Сонам ДОРДЖИ: До організму людини слід ставитися як до єдиного у Всесвіті

Парадокс, але буває, що найбільш консервативні речі — те, що несе в собі тисячолітню традицію, накопичення знань й досвіду поколінь, що твердо дотримується канонів і догм, вважають нетрадиційними. Мова про тибетську медицину, якій налічується понад двi тисячі років. Для нас це сфера знань, здебільшого оповита легендами на кшталт того, що тибетська медицина «лікує все», або ж навпаки — існує недовіра, власне, через слово «нетрадиційна». Що ж стосується «лікує все», то, в принципі, правильно: тибетський лікар ніколи не лікує окремий орган, оскільки для нього людський організм — це єдине ціле (тибетські лікарі не вживають термін «супутні захворювання», тому що під час лікування відбувається вплив на всю систему). Можливо, декого здивує простота в діагностиці, яку застосовує тибетський лікар, основний метод якого — «читання» пульсу, запитання про самопочуття. На перший погляд нескладним є й лікування — прийом тибетських фітопрепаратів, голкотерапія, голкоприпікання, тибетський масаж і біокорекція. Але, як стверджує професор Інституту тибетської медицини (Делі, Індія) Сонам ДОРДЖИ, який четвертий рік практикує в Києві, під час лікування до організму людини потрібно підходити як до неповторного — лише тоді буде результат.

— Пане Сонаме, на які основні принципи тибетської медицини ви опираєтеся у своїй практиці?

— Тибетська медицина — це така ж наука, як i інші — гомеопатія і Аюр-Веда. Головна її відмінність від європейської в тому, що вона розглядає організм людини як унікальний в природі, який складається з п’яти космо- фізичних елементів (вони є у Всесвіті, вони знаходяться також всередині самого організму людини) — землі, води, вогню, вітру і космосу. За канонами тибетської медицини, людський організм — це цілісна система, якою керують три основні енергії (дві холодні і одна гаряча): лон (вітер, холодна), типа (гаряча, перекладається як «жовч» і техен (холодна). Вони повинні бути збалансовані в людському організмі, тоді людина не хворітиме

Візьмемо, наприклад ріст рослини. В ній також є ці п’ять елементів, як i у нас, також є два начала — гаряче і холодне. Щоб рослина виросла, їй потрібна земля, вода і тепло. Тобто, коли рослина росте, всі вони присутні, таким чином рослина містить в собі всі космо-фізичні елементи, які є у Всесвіті і в тілі людини. Знаючи, скільки чого в кожній рослині мітиться — так звану збалансованість — можна, в залежності від складу елементів у рослині і захворювання людини, проводити лікування. Наприклад, якщо в організмі людини піднімається температура, то для збалансовування енергії (в тибетській медицині слово «лікування» часто заміняє слово «збалансовування». — О. М. ) ми використовуємо рослини, які мають «легкі» та «холодні» властивості. Якщо в людини, наприклад, погана пам’ять (є пам’ять гостра і слабка, в рослині теж є пам’ять — гостра і зі слабшими властивостями), то для лікування беруть рослину, яка має «гострі» властивості... Є ще багато підвидів енергій — це ціла складна наука. Тому пацієнтам ми цього не пояснюємо детально. Як правило, вказуємо, яке основне порушення енергетики, і даємо загальні пояснення.

— Часто тибетську медицину критикують за те, що трави, з яких виготовлені ліки, виросли на Тибеті, є для нас «чужими», а отже, не матимуть того лікувального ефекту...

— Ми розглядаємо рослини і їх користь в залежності від гарячих і холодних властивостей, а не в залежності від країни, де вони виросли. Рослини, які виросли в тіні, мають янь-властивості (холодні), а ті, що на сонці — інь-властивості (гарячі). Як я вже говорив, рослини з гарячими властивостями лікують «холодні» захворювання і навпаки. Головне — щоб рослина росла в середовищі, режим якого є найбільш сприятливим для неї. Наприклад, якщо рис росте у воді, він тоді матиме найбільш цілющі властивості — як для китайців, так і для українців.

Тому великої різниці у вмісті речовин, корисних для здоров’я людини в рослинах, овочах, фруктах, які виросли в Україні чи на Тібеті, я не бачу. Людина може приїхати в іншу країну і почати вживати продукти, які досі ніколи не вживала. Вони не будуть для неї шкідливими. Просто на початку травна система ще не готова прийняти цей продукт у великій кількості. Можливо, спочатку навіть буде відбуватися відторгнення, але сам по собі продукт може мати хорошi властивості. Наприклад, банан для українців є досить екзотичним фруктом, але дуже корисним, і, привчивши травну систему до нього, людина отримує позитивний результат. Коли я приїхав в Україну, не знав багатьох продуктів, тож потихеньку привчив свою травну систему, приймаючи невеликими порціями продукти, які тут вживають, тому що вони теж корисні. Наприклад, той же буряк, яким в Індії не дуже захоплюються... До речі, в Австрії є спеціальний науково-дослідний інститут, який проводить дослідження складу харчових продуктів. Наприклад, тих, які є популярними в Австрії й в Гімалаях. І хоча клімат й природні умови впливають на елементи, які є всередині цих продуктів, дослідники дійшли висновку: говорити, що продукти, які виросли в Австрії, будуть некорисними для гімалайців і навпаки — помилково. Вони побачили, що європейці, які їздять в Гімалаї, вживають ліки та їдять там вирощені продукти — дуже добре себе почувають. Лікувальні властивості є в будь-яких рослинах, продуктах. Головне — поступовість. Саме тому в кожних тибетських ліках знаходиться мінімальна доза елементів — щоб поступово перебудувати організм і збалансувати енергії.

