Супермен із міста янголів
Племінник Френсіса Форда Копполи, Ніколас Кейдж, який завоював собі зоряну славу фільмами «Покидаючи Лас-Вегас», «Повітряна в'язниця», «Без обличчя» та iн., аж ніяк не народився в сорочці. Близький родинний зв'язок з одним iз американських кіноідолів не зміг йому допомогти уникнути всіх негараздів, пов'язаних iз розлученням батьків, важким психічним захворюванням матері. Кар'єра в кіно теж не була спочатку блискучою, до того ж природний песимізм, який читається в його нерадісній усмішці й сонних очах, не допомагав йому стати улюбленцем публіки. Справжнього професійного успіху він домiгся лише коли зіграв вмираючого письменника-алкоголіка в похмурій драмі Майка Фіггiса «Покидаючи Лас-Вегас», за що й отримав «Оскара». Ну а такі блокбастери, як «Скеля», «Повітряна в'язниця» і «Без обличчя», звели його до рангу найкасовіших зірок Голлівуда.
— Які у вас були враження від сценарію «Місто янголів», римейка «Неба над Берліном» Віма Вендерса, коли ви його вперше прочитали?
— Після «Покидаючи Лас-Вегас» я багато думав про те, що для мене означає акторська гра, що я хочу від режисера. Я став педантичнішим у виборі ролей. Коли я прочитав сценарій «Місто янголів», мені захотілося повернутись у своє дитинство, пригадати, що я відчував, коли вперше потрапив під дощ, коли дивився на сонце... Лос-Анджелес і є «місто янголів», і я щасливий, що ця романтична історія відбувається в моєму рідному місті, яке я так люблю. Лос-Анджелес в кіно часто зображують як вертеп, тому я дуже радий, що в цьому фільмі він нагадує вітальну листівку.
— Якби ви мали намір відлетіти на небеса, що б ви сказали прощаючись на землі?
— Слова любові моїй дитині.
— Ви вірите в життя після смерті? В янголів?
— У мене, скоріше, науковий склад мислення. Я, наприклад, вірю в енергію, в те, що вона ніколи не зникає. В часи середньовіччя говорили про янголів, але це лише термінологія, хіба магнітне поле або що- небудь на кшталт цього не замінює поняття душі або духа? Кажуть, чудес не буває. А хіба народження дитини — це не чудо? Я б не ризикнув сказати, що янголів не існує.
— Що ви відчували, коли отримували «Оскар» і «Золотий глобус?»
— Це було величезною честю для мене. Я з творчої сім'ї, пишаюся своїми родичами, і для мене було важливим піднятися до їхнього рівня.
— Чи дуже це підняло ваші гонорари й збільшило приток пропозицій?
— Звичайно. І гонорари підняло, й пропозицій побільшало. Вони стали різноманітнішими, мені пропонують зніматися у фільмах різних жанрів, що мене радує, оскільки я хочу створювати різні характери.
— Ви розмовляли з Вімом Вендерсом, що він думає з приводу «Міста янголів»?
— Вім — друг моєї родини, я розмовляв з ним, дав почитати сценарій. Він його схвалив цілковито.
— Якщо ваш син захоче стати актором, ви допоможете йому в цьому?
— Звичайно, немає нічого поганого в родинності, якщо є талант. І талант часто дається у спадщину, подивіться хоча б на родину Фордів. Я підтримуватиму свого сина в усіх його починаннях, хоч би там ким він хотів стати.
— Коли ваша дружина бачить, як ви цілуєтеся на екрані з Мег Райан, чи відчуває вона ревнощі?
— Якщо моя дружина коли-небудь приревнує мене до екранних партнерок, я скажу: «Даремно витрачаєш час, люба!»
— Ви можете назвати картину, яку вважаєте найкращою у вашій акторській кар'єрі?
— Мені подобаються картини, в яких я знімався, але я не можу вибрати з них одну, оскільки не я один їх робив, а дуже багато людей і якщо я виберу одну з них, то автори інших образяться.
— Яким чином італійське кіно вплинуло на вас?
— Я завжди вважав італійців дуже творчими людьми, дуже емоційними, і я відчуваю в собі ці італійські риси. Якщо говорити конкретно про те, хто з італійців вплинув на мене найбільше, — це Фелліні і Ніно Рота.
