«Столиці бракує газонів, клумб і квітів на підвіконнях»

КОЖНОЇ ВЕСНИ — НУЛЬОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ

— Цієї весни столиця бадьоро рапортувала про те, що озеленювачі мають намір висадити в місті 5 мільйонів квітів, що набагато більше, ніж минулого року. Фахівці, проте, ставляться до таких речей скептично: справа не в кількості, а в правильному догляді за міською зеленню. У чому наші помилки?

— У старих підходах і несучасних технологіях. Плановість — не таке вже й погане поняття: нам її якраз і не вистачає для того, щоб «запроектувати» ці речі (в тому числі — закласти кошти до бюджету) та систематично в цьому напрямі працювати. Ландшафтний дизайн — це «довгобуд», який принесе плоди через кілька років. У нас часто охочі облагородити свій «маєток» дивляться на цікаву картинку і хочуть реалізувати подібний пейзаж в одну мить. Не замислюючись, наприклад, над тим, що «картинне» дерево на даній ділянці може просто не прижитися. Або над тим, що точно так, як на фотографії, — буде років через п’ять-десять. Ці речі справедливі і в масштабах міста: все це треба проектувати. І не варто боятися того, що якісь ділянки залишаться непривабливими до наступного року: цей аврал «висадимо надцять мільйонів квітів, стільки тисяч дерев і кущів» — даремна трата як матеріальних, так і фізичних ресурсів. Хай сьогодні не буде квітів, але цього року ми висадимо кущі, наступного — додамо клумби, через рік — «правильне» освітлення, потім — вертикальні квітники, які пожвавлять наші «мертві» будинки. Плюс — використання новітніх технологій. Поїздіть містом: стоїть сухий їжак трави і голосно іменується газоном. У Європі враховують те, що за останнє десятиріччя змінилися кліматичні умови: раніше було більше дощів, не спостерігалася така спека. Тобто актуальність «поливалок», якими досі користуються у вітчизняних парках і скверах, під великим питанням. У всьому світі нині застосовують краплинний полив. Чому пропадають київські каштани? По-перше, вони «замуровані» в асфальт, закрита їхня коренева система. Адже їх треба удобрювати та правильно поливати, як це робили раніше: бурили землю і в цю свердловину вносили «підгодівлю». Я можу зрозуміти, що на все ресурсів не вистачає, але для цього й існує планування. Це дає можливість не повертатися до одного і того самого газону щорічно. У нас щовесни — нульовий результат. Адже ви розумієте, скільки коштів викидають на вітер, якщо щороку займатися одним і тим самим...

— Чи можна говорити про те, що після конференції в міської влади з’явився інтерес до «правильного» благоустрою?

— Перша конференція була присвячена тому, щоб познайомитися з досвідом зарубіжних країн. Приїжджали викладачі європейських вищих навчальних закладів, котрі розповідали, які методи можна використовувати. Ми також прислухалися до побажань слухачів і врахуємо їх наступного разу. Говорити про конкретику на даний момент просто зарано. Благо, ми побачили, що прогресивні керівники — ті, які зацікавлені в тому, щоб змінити вигляд свого міста, вже є.

Зараз державне підприємство «Зеленбуд» намагається відновлювати розплідники на тому рівні, який був колись. Багато міст сьогодні переживають період реконструкції, озеленення — одна з важливих складових цього процесу. Отож, гадаю, державні структури повинні серйозно за це взятися. На конференції йшлося про те, що, коли в нас існуватиме досить розвинена сфера ландшафтного дизайну, великі приватні розплідники, то держзамовлення на основі тендера зможуть виконувати й ці фірми. Є досвід інших країн, коли приватизують міські озеленювальні об’єкти. Вони успішніше працюють, оскільки, як вже зазначалося, потрібен серйозний догляд. Півсправи прибрати територію та пофарбувати лавочки: треба ще займатися формуванням крон, добривом, поливом.

НЕ ВИРУБУВАТИ, А ПОПОВНЮВАТИ

— Що в такому разі треба, щоб система запрацювала?

— Перешкоди очевидні: по- старому працювати вже неможливо, але відповідні державні служби ще не запрацювали на новий лад. Краса міста — це, наприклад, не лише розбиті клумби та їх кількість, хоча це також важливо. Адже їх треба продумати таким чином, щоб існувала зміна цвітіння. Точно так само треба професіонально працювати з деревами, доповнювати їх «довгограючими» декоративними кущами.

До речі, саме словосполучення «ландшафтний дизайн» для нас — новина. В Україні, як мені здається, існувала хороша школа: наш «Зеленбуд» працював не тільки на республіканському рівні. Але врахуйте й те, що тоді для цього до бюджету закладали трохи інші кошти...

— А в чому, все ж таки, головна різниця в «їхньому» та нашому підході до благоустрою міст?