— А як тибетська медицина ставиться до вегетаріанства?

— Однозначно позитивне ставлення. Вегетаріанство — це теж ціла наука, і просто так займатися ним не слід. Потрібно входити в тонкощі цієї системи, бо це дуже індивідуально для кожного організму.

— Скільки часу потрібно, щоб стати тибетським лікарем?

— Тибетська медицина — це наука, яка не була продиктована якимось божеством згори, а результат довгого, віками накопиченого досвіду лікарів, і протягом навчання студенти повинні засвоїти ці знання. Спочатку — п’ять років в інституті тибетської медицини, успішно здані екзамени, потім кілька років практики з провідними лікарями на місцях, аж тоді тибетський лікар має право самостійно займатися практикою. Якщо ж немає всіх цих стадій — людина не може вважатися тибетським лікарем. Дуже обережними слід бути з тими лікарями, які, наприклад, десь вивчали пульсову діагностику і не мали практики з діючими лікарями. Люди не повинні сліпо довіряти тим, хто каже, що може «читати» пульс — це дуже складна і відповідальна процедура. Людина може знати всі методи тестування — УЗД, томографію, тощо, але це не означає, що вона є лікарем. Тому, що лікар повинен лікувати. Недавно зустрів знайомого лікаря з Москви, який розповів, що нині там ситуація з тибетською медициною є дуже складною: протягом двох—трьох місяців люди навчаються тибетській медицині в Монголії, Бурятії (не на Тибеті, не в Індії), і після цього люди приїжджають iз сертифікатами лікарів і беруться практикувати. Таких людей є нині дуже багато, і їм не можна вірити.

— Як українці ставляться до тибетської медицини?

— Живучи тут вже кілька років, можу з впевненістю сказати, що люди з великою повагою і довірою ставляться до тибетської медицини. І не тільки в Україні. Якщо в тибетського лікаря є знання і досвід, то він не менше значимий за європейського. За три роки я прийняв у Києві понад 1300 пацієнтів. На прийом часто приходять люди, які раніше не отримали належної допомоги й готові віддати останні гроші за лікування. Тому я відчуваю відповідальність перед такими людьми. Перед тим, як лікувати, мені потрібно добре подумати, зважити рішення, добре вивчити людину і дати їй те, що потрібно. Справжня тибетська медицина не дає одну таблетку — від голови, другу — від ніг, третю ще від чогось. Це просто шарлатанство. Що стосується методів діагностики, то в тибетській медицині важлива не лише пульсова діагностика. Слід брати до уваги те, як виглядає людина (зовнішній вигляд), потрібно зібрати анамнез хвороби, ще ми використовуємо аналіз мочі.

— Як Ви відновлюєтеся після роботи?

— Почуття задоволення, яке я отримую від роботи, від результатів лікування, допомагає мені відновлювати мої сили. Складна ситуація виникає тоді, коли наша діагностика розходиться з європейською і ми не знаходимо точок дотику. В такому випадку тибетському лікарю потрібно подумати, як прийти до якогось спільного знаменника — як поєднати європейські методи діагностики з тибетськими, як знайти джерело, причину захворювання — і в результаті допомогти людині. Коли це відбувається, то це дає реальне джерело енергії.

— Чи можете ви порекомендувати людям, як, наприклад, збалансувати харчування?

— Є сім типів конституції людини. В залежності від типу вибирається дієта. Але, знову, це повинен сказати лікар — в залежності від хвороби, пори року, діагнозу, перебігу хвороби. Не потрібно ніякої самодіяльності. Кожен тип має свій вид пульсу, і, прийшовши до лікаря на прийом, можна взнати свій тип.

— Патроном Інституту тибетської медицини, який направив вас в Україну, є Далай- лама XIV. Чи часто ви з ним спілкуєтеся, оскільки вас представляють як лікаря, який спостерігав за його здоров’ям?

— Далай-лама — це здорова людина, яка наразі не має проблем із здоров’ям. Він курує наш інститут і, як у всьому світі, є vip персоною. Далай-лама вважає, що він не потребує спеціального приставленого до себе лікаря, тому що він є таким самим, як і всі інші люди. Тому не має персонального лікаря.

— Як часто ви з ним зустрічаєтеся?

— Не часто. Це залежить від того, де знаходиться Далай-лама. Він є дуже зайнятим, і його робочий графік розписаний на два— три роки наперед. Він дуже відкритий, доброзичливий для будь- кого, хто хоче з ним зустрітися.

— Де ви практикували до приїзду в Україну, і, оскільки в Індії до сих пір існують касти, то до якої відносяться лікарі?

— Є велика різниця між українським і індійським лікарем. Не мається на увазі рівень і глибина знань, справа — у ставленні до лікарів там і тут. В Індії до дипломованого лікаря є дуже велика повага. І взагалі, якщо у людини є гарна освіта, то вона користується значною пошаною — це лікарі, юристи, інженери. В Індії я практикував в Дарамсалі, в Гімалаях (Кулунарі), в Месоррі, біля Бомбея, в Калькутті, в Напурі, на сході Індії, а після цього інститут послав мене сюди на роботу. Скільки тут буду — не знаю. Про майбутнє важко говорити.

— Які у вас враження від України і українців, наших звичаїв, їжі?

— Люди мені подобаються — дуже привітні... З їжі найбільше мені подобається український борщ. У тибетській кухні є схожа страва, але не така червона; також на Тибеті, як і тут, готують шашлики. Мені подобаються українські голубці, полюбляю ваше сало, а ще — так званий «французький» салат «олів’є» і м’ясо по-французьки. Хоч в Києві я єдиний представник тибетської медицини, все ж почуваюся досить комфортно. Я задоволений тим, що допомагаю людям.