Свято для Амстердама

На відміну від більшості європейських столиць, де футбольні симпатії діляться поміж двома, а то й більше футбольними клубами, у столиці Нідерландів така команда лише одна — «Аякс». Попри те, що найбільш успішні для команди роки давно позаду і не лише у Європі, а й у самих Нідерландах нинішній «Аякс» далеко не на провідних позиціях, популярність біло-червоної футбольної дружини залишається незмінною. Нормальна аудиторія на місцевому суперстадіоні під час поєдинків внутрішнього чемпіонату — сорок тисяч глядачів. Уся ця маса вірних уболівальників з нетерпінням очікувала у середу перемоги своєї команди за підсумками двох матчів і виходу «Аяксу» до групового турніру Ліги чемпіонів. Усі, хто упізнавав, що ми з України, — двірники аеропорту, персонал готелю, продавці в магазинах, водії таксі, просто перехожі — вважали за потрібне показати, що вірять у свою команду і не мають сумнівів у її перемозі.

Про стадіон, який був зведений у передмісті Амстердама до фіналу Євро-2000, можна писати не статтю, а цілу книгу. Це не стадіон — це театр на півсотні тисяч глядачів, кожен з яких перебуває у максимально можливому комфорті. Про те, що під час гри між «Аяксом» та «Динамо» йшов дощ, ми довідалися вже після гри — на стадіоні було тепло та затишно. Такого поняття, як вітер, дощ, сніг, мороз чи спека, на цій арені не існує. Під стадіоном кілька ярусів для паркування автомобілів, за сто метрів — дві станції метро та електрички із закритими від дощу та вітру переходами на стадіон. Тож хоч би як ми пишалися стадіонами, які будують і вже збудували в Україні, про щось подібне ми можемо хіба що мріяти.

Втім, незважаючи на все вищезгадане, не бути «Аяксу» суперклубом у найближчому майбутньому. Потоки футбольних мільйонів пролягли повз Нідерланди, тож місцеві клуби, у тому числі «Аякс», поповнюються молодими футболістами без «імені», яке вони прагнуть здобути, щоб із вигодою для клубу перейти до провідних команд континенту.

Теоретично нинішній «Аякс» був нічим не сильніший за «Динамо». Але лише теоретично. Добре навчена молода команда провела обидві гри проти українського клубу саме так, як було потрібно, використавши свої шанси і не давши супернику використати свої.

Повторна гра між командами пройшла за того самого сценарію, що й перша. Стартові хвилини були за динамівцями, а надалі гру контролювали їхні суперники. Можна, звісно, шкодувати за невикористаними моментами, коли забивати могли Гусєв та Ярмоленко, але ж і в опонентів моменти теж були. І вони ними скористалися сповна. Спочатку Суарес наприкінці першого тайму добив з гострого кута м’яч після розіграшу штрафного, а за п’ятнадцять хвилин до кінця гри Ель Хамдауї завершив швидку контратаку — 2:0! М’яч із одинадцятиметрового наприкінці гри, який забив Шевченко, міг подарувати нашій команді надію. Але окрім пенальті, жодного насправді гострого моменту кияни у другій половині гри не створили.

Дві практично однакові гри показали, що на сьогодні «Аякс» готовий краще за «Динамо» і заслужено пройшов до Ліги чемпіонів. Динамівцям же слід не нарікати на невезіння, а шукати причини невдачі у власних прорахунках. Гадаю, що тренерський штаб бачив усе не гірше за нас і намагатиметься покращити гру команди. Бо ж попереду у «Динамо» виступ у другому за рангом європейському турнірі — Лізі Європи, та й у чемпіонаті України справи поки що далеко не блискучі.

Шість років не грав «Аякс» у Лізі чемпіонів і тепер заслужено здобув це право, принісши справжнє свято усьому Амстердаму. Києву ж свого футбольного свята доведеться зачекати. І хочеться, щоб воно настало швидше, аніж за шість років.

Ліга чемпіонів. Раунд плей-офф. Другий матч. «Аякс» (Амстердам) — «Динамо» (Київ) — 2:1. Голи: Суарес 43, Ель Хамдауї 75, Шевченко 84. Перший матч — 1:1. «Аякс»: Стекеленбург, Ван дер Віл, Альдейвейлерд, Вертонген, Ено, Еріксен (Сулеймані 75), Ель Хамдауї (Ойер 86), Де Йонг, Емануельсон, Суарес, Де Зеув. «Динамо»: Коваль, Сильва, Вукоєвич (Андре 88), Попов, Єрмоленко, Шевченко, Мілевський (Гільєрме 86), Михалик, Гусєв (Нінкович 76), Єременко, Хачеріді.