Соціологи і політофіціанти
Iз величезною цікавістю прочитав публікацію Володимира Паніотто «Що можуть і чого не можуть соціологи» («День», №95 від 30 травня 2002 р.) . Вчені, які чесно та професіонально проводять дослідження, заслуговують на підтримку і користуються повагою як серед своїх колег, так і серед виборців. Для того, щоб виконувати свій науковий обов’язок у нинішніх дуже непростих умовах, треба бути не тільки чесною, але й дуже стійкою, мужньою людиною. Тому хотілося б висловити слова вдячності і підтримки таким вченим. Ці мої слова не стосуються тих ремісників, яких я називаю політофіціантами. Вони кожному, хто заплатить, запропонують милий серцю і оточенню результат. І не важливо, в якій формі відбувається оплата: готівкою, безготівкою чи у формі просування по службі, надання пільг і т.iн. Головне питання у їхніх «дослідженнях» — «Чого бажаєте?», а результати подібних «досліджень» легко пізнавані.
Одним із найважливiших критеріїв роботи дослідника є підтвердження результатів його досліджень практичними результатами. У цьому плані соціологи знаходяться у дуже складному становищі, і не завжди збіг результатів досліджень із результатами голосування є підтвердженням рівня проведених досліджень. Це пояснюється тим, що політичне меню, яке замовляють політофіціантам, використовується для отримання бажаного результату з допомогою політтехнологій і самі подібні «дослідження» є складовою частиною таких технологій.
На жаль, існує безліч чинників, які соціологи просто не можуть врахувати під час планування та проведення своїх досліджень. На деякі з них хотілося б звернути увагу.
Як врахувати під час проведення опитувань той факт, що в одному районному центрі, в одному мікрорайоні, жителі якого працюють на одному і тому ж непрацюючому підприємстві, по декілька років не можуть отримати борги з зарплати, дивляться одні й ті ж телепередачі, одну і ту ж рекламу, результати голосування на сусідніх виборчих дільницях істотно відрізняються? Місцеві жителі, які не мають відношення до соціології, пояснюють подібний феномен дуже просто: поблизу одних дільниць стояли якісь автобуси, а поблизу інших — ні. Хіба можна врахувати під час проведення соціологічних досліджень, які автобуси і де стоятимуть під час голосування та як їхня поява відіб’ється на симпатіях виборців?
Або інший дуже цікавий факт. Виявляється, симпатії виборців залежать від часу, який потрібен дільничним виборчим комісіям для підрахунку результатів голосування. Під час безсонної ночі, проведеної в окружній виборчій комісії, я звернув увагу на таку цікаву закономірність. За результатами голосування на 30 виборчих дільницях, які надійшли до окружної виборчої комісії до 8.00, дві партії, які дуже близькі за своїми політичними поглядами, були приблизно на одному рівні, а коли опублікували результати щодо всіх дільниць, то одна з них набагато випереджала іншу, що свідчить про залежність симпатій виборців від часу надходження дільничних протоколів до округу. Як врахувати соціологам, скільки часу потрібно дільничним виборчим комісіям, щоб розкласти тисячу бюлетенів на декілька пачок та полічити їхню кількість у кожній пачці? Касир у магазині ухитряється здавати касу за декілька хвилин, а деяким дільничним комісіям, щоб порахувати тисячу бюлетенів, знадобилася майже доба. Так на досліджуваному округу перший протокол дільничної виборчої комісії надійшов до округу о третій годині ранку, а до восьми годин ранку надійшло тільки 30 протоколів. Причому вельми цікаво, що протоколи дільничних комісій, віддалених на десятки кілометрів від округу, аж ніяк не автомагістралями доїхали набагато швидше, ніж протоколи з дільниць, розташованих у тому ж місті, що й округ. Навіть багатофакторний експеримент не в змозі врахувати всі ці залежності.
Звісно, прикро, коли результати серйозних наукових досліджень коректують ремісники. На жаль, у системі цінностей, що склалася у нашій країні, головними критеріями професіоналізму є особиста відданість і безмежна послужливість. У цих умовах багаторазово зростає значення вчених-соціологів, які вірно служать науці, а не прислужують на політичній кухні. Величезна їм за це подяка і побажання подальших творчих успіхів в ім’я кращого життя наших дітей і внуків.
