Суспільство продемонструвало толерантність

Попри те що суд заборонив проведення Маршу рівності, а активісти радикальних організацій спробували фізично перешкодити учасникам фестивалю зібратися, захід усе ж відбувся.

Активісти ЛГБТ-руху в Одесі не приховували своїх намірів провести фестиваль ще за кілька місяців до нього, проте останній тиждень перед заходом минув у напрузі. Спочатку проти Маршу рівності виступили представники різних релігійних конфесій та відомий актор «Будинку клоунів» Георгій Делієв, які висловили свою стурбованість пропагуванням гріховних, на їхню думку, зв’язків. Пізніше атмосфера навколо запланованого на три дні заходу почала нагнітатися у соцмережах. Користувачі активно погрожували активістам та обіцяли вжити щодо них насильницьких заходів, запевняючи, що Одеса — не місто, в якому можна пропагувати нетрадиційні сексуальні стосунки. Втім, організатори були спокійні, адже за кілька днів до старту домовилися з традиційними противниками подібних заходів, зокрема з лідерами Автомайдану та одеського осередку «Правого сектору», адже саме їхні київські соратники напали на Марш рівності у Києві цього року. Як розповіли кореспонденту організатори фестивалю, домовитися з членами «Правого сектору» було нескладно, адже офіси ЛГБТ-організації та «Правого сектору» до недавнього часу містилися у сусідніх приміщеннях, тож активісти добре знають одне одного.

Утім, і політологи, і політики запідозрили у планах провести Марш рівності бажання влаштувати провокації. Дехто навіть побачив у цьому «руку Кремля»:

«Не маю нічого проти представників секс-меншин, хоча і не вітаю їхніх уподобань. Проведення цього заходу у воєнний час провокаційно і дуже небезпечно, у місті багато фронтовиків, ультра і простих містян, які не заплющать очі на цю подію», — заявив напередодні лідер одеського «ПС» Сергій Стерненко.

Ситуація ускладнювалася і тим, що саме в дні проведення фестивалю, 14 і 16 серпня, в Одесі відбувалися футбольні матчі, до міста з’їхалося чимало вболівальників і ультра, які традиційно не підтримують ЛГБТ-рух.

НІЧНИЙ СУД І ПЕТАРДИ

Прикрою несподіванкою для організаторів фестивалю став позов Одеської мерії до суду. Через появу погроз на адресу учасників влада вирішила заборонити проведення заходу, оскільки не була впевнена, що зможе забезпечити спокій у місті та безпеку учасників гей-параду. Зрештою, о пів на третю ночі 12 серпня Окружний адміністративний суд частково задовольнив позов мерії, заборонивши лише Марш рівності. Однак заборона стала не єдиною прикрістю для організаторів. Як розповіли активісти, напередодні фестивалю, за їхніми даними, співробітники міліції відвідали всі майданчики, які було орендовано для проведення лекцій, зустрічей і дискусій, та порадили власникам приміщень відмовити ЛГБТ-організації. Зрештою саме так і сталося. «На фестиваль зареєструвалися близько 200 осіб. В останній момент нам довелося шукати хоч якесь приміщення, яке погодилося б нас прийняти. Таке приміщення знайшлося, однак через катастрофічний брак місця ми були змушені відмовити більшості учасників. До нас приєдналися близько 70 осіб, оскільки людей просто не було де розмістити», — пояснила організаторка фестивалю Ганна Леонова.

Оскільки Марш рівності було заборонено, активісти вирішили обмежитися невеликими пікетами і флешмобами. «Ми зробили плакати з написами: «Рівні права для всіх», «Права людини — понад усе» та влаштували флешмоби і пікет. Люди цікавилися, запитували, хто ми, чого прагнемо. Уважно слухали, погоджувалися з нашими аргументами. Звісно, хтось був проти, але ми почули багато слів підтримки. Адже ми це робимо не лише заради себе. Допоки в суспільстві є дискримінація хоча б однієї верстви, хоча б однієї меншини, всі інші меншини також не почуватимуться у безпеці. А що, зрештою, таке суспільство? Це і є сукупність різноманітних меншин, чи не так? Тому і в без того непростий час нам треба намагатися відстоювати громадянські права і свободи для всіх», — розповів учасник флешмобу Олександр.

