СПРАВА ПРО ТИШУ,

Законопроект пропонує, щоб заборонений час визначали сільські, селищні та міські ради, а у випадкові, якщо вони цього не зробили, встановити його з 23.00 до 7.00. За порушення тиші в заборонений час пропонується встановити відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100% виручки, отриманої від робіт, під час проведення яких створювався шум, за останні 3 місяці перед датою виявлення порушення.

Те, що прийняття вищезгаданого документа потрібне, підтверджує тривалий конфлікт між мешканцями Приморського району Одеси та господарями численних розважальних закладів, які розмістилися на території знаменитої Аркадії.

ВІД ЕЛІТНОГО КУРОРТУ — ДО ЦІЛОДОБОВОЇ ДИСКОТЕКИ

Чи доводилося вам жити чи хоча б бувати в студентському гуртожитку старого типу? Бажано в той момент, коли на поверсі «гуляють» відразу в декількох кімнатах. Крики, мат, п’яний спів, колонки магнітофонів перекрикують одна одну. Страшенно хочеться спати. Завтра важкий день. Але в стіни «стійко довбають» децибели сусідів. Коли вам 20 років, пережити таке допомагають алкоголь і молодий здоровий організм. А тепер уявіть, що ви трішки старші, і замість ліжка в гуртожитку у вас добрий будинок на березі моря, і на дворі липень, і вікна розчинено в ніч… Але замість легкокрилого Морфея в них проникають все ті ж настирливі звуки, лише набагато посилені. Хіп-хопівські такти дискотеки чергуються зі стражданнями чергового гастролера, їх заглушає голос диск-жокея, і вся ця какофонія не змовкає — до ранку. Діти не сплять, пристаркуваті батьки всю ніч ковтають валеріанку, а ви проклинаєте той день, коли переїхали жити до цього «райського куточка» Одеси з назвою Аркадія.

За останні три-чотири роки улюблене місце відпочинку одеситів і гостей міста змінилося до невпізнання. Центральна алея, яка колись радувала око пальмами й водограями, кожне літо перетворюється на філію Привозу. Відпочивальникам доводиться проштовхуватися між численними яточками з надувними м’ячами, морозивом і напоями. Далі — череда кав’ярень та ресторацій, серед яких розмірами та химерним дизайном вирізняються близько десятка нічних клубів. За документами, більша частина з них вважається тимчасовими. Щось на кшталт ятки з газованою водою. У них немає води, туалетів, господарських стоків і, нарешті, шумового захисту. Нещодавно проведена інвентаризація показала, що в літній період у Аркадії на вузькій ділянці землі, в довжину не більше за кілометр, працює 52 підприємства. Тобто понад половина всіх розважальних об’єктів одеського узбережжя. В основному — це відкриті майданчики з цілодобовим режимом роботи. За три роки вони повністю витіснили об’єкти курортно-оздоровчого напрямку, що існували тут раніше.

За підрахунками київської рекламної агенції, влітку людинопотік у Аркадії за 1 годину в денний час доби становить 5000 осіб, а у нічний зростає вдвічі-тричі. З травня до вересня вся концертна діяльність Одеси переміщується до клубів на узбережжі. Минулого року тут же в знаменитій Аркадіївській балці було відкрито найбільшу дискотеку на Україні «Луксор».

«Попит спричинив пропозиції заповзятливих бізнесменів, — зазначають одеські архітектори. — Прибуткове місце Аркадія поступово стало втрачати свої колишні рекреаційні властивості. Цьому сприяло також прийняття понад 10 років тому ухвали міськвиконкому, згідно з якою всі повноваження щодо встановлення тимчасових об’єктів у прибережних пляжних зонах передавалися відповідним райдержадміністраціям. Це обернулося якщо не катастрофою, то серйозною проблемою. Безконтрольність спричинила зниження самого рівня культури обслуговування, архітектурно-просторового розв’язку».

Однак архітектурна какофонія, що панує сьогодні в Аркадії, далебі, не найбільша проблема. У безпосередній близькості від розважального центру розташовано житлові будинки, декілька дачних кооперативів, санаторії. На їх долю випало бути мимовільними слухачами концертів щоночі.

— Ми живемо тут уже понад п’ятдесят років, — зі слізьми на очах розповідає одна з корінних мешканок Аркадії. — Наш район завжди вважався елітним. Море, повітря, пляж, тиша. Але за останні декілька років життя тут стало абсолютно нестерпне. Все літо ми спимо із зачиненими вікнами. Музика галасує всю ніч безперервно, петарди стріляють, прожектори сліплять. Тут не лише мігрень, інфаркт заробити можна. Не ми до них — вони до нас прийшли і тепер нас виживають.

Ще два роки тому сотка землі в Аркадії коштувала від 7 до 10 тисяч доларів. Тут будувалися одні з найбагатших людей міста. А ділянку на скелі над самою Аркадією було подаровано почесному мешканцеві Одеси Михайлові Жванецькому. Не знав Михайло Михайлович, яку свиню йому підклали. Будинок опинився в епіцентрі шумових ефектів відразу чотирьох нічних клубів. У такій же ситуації опинилися й мешканці найближчих висоток. «За санітарними нормами рівень шуму в нічний час не повинен перевищувати 40 ДБА,— розповідає адвокат Надія Сафронкова. — Це шум листя дерев. У нас же на ніч припадає пік діяльності клубів і дискотек. Хоч ні в СЕС, ні в міліції дозволу на цілодобове використання звукової апаратури їм не видавали й не могли видати. Цю місію чомусь взяло на себе міське управління торгівлі, що не має таких повноважень».

