Спадщина: що потрібно знати?

Все у житті має свій початок і кінець, усі життєві процеси є невідворотними — хоч би як тривіально це звучало. Питання спадщини, спадкового права завжди було, є і залишатиметься актуальним як для громадина, суспільства, так і для держави загалом, оскільки воно, так чи інакше, стосується кожного.

Катерина проживає у столиці й упродовж десяти років була у дружніх стосунках із самотньою сусідкою. Жінка завжди допомагала їй, приносила продукти, доглядала за домашніми улюбленцями, часто запрошувала в гості, коли бабусі було самотньо. Сусіди стали практично рідними людьми. Про матеріальні блага розмови не велись, проте старенька бабуся завжди казала, що після смерті хоче залишити квартиру Катерині, оскільки родичів не залишилося. Сусідка настільки любила бабусю, що навіть не хотіла і думати про смерть і гнала від себе погані думки. Проте, процес невідворотний. У 76 років бабуся померла, так і не склавши заповіту. Таким чином, квартира бабусі через рік після смерті відійшла у комунальну власність.

На жаль, такі випадки не поодинокі. Тому слід завчасно подбати про заповіт і знати основні правила спадкування.

ЩО МОЖНА УСПАДКУВАТИ?

Успадкувати можна всі права та обов’язки, які належали померлій особі на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ЯКИЙ ТЕРМІН ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ?

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого її оголошено померлою.

Це дуже важливо, оскільки саме з наступного дня за днем відкриття спадщини розпочинається відлік строку для прийняття спадщини, що становить шість місяців, і якщо спадкоємець без поважних причин не прийме спадщину в зазначений строк, то втратить на неї право.

ЗАКОН ПОДІЛЯЄ СПАДКУВАННЯ НА ДВА ВИДИ: ЗА ЗАПОВІТОМ І ЗА ЗАКОНОМ. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?

Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені Цивільним кодексом України як спадкоємці за законом.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування):

1 черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;

2 черга: рідні брати і сестри спадкодавця, його баба й дід як з боку батька, так і з боку матері;

3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини.

Слід мати на увазі, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, — таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо. Однак до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоч і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

5 черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

МІСЦЕ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місце розташування основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом. Так, у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, то місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, зацікавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

У разі, якщо останнє місце проживання спадкодавця розташоване на території міста Києва, спадкоємець може звернутись до будь-якого приватного чи державного нотаріуса міста Києва для подання заяви про прийняття або відмову від прийняття спадщини. При цьому не слід забувати про шестимісячний термін, який починається з часу відкриття спадщини, визначений законодавством для прийняття спадщини.

Розпоряджатися своїм майном після смерті можна не тільки за допомогою заповіту або договору довічного утримання, а й за допомогою спадкового договору.

Отримати детальнішу інформацію з питань заведення спадкової справи, видачі свідоцтва про право на спадщину в кожному конкретному випадку з урахуванням життєвої ситуації спадкоємців можна при зверненні до нотаріусів міста Києва за телефоном гарячої лінії: (044) 234-99-91.

Скористайтесь своїм правом на отримання кваліфікованої правової допомоги! Нотаріат міста Києва працює для вас!