— Знову згадаю насамперед про плановість. Крім того, в цивілізованих країнах прийнято не руйнувати, а поповнювати природні ресурси. Адже з роками створюється мікроклімат певного району, його обличчя, а ми раптом знесли зелені насадження і натомість поставили багатоповерховий будинок. Місто розростається, і від цього нікуди не дітися. Але, зводячи величезні «свічки», дуже часто забувають про необхідність відвести простір хоч би для невеликого ландшафтного об’єкта. Багато хто не розуміє, що мешканець дуже бурхливого мегаполіса потребує релаксу, того, щоб зайвий раз побачити що-небудь красиве. Зелений колір, як відомо, — найприємніший для людського ока. Естетичну сторону питання, думаю, зайвий раз обговорювати не потрібно.

За кордоном, наприклад, використовують вертикальне озеленення: каскади рослин і квітів. Вам не доводиться дивитися на «голі» блоки з цегли та бетону. У Європі продумують і цінують кожен сантиметр. Київ, наприклад, володіє набагато більшими площами, ніж будь-яке інше європейське місто: там у них все забудоване. Проте всі їхні технології спрямовані на те, щоб хоч якийсь невеликий куток живої природи, але обов’язково розташувати: якщо немає можливості запланувати великі зелені об’єкти, там чіпляють підвісні кашпо, створюють висячі клумби. Також у Європі нині впритул займаються питанням реконструкції промзон. Але створюючи, наприклад, усілякі розважальні центри, їх обов’язково доповнюють ландшафтними парками.

Загалом, усе залежить від позиції місцевої влади, а також і від нас із вами. Зрозуміло, що ніхто нікому наказати засадити балкон квітами не може. Це вже культура, ідея, яка повинна дійти до кожного жителя, адже кожен може взяти участь у тому, щоб зробити своє життя красивішим.

ЛІХТАР СТАНЕ ПРИКРАСОЮ, ЯКЩО...

— Коли ми говоримо про флористику, тема модних тенденцій — практично головна. Чи можна говорити про «змінні» віяння в масштабах міста?

— З деревами — зрозуміло, складніше, проте хочу нагадати, що існують усталені традиції розбиття тих самих парків: на них і варто орієнтуватися.

Що стосується клумб, то варто говорити про нові цікаві сорти. Плюс підбір кольору: для кожного міста це дуже індивідуально, з урахуванням його «обличчя» та кліматичних умов. Мені б хотілося, щоб у Києві було багато однолітніх ампельних рослин, що звисають із кожного балкона та ліхтаря. Цікава й тема освітлення, що застосовується в ландшафтному дизайні, адже підсвічування клумб — це не просто який завгодно ліхтар: воно повинно не «вбивати», а підкреслювати красу та витонченість композиції. Але про тенденції в цьому плані нам узагалі ще рано говорити: в нас немає ані понять про те, як зробити це «науково», ані відповідного обладнання.

— Здається, щоб вирішити комплекс «ландшафтних» питань, треба створити окремий інститут...

— Коли все це перейде в приватні руки і держава користуватиметься послугами цих великих фірм, питання з порядку денного знімуть. На сьогодні вже існують могутні фірми, хоча ландшафтний дизайн, як вже зазначалося, — на шляху розвитку. Існує поки ще брак досвіду, адже втрачене покоління фахівців. Щойно фінансування сфери здійснюватимуть на достатньому рівні, до «Зеленбуду» прийдуть перспективні люди. Якщо по правді, ми можемо зараз гордитися лише тим, що в нас (дякувати Богові!) проводять виставки, конференції, приїжджають фахівці та діляться досвідом. Хай, наприклад, після першої «ландшафтної» конференції не можна одразу намалювати барвисті перспективи, зате хочеться відзначити «різношерстість» контингенту, який нею зацікавився. Ці люди повинні об’єднати свої зусилля, щоб усе в нас відбулося. Адже ландшафтний дизайн — це робота щонайменше архітектора, ландшафтника, дендролога, який знає, де та що краще росте, який вигляд дерева матимуть через десять років. Ми нині думаємо про створення структури, яка вирішуватиме такі питання в комплексі.

— Чого вам у столиці відверто не вистачає?

— Газонів, повноцінних квітучих клумб, квітів на підвіконнях, кашпо на ліхтарях, кольору. Літо в нас коротке: не встигаєш насититися запахом і фарбами, відчуттям краси. Що в нас жахливо, то це Гідропарк: замість потенційних райських кущів — «нічого» із запахом шашлика. Часто проїжджаю повз нього і думаю, як добре було б засадити квітами схил біля філармонії... Хочу також зробити комплімент: Русанівський масив — прекрасний завдяки існуванню «підкови» каналу.

Хоча, слід визнати, що Київ — географічно дуже щасливе місто. Хоч би тому, що має річку: один із амстердамських лекторів згадав на конференції про те, як важливо мати водоймище в ландшафтному дизайні, адже це один із головних елементів вирішення простору.