РОЗВАЖАЛЬНИЙ БІЗНЕС ПО-ОДЕСЬКОМУ ВИЯВИВСЯ ЗБИТКОВИМ

Привернути увагу влади і контрольних органів до свого тяжкого становища мешканцям вдалося, лише звернувшись до суду. Той визнав їхні вимоги законними й зобов’язав господарів розважальних закладів дотримуватися повної тиші після 23-ї години. Услід за цим у березні 2002 року було прийнято і розпорядження міського голови про заборону проведення дискотек і концертів на відкритих майданчиках після 23-ї години. Там же говорилося, що справи на посадовців, які систематично порушують громадський порядок, передаватимуться до прокуратури для притягнення до карної відповідальності. Однак сезон літа-2002 показав, що передвиборні розпорядження міського голови так і залишилися на папері. Тепер Руслан Боделан переконує одеситів у тому, що розважальний бізнес у Аркадії є «родзинкою» міста, сприяє розвиткові туризму та поповненню бюджету міста. І тут починаються метаморфози. У відповідь на запит одного з депутатів міськради податкова інспекція повідомляє, що більша частина закладів, що працюють у Аркадії, є збитковими. (Хоча, за найскромнішими підрахунками, кожен з нічних клубів лише за один вечір у сезон заробляє не менше аніж 50 тисяч). Потім міська влада видає дозвіл на будівництво в пляжній зоні клубу «Луксор». За документами він проходить як критий родинно-оздоровчий центр з кав’ярнею на 50 місць. Фактично ж являє собою відкритий концертний майданчик на 300 глядацьких місць, ресторацією та дискотекою. Цей об’єкт так і не було прийнято в експлуатацію через грубі порушення будівельних норм і передусім повну відсутність шумоізоляції. Однак це не перешкодило господарям клубу все літо влаштовувати нічні концерти й дискотеки, заглушаючи всіх конкурентів поблизу. «Те, що творилося влітку в «Луксорі» — цілковите неподобство, — пояснює Єлизавета Вітвицька, професор кафедри основ архітектури ОДАБА, експерт із захисту від шуму. — Поряд розміщено курортну зону, зону відпочинку, золотий фонд міста. Він є не менш цінним для розвитку туризму. Але сьогодні все, що відбувається в Аркадії, нагадує Америку часів золотої лихоманки. Люди заради грошей готові на все. Безсумнівно, потрібно будувати, вдосконалювати індустрію відпочинку. Важливо, як це робити».

НОВІ ГОСПОДАРІ ГОТОВІ «ОЧИСТИТИ» ЗОНУ ВІДПОЧИНКУ

Ошукані мешканці знову починають шукати захисту в різних інстанціях. Районний прокурор надсилає до суду позов про заборону проведення дискотек в Аркадії, але незабаром відкликає його. Сезон закінчився, клуби не працюють, судитися начебто й немає з ким. Міська влада робить спроби знайти компроміс, але для цього шукає шляхи співпраці не з мешканцями, а з господарями найбільших розважальних центрів Аркадії. Вони також об’єднуються для спільних дій і пропонують владі свою версію подальшого розвитку подій. У викладі глави Приморської райдержадміністрації пана Балана вона звучить так: підприємці беруть на себе очищення Аркадії від дрібних крамарів і власників кав’ярень, на свої гроші проводять каналізацію і облаштовують територію, наймають прибиральників і навіть власну «екологічну міліцію» — охорону. Разом з представниками райдержадміністрації вони вирішують усі подальші проблеми, в тому числі розглядають скарги мешканців. У приватній розмові цю ідею добре озвучив головний архітектор міста Глазирін. «У Лас-Вегасі також були проблеми, — сказав він. — Потім бандити — основні держателі казино й ресторацій об’єдналися, навели порядок. Більше конфліктів не виникало, чужих туди не пускали, зі своїми самі розбиралися». Цікавий сценарій. Тільки виникають сумніви в тому, що, монополізувавши Аркадію, її нові господарі стануть прислухатися до скарг настирливих громадян.

Сьогодні в Одесі активно обговорюється план перспективного розвитку Аркадії, підготований на замовлення міського ВО «Узбережжя» інститутом «Одесацивільпроєкт». Він фактично узаконює існуюче сьогодні становище в цьому районі. Розчищення алеї і прогулянкової зони від дрібних яток і кав’ярень, звичайно, зробить Аркадію більш привабливою, але не вирішить її головної проблеми — захисту прилеглої курортної зони від шуму. Залишається відкритим питання, як, зберігши за Аркадією статус розважального центру, зберегти в ній кращі клуби та ресторації, дотримати прав інших мешканців району на відпочинок і безпечне для життя та здоров’я довкілля, даровані їм Конституцією України. Проблема захисту від шуму давно перестала бути локально одеською, київською чи харківською. Це проблема співіснування в одному великому гуртожитку за назвою місто чи країна. Багато що в ньому залежить від коменданта, але в більшій мірі від того, як мешканці дотримуються правил співжиття.