Тетянин день

Не встигли вщухнути обговорення запровадження дистанційного навчання на всю зиму в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, як соцмережі вибухнули новим скандалом. 25 січня телеведуча Тетяна Терехова відзначила 26-річчя, а 27-го запросила друзів та колег на «тусовку в гуртожитку». Усе б нічого, але імпровізований «гуртожиток» розмістили...в холі Інституту міжнародних відносин.

Звичайно, тематика приватних вечірок — особиста справа організаторів. Але не тоді, коли для них винаймають корпус провідного вишу країни в той час, коли його нинішні студенти (значна частина з яких за рік (!) навчання сплачують 40+ тисяч гривень) змушені гризти граніт науки деінде.

ЗАМІСТЬ ПОДАРУНКА — СТИПЕНДІЯ

Швидко з’явилася офіційна версія подій. Директор ІМВ Валерій Копійка на своїй сторінці у Facebook написав: «У січні до нас звернулися випускники з ініціативою зробити зустріч випускників та друзiв 27 січня за пiдтримки студентськоi платформи STUDWAY, яка і була проведена в суботу. Завдяки зустрiчi вдалося зiбрати кошти (49 785 грн) на стипендiальнi програми для талановитих студентів та (47 500 грн.) в ендаумент фонд ІМВ. Реалізовувати стипендіальну програму буде проект Studway засновниками якого є саме наші випускники. «Студвей» — онлайн-видання про студентство». Команда «Студвей», однією із засновників якого є Тетяна Терехова, підтвердила цю інформацію на своєму сайті, тільки зібрана на стипендії сума зменшилася на тисячу (окей, можливо, одруківка).

У цій замітці автори назвали подію «закритим заходом випускників та друзів Інституту міжнародних відносин». Про нібито справжню мету події ми вже теж дізналися. Але «Штирлиц еще никогда не был так близок к провалу». Стрічка Instagram того вечора була переповнена постами та stories, де автори — відомі українські телеведучі, блогери, фотографи тощо прозоро натякали на привід святкування або прямо вітали Терехову з днем народження. Є навіть знімки, де дівчина задуває свічки на іменинному торті. Щоправда, коли по мережі пішла хвиля обурення, пости швидко позникали, але залишилися скріншоти.

За статею 79 закону «Про освіту» навчальні заклади можуть отримувати дохід, надаючи в оренду приміщення чи обладнання. Проте у наступній статті 80 прописано, що об’єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. ІМВ поки що є частиною університету що належить державі. Утім, закон не надає визначення поняттю «освітнє призначення», тож формально навіть зустріч випускників з нагоди започаткування стипендії для студентів інституту можна потрактувати як захід «освітнього призначення». Схоже на те, що в адміністрації основною ознакою освітнього заходу вважають прибутковість.

ПАРОЛЬ «ГРОШІ»

Студенти ІМВ та ІЖ оперативно відреагували на ситуацію обуреними дописами та коментарями на Facebook. «То есть мы выгнали всех студентов на 2 месяца, дабы сдавать помещения, из которого еще не выветрился #духакадемізму, под тусовки различных гламурных дурочек? Внимание вопрос: кого нужно тэгнуть, дабы я, как человек, чье обучение в этом заведении оплачивает правительство Украины, могла получить достойное объяснение этому?» — обурюється студентка ІЖ Катерина Геселева. — «Организатор праздника — невестка Литвина и дочь нардепа (партийную принадлежность не буду упоминать). Вы можете себе представить ситуацию, в которой бы условные Иванка Трамп, Челси Клинтон или Малия Обама додумались устроить свой День рождения в условном Гарварде? И администрация это радостно позволила. Интересно, какова цена достоинства университета, преподавательского состава или студентов?».

