Стихія підземель рветься на поверхню

Про це розмова з головним інженером виробничого об’єднання «Укрвуглегеологія», що базується в Донецьку, кандидатом геолого-мінералогічних наук Олегом КУЩОМ.

— Дійсно, внаслідок виїмки корисних копалин поверхня землі над так званим шахтним полем просідає («депресійна воронка»). Якщо ж підприємство зупиняється і, відповідно, припиняється водовідлив, підземні води прагнуть відновити свій природний рівень, піднятися до позначки, що існувала «до того». Адже поверхня вже просіла на сумарну товщину вилучених вугільних пластів (а це буває 3—4 метри і більш) — ось і підтоплення, яких у цій місцевості повік-віки не бачили.

ПІДЗЕМНІ РІКИ НЕПІДКОНТРОЛЬНІ ЛЮДЯМ

Шахтні води являють собою, по суті, малодосліджену підземну стихію: щогодини тільки на вугільних шахтах Донецької області їх утворюється стільки, скільки становить сумарний стік за той же період часу двох головних річок регіону: Кальміусу і Нижньої Кринки. Плюс до того Львівсько-Волинський басейн, Олександрія, Західний Донбас.

На жаль, у розпорядженні «Укрвуглегеології» лише 3—4 полігони, де за допомогою спостережних свердловин відстежується картина затоплення зупинених шахт. На вугільних шахтах Донбасу багато десятиріч існувало правило, згідно з яким старі, згасаючі підприємства з’єднувалися збойками із суміжними рудниками — таким чином проблема водовідливу «вішалася» на більш молодого сусіда. Ланцюжки «підземних Біломорканалів» із роками нарощувалися, сьогодні вони можуть відстежуватися на відстані 20—30 кілометрів.

ПЕРШИМИ МОЖУТЬ ПОСТРАЖДАТИ ШАХТАРІ

Подібний стан речей несе чималу потенційну небезпеку при згортанні вуглевидобутку, що намітився в Донбасі. Спробуйте уявити: в кинутій шахті утворився завал гірничого виробітку, який, можливо, посилив утворений газовий «мішок». Вся ця система діє як гребля для мас підземних вод, що скупчуються в дедалі більших кількостях. У якийсь момент вода долає «гать» і збойками рине в штреки, лави сусіднього підприємства, де в цей час працюють люди, які нічого не підозрюють... Історія радянського вуглепрому береже пам’ять про масштабні аварії, що відбувалися саме за цією схемою. Так і сьогодні, наприклад, луганські шахти «Травнева» і «Богучарська» загрожують підземним потопом діючому «Червоному партизану».

В ідеалі, на кожній зі «списаних» під закриття шахт слід би пробурити 10—15 спостережних свердловин. Плюс, у разі необхідності, в достатній кількості свердловини для відкачування води. На останніх, зрештою, можна зекономити, якщо не засипати бездумно шахтні стовбури, як це робили досі, а встановлювати там насоси.

СОЛОНЧАКУВАННЯ ЗАГРОЖУЄ ГРУНТАМ РЕГІОНУ

В Україні ще не усвідомлюють розміри визріваючої небезпеки. Шахтні води вже там, на глибині, сильно мінералізовані і являють серйозну природоохоронну проблему. Повільно підіймаючись догори, води додатково розчинятимуть у собі природні солі, а, можливо, й техногенні речовини. Досвід вже «функціонуючих» зон підтоплення показує, що на світ божий виходить чиста «екологічна отрута» із концентрацією «недружніх» природі речовин до 20 міліграмів на літр.

Якщо підземні води вже піднялися до позначки 3—5 метрів від поверхні, то, завдяки капілярним системам грунту, вони спричиняють стрімке й безповоротне солончакування родючого шару грунту. І виникнення таких зон «хімічної пустелі» прогнозується всюди, де вирішено закривати неперспективні шахти, — у всьому Донбасі без винятків. Ось із цією ціною й слід зіставляти вартість буріння та інших захисних робіт, що пропонуються фахівцями.