...Картина, яка відкрилася перед очима, і запах повітря вразили, напевно, всіх. Великий кар’єр з різнокольоровим сміттям (як потім виявилось, це полігон № 6, розташований на території виробленого кар’єру Корчуватського комбінату будівельних матеріалів, площею 35 га), на якому працюють трактори, здіймаючи стовпи пилюки, не могли не звернути на себе увагу. Неприємний запах різноскладових інгредієнтів одразу заклав ніс. Саме біля полігону № 6 і примостився сортувальник, чимось схожий на ангар для літаків. Звикаючи до запаху повітря, ми переступили поріг комплексу.

Ганна Вікторівна розпочала розповідь iз найпершого процесу — роздільного збору сміття, який повинні проводити на кухні домогосподарки, потім викидати в роздільні контейнери типу «Дзвін», які, як вартові, зустрічали відвідувачів біля воріт заводу. Такі контейнери компанія буде впроваджувати в найближчому майбутньому. За словами самої Ганни Таранової, у вересні цього року планують закупити близько 500 таких «дзвоників». Для цього потрібно вкласти немалі фінансові інвестиції, оскільки один такий контейнер коштує в середньому 6 тисяч гривень. Але, за словами пані Таранцової, такі контейнери необхідні, оскільки сортувальний комплекс «Грінко-Центр», як ми потім самі пересвідчилися, працює сьогодні тільки з роздільним збором.

Далі екскурсію по комплексу, вартість якого 10 мільйонів євро, продовжив Богдан Ковпак, який, очевидно, не тільки сидить в кабінеті, але знає цей комплекс до найдрібнішої гайки. Екскурсія розпочалася з кінцевого продукту — а саме великих тюків, де окремо складена макулатура, пластик, ПЕТ-пляшки, алюміній. За словами Богдана Дмитровича, саме ПЕТ-пляшки сьогодні найдорожчі, а також алюміній та макулатура. Приміром, 1 тонна ПЕТ-пляшки нині коштує три тисячi гривень.

Як розповіли фахівці, в перші роки роботи, коли ще було тільки 18 машин, відбирали сміття із роздільного і не роздільного збору, на заводі працювало навіть дві сортувальні лінії з 70 працівників, зараз же, коли працює 46 найсучасніших автомашин, сортування так званого чорного ящика (несортованих відходів) не має ніякого сенсу, це просто не вигідно. Нині на заводі, крім вантажників, прибиральників, працюють 10 сортувальниць, які можуть відсортувати до двох тонн відходів кожна. Приміром, в Європі цей показник досягає 2—3 тонн, але там і якість сортування краща. Але все по порядку.

СОРТУВАННЯ ВІД «А» ДО «Я»

Спочатку відсортоване сміття («сухе») вивантажують на перевалочному пункті, потім сортують, інше (непотрібне) одразу ж вивозять на полігон чи сміттєспалювальний завод «Енергія». Відсортоване «сухе» сміття потрапляє на основну лінію. На даному етапі проводиться первинний відбір негабаритних відходів, де працюють два оператори, які руками витягують залишки меблів, пінопласт. Після цього сміття потрапляє в барабан — основний апарат, який може відсортовувати органіку від неорганіки. Він діє за принципом центрифуги, де сміття перекручується і через сито з невеликими отворами йде на нижній конвеєр, який знаходиться під барабаном. Непотрібні відходи відбирають у баки й так само вивозять на полігон. Ті ж відсортовані відходи, які піддаються обробці, потрапляють на сортувальну лінію, де 10 працівниць відбирають, одна — пластмасу, інша — ПЕТ-пляшки, макулатуру й т. iн. При цьому відбір йде в спеціальні залізні баки і далі по конвеєру спресовується в тюк, готовий для подальшої переробки в готову продукцію. Інші відходи, що не потрапили на пресування, викидаються на вулицю в ящики, які потім вивозять на захоронення.

Здається, все досить просто: відібрали, відсортували, викинули, вивезли, та самі працівники компанії зазначають, що все було б добре, але... По-перше, існує велика проблема з первинним сортуванням відходів, тобто, перш за все, необхідно виховати населення роздільно збирати сміття. Крім спеціальних контейнерів, наліпок на них, роз’яснювальної роботи, потрібно ще й заохочувати людей до якісного відбору сміття, першочергово говорити про те, що без сортування та вторинної переробки сміття наша країна просто «задихнеться» і «захлинеться» у відходах.

По-друге, в компанії існує велика проблема з персоналом. Незважаючи на те, що середня офіційна заробітна плата сортувальниці складає 500 долларів, а вантажника 700—800 долларів без додаткових премій, існує катастрофічна нестача персоналу. Богдан Ковпак зазначає, «що перша причина, чому не хочуть йти працювати на завод — це психологічний бар’єр роботи на сміттєсортувальному заводі». Погодьтесь, не кожен зможе працювати з сміттям. «Друге — зарплата», — додає Богдан Дмитрович. — «Є столичні мешканці, які і за 1,5 тисячi долларів не підіймуться з дивану, тому більшість наших працівників iз області».

І ще одна досить важлива проблема — власний полігон. «На даному етапі вирішується питання відводу 11 га землі в Київській області для проекту будівництва полігону з дотриманням усіх європейських вимог», — говорить Олександр Грибан, голова правління ВАТ «Грінко». Де саме буде розташований полігон, він не уточнив, оскільки, за його ж словами, не хотів тривожити громадську думку. Надалі компанія «Грінко» планує переймати досвід європейських країн і Росії, які вже впровадили новітні технології по переробці не тільки неорганічного, але й будівельного сміття.