Стіна впала. А що громадськість?

18 жовтня впали 30 метрів цегляної огорожі навколо Національного заповідника «Софія Київська» (про це «День» писав у матеріалі «У групі ризику — мури XVII століття»). Після ретельного огляду з’ясували, що подібні інциденти в найближчому часі очікують ще кілька стін, на яких вже з’явилися поздовжні та поперечні тріщини.

Безпосереднє руйнування стіни викликане зовнішнім втручанням, розповідає генеральний директор «Софії Київської» Олена Сердюк. «Визначити причини аварії нам допомагало Управління надзвичайних ситуацій і, за попередніми висновками, не виключено було фізичне втручання, оскільки на стіні з боку вулиці Стрілецької була витягнута частина цегли. Ситуацію оцінив також Мінрегіонбуд. У висновках зазначено, що нам необхідно розібрати та заскладувати цеглу зазначеної частини стіни, визначити стан фундаментів і грунтів його основи, прийняти рішення щодо музеєфікації фундаментів колишнього храму XI століття, на якому стоїть стіна, розробити рішення експозиції храму, який би міг відкритися. А також розробити конструкцію фундаменту стіни залежно від її стану та основи», — говорить пані Сердюк.

Екс-директор заповідника Неля Куковальська переконана — існує кілька причин для руйнування цієї стіни. «Передусім, під самий фундамент стіни було підкопано тепломережу, і я не розумію, чим викликана необхідність такого кроку. Раніше також виникали проблеми з опаленням, але наша адміністрація ухвалила рішення: оскільки на цій території розташовані пам’ятки архітектури, провести локальне опалення від електрокотла. У систему опалення залили незамерзаючу рідину, і цього було достатньо для підтримання нормальної температури. Тому я не бачу жодної потреби в проведенні цієї мережі. Окрім цього, не так давно проводилися роботи з підкопу поблизу стіни. Вони тривали протягом листопада -грудня. У цей час ішли дощі, наявні замокання грунтів, перепади температур. Ми всі знаємо, що територія архітектурного ансамблю розташована на просадочних грунтах першої категорії. А це означає, що замокання цих грунтів прямо приводить до руйнації. Також на території заповідника зараз є відкриті розкопи, і, судячи з бур’яну, яким вони поросли, ними не займаються вже давно. Через це атмосферні опади дренують під фундаменти усіх споруд. Зараз ми провели огляд інших стін. Вони завжди потребували догляду, але те, що ми побачили, нас здивувало. Пішли не лише вертикальні тріщини, а й горизонтальні. Особливо видимі вони в тому місці, де поблизу розташований фітнес-центр. Розрив конструкції по горизонталі дуже небезпечний, це — свідчення просадки грунтів».

Представник Міністерства культури України Яків Дігтяр здивований висновками експертизи й також переконаний, що руйнування стіни не може бути в даному випадку викликане лише випаданням цеглин. «Щодо вибрання цеглин зі стіни — це досить суперечливе твердження. Якби цеглу було забрано ззовні, то стіна б упала туди, а не вбік Софії. Товщина стіни лише 38 см. Якщо вибрати навіть 12 сантиметрів, то, звісно, стійкість її буде втрачена й втрачена в той бік, звідки вибрали цю цеглу. Також міністерство хоче проаналізувати ситуацію з прокладанням теплової мережі вздовж цих мурів, оскільки, відповідно до будівельних норм, комунікації теплотрас повинні проходити не ближче, ніж за три метри до будівлі. Це також могло спричинити падіння стіни», — пояснює Дігтяр.

На думку члена головної ради Українського товариства охорони пам’яток культури Ірини Нікіфорової, падіння стіни може здійснити позитивний вплив на становище самої будівлі. Цілком імовірно, що в Софії нарешті почнуться реконструкції.»Можливо, це дивно звучить, але добре, що ця стіна впала, — говорить Ірина Нікіфорова, — тому що саме цей факт привернув увагу до стану інших об’єктів заповідника. Стан стін споруди справді дуже плачевний. Іде сильна просадка ґрунту. Це говорить про те, що в будь-який момент ці стіни можуть зруйнуватися. Ми неодноразово зверталися до влади й просимо, щоб, окрім мораторію на будівництво у буферній зоні, а особливо в зоні небезпечного гідрологічного режиму, на державному рівні було заборонено будівництво нових і використання існуючих підземних паркінгів або інших споруд, експлуатація яких передбачає використання великих об’ємів води», — говорить Нікіфорова.

Поки робота над відновленням стіни перебуває на стадії розробки проекту, тому невідомо, коли пам’ятка знову набуде первинного вигляду, розповідає Олена Сердюк. «Зараз ми очікуємо проект, щоб рухатися далі, але особливість ситуації в тому, що стіна має бути передана в оперативне управління. Річ у тім, що межі заповідника закінчуються на межі цієї стіни, і вона сьогодні належить не заповіднику, а територіальній громаді міста Києва. Її треба передати під заповідник, щоб ми могли розпочати реконструкцію. На підставі дефектного акта ми склали попередній кошторис. Саме на цю частину стіни він складає близько 80 тисяч гривень, але це приблизно на третю чи четверту частину стіни. Тому, щоб відновити її повністю, потрібно втричі більше грошей, — говорить директор Софії Київської. — Національний заповідник зі свого боку готовий платити за дослідження стану стіни, художнє вирішення і разом із районом взяти участь у відтворенні стіни, але є нюанс. Якщо комісія Міністерства культури вважатиме за потрібне, щоб під час проведення цих робіт були музеїфіковані рештки храму XI століття, цю тему розглядатимемо окремо, питання потребуватиме більше часу й більше затрат».

Ситуація ускладнюється ще й тим, що сьогодні в тій сумі, яку виділяє держава на утримання пам’ятки, кошти на реконструкцію не передбачено.

«День» слідкуватиме за розвитком подій довкола історичної пам’ятки.