«Срібний» фініш Валерії Величко — пролог до золотих вершин

Голландія — країна масового захоплення місцевого населення велосипедною їздою — кожен нідерландець має двоколісну машину, а то й навіть кілька. Тут можна зустріти дуже багато велосипедистів — їх більше, хіба що, у Китаї чи Південно-Східній Азії. Різко «підскочили» ціни на пальне — і європейський люд став більше уваги приділяти громадському транспорту, відгукуючись на пропаганду. Тому в деяких тамтешніх парках можна побачити не лише стоянки із сотнями роверів, а й навіть пам’ятники цим доволі давнім винаходам технічної думки.

Мабуть, з огляду на ці національні особливості, у невеличкому містечку Корнхорн, що на півночі Нідерландів, з 2 по 7 червня відбувся VI чемпіонат Європи серед поліцейських з велоперегонів під егідою USPE (спортивної спілки поліцейських Європи). Для України ж цей захід минувся доволі вдалим виступом...

СФОРМУВАТИ ЗБІРНУ БУЛО СКЛАДНО

Власне, перед цим турніром у Рівному з 18 до 31 травня відбувався тренувальний збір українських велогонщиків (більшість — перспективна молодь), яких відібрали до виступу в Корнхорні, під опікою досвідченого наставника — заслуженого тренера України В’ячеслава Федорчука, що підготував 36 майстрів спорту міжнародного класу (серед його вихованців — Сергій Гончар, учасник двох олімпіад, чемпіон світу). Тому В’ячеславу Олексійовичу і довірили всі надії міліцейського велоспорту. Формувати українську велозбірну було складно, оскільки серед наших правоохоронців не так багато відповідних спортсменів високого класу. Через це донині велоспорт у МВС, у чистому вигляді, ще не набув того рівня уваги, як, наприклад, у німецьких колег, що і далося взнаки у Корнхорні. А щоб брати на роверах якісь вершини, необхідне спеціальне обладнання, добротні велосипеди й амуніція, що потребує нині чималих коштів, яких у ЦСКМУ допоки ще немає.

У «динамівському» середовищі є тренери, які прагнуть підтримувати команди у своїх регіонах на якомога вищих рівнях, отримуючи натомість мінімальну підтримку на місцях. Але саме завдяки титанічній праці таких несамовитих подвижників, як В’ячеслав Олексійович, і відбуваються перетворення за короткі терміни наших добре підготовлених триатлоністів, що серед усього теж мають демонструвати силу своїх байків, у велосипедистів, хоча, як кажуть знаючі люди, це зовсім різні речі.

«Якщо взяти найкращі карбонові велосипеди, то кожен коштує понад $15 тис., — зазначає пан Федорчук. — Таких грошей у нас немає. У нашій команді є дві більш-менш пристойні машини. Причому на одних і тих же велосипедах їздять дівчата і хлопці, хоча для них, у принципі, існують різні конструктивні рішення. А от наша методика тренувань у свій час була серед передових світових, тепер ми втратили дитячий спорт — основу всіх перемог. Але є надія, вона ще не згасає, бо в останні роки з’явилася тенденція до покращення. Сподівання пов’язані з розвитком клубного спорту, адже за кордоном це вже давно відбулося, щось схоже набирає обертів і у нас, втім ще надто повільно.»

Взагалі ж хочеться відзначити добротний сценарій проведення чемпіонату і високоякісне забезпечення всіх потреб його учасників. Зокрема, організатори перегонів подбали про те, щоб представники усіх делегацій (а це майже 200 чоловік із 22 держав) у перший день знайомства з країною мали змогу отримати уявлення про роботу своїх колег-правоохоронців, що гостинно їх прийняли, на прикладі поліцейського управління у Гронінгені, на 575-тисячну громаду якого припадає 1,4 тис. полісменів.