«То есть студентам особо не разрешают организовывать свои образовательные мероприятия типа Моделирования ООН и других международных организаций под эгидой Института, которые бы реально помогли учебному процессу. Зато замутить какой-то клубняк с неизвестными людьми — это очень просто, так получается?» — пише у Facebook випускник ІМВ Ілія Куса. Формальні причини відмов у проведенні студентами заходів різні: вечірній час або вихідний, нікому контролювати студентів і т.д. Давно відомо і про напружені відносини між міжнародниками та журналістами. Через це останнім організовувати заходи ще складніше. Актовий зал для репетицій студентських концертів надають зі скрипом, тож молодь воліє не зв’язуватися з бюрократами і готується до виступів на вулиці, у коридорах чи просторі під їдальнею. Дивно, але чомусь набагато простіше відкрити залу для проведення комерційних курсів «Свободной. Образовательной платформы», за кожен з яких один учасник сплачує кілька тисяч гривень.

Завершальний штрих у цій картині — пропускна система в будівлі ІЖ/ІМВ. У скрипі турнікетів, які через раз реагують на перепустку, прості студенти вчувають «Ти не пройдеш!». Як варіант перепустки — студентський або довгі присоромлені пояснення, якщо немає взагалі нічого.  Утім, як бачимо, прохід півсотні слухачів «Свободной» чи гостей закритої зустрічі — абсолютно не проблема.

У вже згаданому дописі Валерій Копійка зазначає: «Так вже протягом шести років, кожної третьої суботи вересня сам Інститут виступає організатором Великої Зустрічі Випускників разом з Фондом Розвитку ІМВ. Окрім цих щорічних зустрічей, випускники проводять ще ряд своїх — на базі ІМВ, або ж за її межами. Ardea Alba, Friendly People Клуб випускників ІМВ вже провели багато заходів і, до речі, більшість з них були благодійними та зробили багато суспільно-корисних проектів. Так, наприклад, вже були зібрані кошти на облаштування трьох інклюзивних дитячих майданчиків у Києві». Дружна та лояльна до альма-матер спільнота випускників — це мрія кожного вишу. Але чому їхні благодійні внески перетворюються на дитячі майданчики, які зараз не встановлює тільки лінивий, а не на, скажімо, утеплення корпусу ІМВ та оснащення аудиторій? Або й, за прикладом Терехової, на ті ж стипендії чи програми стажувань для майбутніх дипломатів? Не менш цікаво, у що конвертуються кошти, отримані за здачу приміщень в оренду.

СИМУЛЯЦІЯ ОСВІТИ

Ані українські студенти, ані роботодавці давно не мають ілюзій щодо якості вітчизняної вищої освіти. Ентузіасти, які намагаються налагодити студентське самоврядування, щось поміняти у навчальному процесі чи запустити якусь ініціативу на базі вишу, наштовхуються на спротив консерваторів та аморфної більшості. Мова йде не тільки про КНУ, а й про багато інших закладів різного рівня по всій державі.

За радянських часів до ВНЗ важко було вступити з першого разу, висока конкуренція між абітурієнтами залишала найздібніших та найвмотивованіших. Так само нині працюють кращі західні виші, до вступу та навчання у яких треба ретельно готуватися. Українські ж університети в більшості своїй створюють не фахівців, а класичний типаж «людини з папірцем», яка не знає, як їй жити далі після випуску. Уже багато років у країні є стабільний попит на вищу освіту, але не на її зміст, а на диплом про здобутий ступінь. Через це цінність справжніх знань, підкріплених вміннями, постійно знижується. Більшість студентів просто «відбувають строки» в холодних аудиторіях із байдужими професорами (не всіма, на щастя) та в гуртожитках, які часто не залишають їм особистого простору, принижують честь та гідність. Вони рятуються від такої дійсності відстороненістю та сарказмом. Але танці «золотої молоді» в постановочному гуртожитку на червоних доріжках колишньої Вищої партійної школи — надто вже жорстока насмішка над студентами, випускниками та вищою освітою загалом.

Від редакції

«День» надіслав запити до ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леоніда Губерського та до Міністерства освіти і науки, щоб дізнатися про їхню позицію щодо ситуації. Чекаємо на відповіді та стежимо за розвитком подій.