Найбільш прикра ситуація трапилася ввечері 15 серпня, коли учасники фестивалю зібралися на лекцію у підвальному приміщенні на вулиці Старопортофранківській. Молодики в масках налетіли на офіс та закидали приміщення димовими шашками і петардами. Втім, міліція діяла досить оперативно, відразу ж затримала всіх нападників. Їх виявилося тринадцятеро і всі вони назвалися членами ВО «Свобода». У місцевому партосередку також підтвердили, що затримані є їхніми соратниками, які просто намагалися у такий спосіб «стримати пропагування дегенеративних цінностей». Пізніше затриманих відпустили, але розслідування інциденту наразі триває.

«ЖВАВЕ ОБГОВОРЕННЯ  ВИКЛИКАЛИ ПИТАННЯ  ФЕМІНІЗМУ,  ПАТРІАРХАЛЬНИХ  ЦІННОСТЕЙ...»

Надалі заходи фестивалю тривали без інцидентів, однак більшість ЗМІ висвітлювали лише напад та флешмоби учасників.

«Ми провели низку лекцій, дискусійних майданчиків. Жваве обговорення викликали питання фемінізму, патріархальних цінностей, розвитку сучасного суспільства, приклади зарубіжних країн. Цікавими були і зустрічі, присвячені мистецтву. Прикро, що журналісти здебільшого були налаштовані на висвітлення якихось скандальних моментів. Напевно, хтось усе ж чекав, що ми вийдемо на вулиці, одягнені в пір’я та напівоголені, але натомість послухати лекції учених і мистецтвознавців було, очевидно, менш цікаво. Але учасники задоволені, і це головне. На майбутнє ми врахуємо організаційні помилки. Відтепер намагатимемося регулярно проводити в Одесі круглі столи, наукові конференції, зустрічі, присвячені правам людини. Що більше ми будемо спілкуватися з містянами, то краще зрозуміємо одне одного», — розповіла після завершення фестивалю Ганна Леонова.

Із нею погоджується учасниця фестивалю з Мінська Анастасія. «Мені вельми приємно побувати в Одесі, поспілкуватися з однодумцями, поділитися досвідом відстоювання громадянських прав і свобод. У Білорусі теж є кілька ЛГБТ-рухів, але всі вони діють фактично в умовах підпілля. Ми надто часто стикаємося з переслідуванням владою, але сподіваємося, що український досвід нам також допоможе», — розповіла учасниця.

Водночас учасники відзначили як важливий позитив загальну реакцію міської громади на захід. «Нас підтримали дуже багато активістів різноманітних організацій, просто небайдужих громадян. Одесити підходили до учасників фешмобів, запитували, хто вони такі, а потім висловлювали слова підтримки. Це надихає нас, ми розуміємо, що настав час для спілкування. Що більше містяни будуть дізнаватися про нас, то менше страху перед невідомістю буде, то менше вони чекатимуть від нас аморальних вчинків або непристойностей. Адже наразі у суспільстві є чимало негативних стереотипів, які потрібно поступово долати», — впевнена Ганна Леонова.

РАДИКАЛИ СТАЮТЬ  АКТИВНІШИМИ

Утім, далеко не все виглядає райдужним. Чимало одеситів-учасників фестивалю розповіли кореспонденту, що за останній рік кількість злочинів проти представників ЛГБТ в Одесі почала зростати.

«За останній рік у місті почали діяти кілька поки що невеликих радикальних організацій, членами яких переважно є підлітки і молодь. Кількох моїх друзів та знайомих було жорстоко побито. Кілька разів проти людей, які мали на собі символіку ЛГБТ — кольори веселки — було застосовано перцеві балончики. Але найстрашніший випадок стався кілька місяців тому: на хлопця напала зграя невідомих, які побили його так, що за деякий час він помер у лікарні. Але найгірше те, що у Кримінальному кодексі України відсутнє формулювання: «злочин, вчинений на ґрунті ненависті до представників ЛГБТ». Є формулювання щодо ненависті на ґрунті расової, релігійної та інших ознак, але про нас такого немає. Це означає, що подібні злочини не фіксуються як такі, що вчинені саме щодо представників ЛГБТ, а правоохоронці формулюють це як злочин, вчинений на ґрунті особистої неприязні», — розповів учасник фестивалю Олександр.

Наші джерела в міській міліції підтвердили цю інформацію, однак спеціальної статистики та відстеження подібних злочинів співробітники МВС не проводять, оскільки для цього немає жодних законних підстав. Експерти також відзначають, що через складну ситуацію в Україні та бойові дії на сході держави суспільство поступово радикалізується, тож одне із завдань влади — не намагатися залишитися осторонь цих проблем, а навпаки, сприяти налагодженню діалогу між різними верствами населення.