Соціальне сирітство

Якщо спробувати оцінити результати роботи, проведеної на Житомирщині після Всеукраїнської наради «З любов’ю та турботою до дітей», що відбулася з ініціативи і за участю Президента Віктора Ющенка (вона проходила саме у Житомирі), його відповідного указу та окремого доручення Кабінету Міністрів щодо реалізації головних засад державної політики в сфері захисту прав дитини, то перше, що впадає у вічі, це певна неоднозначність цифрових показників. З одного боку, у порівнянні з травнем нинішнього року, коли в регіональному банку даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, було зареєстровано 3625 дітей, зараз їх на обліку менше — 3543. Одночасно більше таких дітлахів — 2237 (серед них всього 175 це справжні сироти за статусом) проти 1859 — було влаштовано в сім’ї опікунів або піклувальників. А ще в інтернатах їх було 1253 (у травні — 1063). За даними, оприлюдненими на засіданні громадської колегії при голові облдержадміністрації, присвяченій проблемам дитячої бездоглядності та безпритульності, на даний час в області є 2698 сімей, які належать до неблагополучних, і в яких виховується 5953 дитини. Саме з цих сімей, а ще з інтернатів потрапляє на вулицю і стають безпритульними найбільше дітей. Проте заступник директора Обласного центру соціальних служб для сім’ї та молоді Лариса Теребій навела іншу, ще більшу цифру — у банк даних, що створюється регіональними підрозділами цієї установи, вже зараз занесено 4476 неблагополучних сімей, де виховується 8829 дітей. Цю різницю вона пояснює тим, що ЦССДСМ відслідковують ситуацію в ширшому колі сімей, до якого включають ті, які знаходяться на межі визнання неблагополучними. У розмові з «Днем» Л.Теребій сказала, що є сподівання, що такі сім’ї при своєчасному наданні допомоги не перейдуть в асоціальний стан. Найбільша частина неблагополучних сімей, із її слів, а саме 37%, це ті, де батьки є наркозалежними або алкоголезалежними. У 22% сімей складні міжособисті стосунки, а ще 17% це безробітні, які не можуть справитись самі із складними життєвими обставинами. Збільшення числа кризових сімей вона пояснює соціально-економічними негараздами в державі, серед яких найболючіше це безробіття, і особливо в сільській місцевості, яке в свою чергу сприяє розповсюдженню пиятики. У той же час відзначено як обнадійливий факт, що останнім часом із позитивним результатом з соціального супроводу знято 205 сімей. Вона сподівається, що реалізуються плани створення в нинішньому році в Житомирі соціального гуртожитку на 30 місць для дітей і випускників інтернатів віком 15—23 років. Для цього з державного бюджету виділено 700 тис. грн. У 2008 році планується створити центр матері і дитини для матерів з новонародженими дітьми, які потрапили в складні життєві обставини. Щоб упередити раннє сирітство, працюють 30 консультаційних пунктів при пологових будинках, в завдання яких входить робота з матерями, які хочуть відмовитися від дітей. І теж є результат — у нинішньому році з 19 молодих мам, які мали подібний намір, п’ять забрали дітей, десять тимчасово на термін до 6 місяців віддали в будинки дитини, троє все ж відмовились від немовлят за станом здоров’я, щодо одної вирішується питання позбавлення її батьківських прав, оскільки невідомо(?!), куди поділась її перша дитина. Якщо порівняти з попередніми роками, число мам-відмовниць має тенденцію до суттєвого скорочення — у 2004 році їх офіційно зареєстровано 36, у 2006 — 14, а про 2007-й ми вже говорили. До факторів, що спричинили названу тенденцію фахівці відносять, зокрема, різке збільшення допомоги на народження дитини. Але з іншого боку, той факт, що в області є майже чотири з половиною тисячі кризових сімей, свідчить, що головні проблеми у дітей з матерями і батьками починаються не з самого початку життя, а пізніше.

У соціальної допомоги, якою займаються відповідні державні служби є й інший бік. Президент громадської організації Жіночий інформаційно-консультаційний центр Ірина Бабенко для «Дня» розповіла про такі спостереження при роботі з неблагополучними сім’ями — у тих мам, які, починаючи з молодого віку жили за рахунок допомоги на дітей і народжували їх по п’ять-шість, дочки повторюють цей шлях. Вони також намагаються вирішити свої проблеми — харчування, житла, одягу — спочатку за рахунок чоловіків, а якщо це не вдається, то за рахунок народження дітей. І. Бабенко називає це неправильною соціалізацією або паразитуванням. І у цьому зв’язку вважає, що збільшення соціальних виплат на дітей може сприяти розповсюдженню цього явища, а тому слід змінити систему їх надання, зробивши наголос на розвитку соціальних служб.

Власне, на подібних міркуваннях базується інший спосіб боротьби із соціальним сирітством. Директор Любарського районного центру соціальних служб для сім’ї і молоді Алла Осипенко розповіла автору, що у них в районі соціальні працівники при роботі із сім’ями, які відносять до кризових, і бачачи, що там дітей народжують тільки заради грошової допомоги, переконують жінок вставити внутриматочні спіралі проти вагітності. Робиться це ще в пологовому будинку після народження чергової дитини. Результат — тільки в одному випадку з десяти жінки відмовляються це робити.

Можливо, подібні методи, а ще згадане підвищення допомоги при народженні дитини, спричинили суттєве зменшення кількості абортів — якщо у 2003-му році, як поінформувала «День» Л.Теребій в області їх було офіційно зареєстровано 7237, у 2004-му — 66625, то у 2006-му — 6244.