«Такі справи рідко потрапляють до суду»

У «Фейсбуці» існує кілька сторінок Олексія Святогора. На всіх аватарках він — із рушницею. На цих сторінках опубліковано чимало інтерв’ю, в яких він позиціонує себе як догхантер, тобто той, хто з власної ініціативи позбавляє бродячих тварин життя. Останні повідомлення на його сторінці у «Фейсбуці» стосуються вже відкритого проти нього кримінального провадження за ч. 2 і ч. 3 ст. 300 Кримінального кодексу України, а це ввезення, виготовлення чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості, у тому числі до тварин. Та як стверджують зоозахисники, Святогор не лише пропагував убивство безпритульних тварин — на його совісті знищення понад трьох тисяч собак.

Днями у Шевченківському районному суді Києва Олексію Святогору обрали запобіжний захід — два місяці у Лук’янівському слідчому ізоляторі без права внесення застави. Та вже 18 червня Апеляційний суд Києва розглядав оскарження цього рішення. Зоозахисники вкотре прийшли до суду з плакатами, вимагаючи ув’язнення Святогора. Суд переніс засідання на 26 червня, тож поки догхантер залишається за ґратами.

FREE SVYATOGOR?

Прихильники Святогора називають його «дядею Льошею», який наводив лад із безпритульними собаками своїми методами, бо комунальні служби Києва на це неспроможні. Тому справу проти шкуродера вважають замовною, дехто каже, що це розправа за його правозахисну діяльність(!). Так, Олексій позиціонував себе саме як правозахисник. До речі, редакція отримала лист від громадської організації «Автономна Адвокатура». У ньому йдеться, що голова організації Юрій Шеляженко звернувся до офісу омбудсмена, щоб догхантера визнали політв’язнем. Одна з колег Святогора Ірина Кременовська навіть закликала прихильників догхантера розміщувати у «Фейсбуці» аватарки з гаслом «Free Svyatogor», тобто «Свободу Святогору».

При цьому у відкритому кримінальному провадженні йдеться, що з 2013 року до сьогодні Святогор дав низку інтерв’ю телеканалам України, приміром, СТБ, «UA:Перший», RTI, «Перший козацький канал», у яких розповідав про способи вбивства тварин і переконував, що це цілком етично. Питання до редакторів каналів: навіщо його запрошували у студію? Зважаючи на такі обвинувачення, догхантер своєї провини не визнає, натомість закликає правоохоронців притягувати до відповідальності журналістів, з якими свого часу співпрацював.

«ЗБИРАТИ ДОКАЗОВУ БАЗУ НЕПРОСТО»

Для України «справа Святогора» — виняткова. Експертка з прав захисту тварин Наталія Вишневська пригадує, що кілька років тому був випадок, коли на чотири роки ув’язнили догхантера Олексія Ведулу, але згодом його випустили за хорошу поведінку. Тож фактично Україна має лише два суди над живодерами. А скільки взагалі таких «діячів»? За кілька днів зоозахисники склали список з півсотнею імен шкуродерів із різних куточків України, перелік доповнюється. Це фактично стартова інформація для подальших розслідувань. Але...

«Щоб довести у суді пропаганду жорстокості до тварин, треба пройти лінгвістичну експертизу. Показати у суді скан із «Фейсбуку» недостатньо, — продовжує Наталія. — Збирати доказову базу непросто, це питання треба постійно тримати на контролі й не сподіватися, що достатньо принести докази, а слідчі та судді з цим розберуться. Тому справи Ведули та Святогора — це справді винятки. Дільничні та слідчі не хочуть цим займатися, бо є інші злочини. Такі справи дуже рідко потрапляють до суду. І це відбувається завдяки неймовірним зусиллям зоозахисників, які фактично ведуть розслідування: ходять до дільничного, змушують його опитувати свідків, слідчого змушують передавати справу до суду, а потім ходять до суду з плакатами. Якби під судом не було стільки зоозахисників, повірте, Святогора б не посадили у слідчий ізолятор».

«ЦЕ МАЄ ВИРІШУВАТИ НЕ АНТОН ГЕРАЩЕНКО, А СИСТЕМА»

Нещодавно у парламенті розглядався законопроект, над яким працювала з колегами пані Наталія та який міг би включити більше важелів, щоб притягати до відповідальності таких, як Святогор (№6598 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу»). Так, документ передбачав посилення відповідальності за популяризацію насилля, те, що каліцтво, тортури, вбивство та отруєння вважатиметься жорстоким поводженням із тваринами, за що передбачена кримінальна відповідальність від трьох до п’яти років. Однак законопроект не набрав необхідної кількості голосів серед депутатів і зараз проходить повторне погодження у парламенті.

«На цю тему багато пише журналіст Андрій Капустін. От напередодні суду він писав, що йому подзвонив Антон Геращенко та пообіцяв особисто, що Святогора посадять. Мені це не подобається, — зауважує Наталія Вишневська. — Я хочу, щоб це вирішував не Антон Геращенко, а щоб працювала система. Наша правоохоронна система не усвідомлює, що злочини до тварин переростають у злочини до людей. Це доведено всіма світовими інституціями. Недарма у США «ефбеерівці» зараховують злочини проти тварин до категорії найтяжчих. Вони прекрасно розуміють, що з живодерів виростають потенційні вбивці. Я давно кажу, що це питання національної безпеки».

УВ’ЯЗНЕННЯ ЯК СТОП-СИГНАЛ

За словами зоозахисниці, нам бракує державної уваги до проблеми захисту тварин, до того ж механізм «відлов — стерилізація — повернення» не працює. Ми ще не настільки добрі, щоб брати додому тварин із вулиці, а тих, хто це робить, більшість вважає диваками. Тому й не дивно, що правоохоронна система мляво реагує на випадки знущання над тваринами.

«Усе, що сталося за останні тижні щодо Святогора, є заслугою активістів, які робили все у межах закону, щоб його не відпустили, — вважає Олександр Тодорчук, засновник зоозахисної ініціативи UAnimals. — Правоохоронна система, певно, не працює як механізм, але варіантів у неї немає, тому що громадськість настільки занепокоєна такими ситуаціями, що просто не дає змоги закрити на це очі. Українське законодавство потребує певних змін, але у першу чергу йдеться про те, що закони мають діяти. Щоб ситуація змінилася, потрібен комплекс дій: по-перше, зміни до українського законодавства, по-друге, представникам правоохоронних органів треба розуміти, що подібні речі є серйозними злочинами, все має переходити у формат реального покарання. Коли будуть приклади, що людина за злочин щодо тварин отримала певне покарання, це буде певним стоп-сигналом, що так вчиняти не можна. Сьогодні таких прикладів дуже мало».