Синдром байдужості

До 10-річної Тетянки незнайомий чоловік підійшов тоді, коли вона розглядала афішу в кінотеатрі, куди зібралася разом з подругою. «А ти хочеш зніматися у кіно?» — запитав незнайомець. «Звичайно, хто ж не хоче», — відповіла дівчинка. «То вважай, що твоя мрія здійснилася, адже я директор кіностудії. Ходімо зі мною, і ти вже сьогодні зможеш пройти кінопроби»... А для того, аби Тетянка не боялася йти одна, чоловік дозволив їй взяти із собою подругу. Далі дівчаток привели на квартиру, де було багато яскравих ламп. Як потім діти розповідали слідчому, їм показали журнали з гарними оголеними дівчатами і пояснили, що для того, аби стати відомою кінозіркою, потрібно роздягнутися. Після зйомок «артисткам» видали по шоколадці й наказали нікому нічого не розповідати, в іншому випадку погрожували показати їхні фотографії учительці та однокласникам. На такі «кінозйомки» Тетянка з подружкою приходили ще не раз. Дорослі дядьки змушували дітей робити такі «сороміцькі» речі, про які вони не наважувалися розповісти своїм батькам. Дівчатка стали замкнутими, почали погано навчатися в школі й невідомо чим все це закінчилося б, якби одного дня до «кіностудії» не увірвалися міліціонери у масках...

За оцінками експертів з Інтерполу, український ринок дитячої порнографії оцінюється в 100 мільйонів доларів на рік. Проте і ці цифри вважаються заниженими. За інформацією депутата Київради Олександра Пабата, лише в Києві сьогодні діє мінімум 35—50 підпільних дитячих порностудій. Прибутки ділків, які займаються цією злочинною справою, фантастичні, а от правоохоронцям такі студії виявити складно, адже злочинці постійно «кочують», весь час знімаючи нові квартири.

— Наприклад, якщо взяти Німеччину, то там такого явища, як дитяча порнографія, не існує. Адже, коли німець побачить, що чиясь дитина ходить до якогось дяді, то обов’язково повідомить про це поліції. Таке ж відбувається і у Голландії та багатьох інших країнах світу. У нас же суспільство настільки збайдужіло, що часто люди проходять мимо навіть тоді, коли бачать, що хтось скоює злочин, — розповідає Олександр Пабат.

За словами пана Пабата, йому вже вдалося допомогти правоохоронцям виявити в столиці одну порностудію. Але, щоб протидіяти насильству та розбещенню дітей, зусиль однієї лише міліції недостатньо, для цього потрібна допомога громади. Тому Олександр Пабат просить звертатися до нього людей, які підозрюють існування в їхньому будинку дитячої порностудії. Ознаки, за якими можна виявити підпільні кіноцехи, це — потужне світло, яке пробивається з-за штор квартири, завезення у помешкання великої кількості апаратури (штативів, освітлювальних приладів), часте відвідування помешкання різними дітьми, дитячі крики з квартири. Якщо хтось помітить щось подібне у своєму будинку, то депутат Київради просить йому зателефонувати за номером (044) 204-36-50 або надіслати матеріали електронною поштою за адресою: [email protected]. Однак, аби пришвидшити розкриття злочину, повідомлення не повинне бути анонімним.

Як повідомили «Дню» в Департаменті по зв’язках із громадськістю МВС України, за 2006 рік в Україні зареєстровано 68 злочинів за ознаками ст. 115 Кримінального кодексу України «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості» та 282 злочини за ст. 156 ККУ «Розбещення неповнолітніх». Як показало розслідування, нерідко подібні злочини трапляються в сім’ях (непоодинокі випадки, коли вітчим гвалтує падчерицю, а її мати закриває на це очі, боячись втратити чоловіка), часто про насильство над дітьми здогадуються й сусіди, але також воліють мовчати. Тому, аби успішно боротися із цим явищем, насамперед потрібно подолати байдужість суспільства, і кожному усвідомити істину — чужих дітей не буває.