ЗАДНІХ НЕ ПАСЕМО

Розпочалися ж змагання з красивого шоу «велосипедного джаз-бенду» та параду за участі представників команд-учасниць, котрі під національними стягами репрезентували правоохоронні структури своїх країн. Потiм настав невеличкий період перепочинку — мінімум часу на облаштування побуту, — а далі робота над остаточним шліфуванням тактики і стратегії командної гри кожного українця, що відповідально сяде за кермо «двоколісного боліда».

І от перший розділ програми — «Пролог», роздільний старт. Наша Валерія Величко стає п’ятою серед 38-ми конкуренток. Першими ж приїхали рідні сестри Беккер із Німеччини (Кристина і Шарлотта), професійні велогонщиці. Третьою фінішувала представниця Великої Британії. Надалі саме німкеням найбільше сприяла фортуна, та й взагалі їхня збірна виступила дуже потужно. У «Пролозі», роздільному старті в чоловіків (124 учасника), кращим серед українців став Сергій Бас, солдат за контрактом, стрілець в\ч 3002 ВВ МВС, він зайняв 11-ту позицію.

В Україні є навдивовижу сильне жіноче начало і багато наших співгромадянок нерідко радують нас видатними досягненнями. Так вийшло і у Конрхорні. Найбільший успіх на українців чекав у 44-кілометровій індивідуальній гонці розділу «Критеріум» серед жінок. Одразу після переможниці заїзду — Кристини Беккер, другою його завершила Валерія Величко, що й вплинуло надалі на загальну картину «медального подіуму». У загальному заліку жіноча збірна України посіла друге місце, чоловіки стали восьмими.

Із лейтенантом міліції Валерією Величко, інспектором спортивної команди при УМВС у Миколаївській області, переможницею Кубка України, чемпіонкою України, що виступає, як на трекові, так і у шосейних гонках, вдалося поспілкуватися за доволі незвичних обставин: срібна призерка змагань якраз проходила процедуру допінг-контролю.

— Нині напевно всі, хто претендує на помітні успіхи, споживають фармакологічні засоби, — зауважує Сергій Лисов, старший інспектор спортивної команди УМВС у Дніпропетровській області, майстер спорту міжнародного класу, капітан міліції. — Існують фармакологічні схеми на глибокій науковій основі для спортсменів дуже високого класу, але про це вголос не прийнято говорити — втім, у нас ще недостатня власна база у цьому сенсі. Але препарати — це не більше 10—15% успіху, справжній його фундамент — талант і тяжка робота.

Та окрім, власне, видовищних змагань, у Корнхорні загалом вирувало життя — здавалося, все селище піднялося для того, щоб з честю відбути міжнародний велофорум. Якось увечері тут давав чудовий концерт оркестр Нідерландської поліції, а наступного дня — виступала зірка нідерландського року. В один з днів чемпіонату в містечку відбулися захоплюючі перегони мотобайкерів. А завершилися змагання урочистою церемонією закриття, увінчанням переможців та незабутнім вечором спілкування сотень колег з різних країн i пишно- квітним салютом.

— Цьогорічні велоперегони були наскрізь пронизані напруженою боротьбою, справді чемпіонськими амбіціями і олімпійськими пристрастями, — говорить підполковник міліції Вадим Тищенко, заступник начальника управління профпідготовки ДКЗ МВС, генеральний секретар ЦСКМУ. — Такі чемпіонати — це не гонитва за світовими рекордами, це борня до останніх сил за перемогу. Україна — молода держава і їй потрібна постійна презентація, приводи до самоствердження, у хорошому сенсі, на континенті й у світі загалом. Спорт — один із найшвидших, перспективних шляхів до досягнення цієї мети.

Нагадаємо нашим читачам про найближчі старти, до яких має причетність міліцейський спорт. З 16 по 21 червня у Донецьку пройде кваліфікаційний турнір з відбору на чемпіонат Європи серед поліцейських з волейболу — Україна прийматиме збірні Туреччини та Македонії. У серпні в Сімферополі стартуватиме чемпіонат світу з міні-футболу серед поліцейських, у якому візьмуть участь команди з 24 країн.