Тотальна діагностика
Ліки від корупції для медицини. Пропонує народ
Не таємниця, що сам факт тотальної діагностики викликаний насамперед кадровими змінами. Основний аргумент медиків, які лікують медицину: щоб реформувати, треба знати, що. Розпочинаючи свою роботу, нинішній міністр охорони здоров'я Андрій Підаєв про свій радикалізм заявив, проте справжній стан здоров'я українців (як і головної медичної структури країни) так і залишився таємницею за сімома замками.
Наприклад, як розповідає керівник групи консультантів міжнародного проекту «Підтримка реформування держуправління в Україні» Ольга Лукашенко, функціональне обстеження МОЗ показало: більшість свого часу чиновники віддають так званим «відпискам». Крім цього здивувало експертів і те, що тут практично відсутня особиста відповідальність за виконання тієї або іншої функції. Скажімо, яке-небудь доручення пишуть на шість осіб, і при цьому чітко не вказується ім'я того, хто повністю відповідає за виконання. Далі ще цікавіше — під час обстеження не виявили жодних документів, у яких би говорилося про якість виконуваної роботи. Як і про аналіз доцільності заходів. Але при всьому цьому, не співпрацюючи з професійними медичними організаціями, міністерство ліцензує медзаклади, проводить атестацію лікарів, видає дозволи на діяльність, пов'язану із збудниками інфекційних хвороб і установку апаратури, що має радіоактивні елементи.
Член колегії Рахункової палати, директор департаменту контролю витрат на соціальну сферу і науку Ярослав Фліссак ще раз нагадав про вже традиційне для даного міністерства зловживання у сфері використання бюджетних коштів і західних кредитів. Ось, наприклад, при проведенні тендера на закупівлю наборів для штучного клапана серця і кардіологічних оксигінаторів МОЗ заплатило посередникам на 6 млн. гривень більше, ніж реальна ціна на цю продукцію. Понад рік залишалися нерозподіленими між лікувальними закладами 34 автомобілі «швидкої допомоги» на суму 749,9 тис. гривень. Поки машини іржавіли в гаражах, потреба в них становила 5318 одиниць. Оскільки держреєстру хворих на цукровий діабет досі немає, Міністерство охорони здоров’я не має уявлення, скільки ж їх насправді та яка щоденна потреба кожного в інсуліні. В результаті закупівля інсулінів іде з розрахунку на 14 тисяч чоловік більше, це щорічно обходиться міністерству на 15 — 20 мільйонів гривень дорожче. До речі, зі слів Я. Фліссака, біля «ганебного стовпа» виявилися не тільки чиновники з міністерства. Академія медичних наук придбала кардіологічну установку для обладнання центру кардіохірургії для немовлят за 7 млн. гривень. За оцінками експертів, вона годилася лише для серцево-судинних обстежень дорослих пацієнтів. У результаті, як стверджують у Рахунковій палаті, Україна могла не долічитися двох тисяч новонароджених.
Сьогодні це справи минулих днів. І головне, вважають експерти, на даний момент слід розвіяти міфологію, яку успішно створили чиновники. Насамперед, про прозорість системи охорони здоров’я, про доступність медичної допомоги та про її безплатність. Тим більше, що, як стверджує голова «Антикорупційного форуму» народний депутат Геннадій Самофалов, щорічно «в тіні» залишається сума, що дорівнює бюджету держави, і в рейтингу найбільш корумпованих сфер лідерство належить саме медицині. Згідно з моніторингом, проведеним соціологічним центром Социс-Геллап, 71% українців за останні три роки не стикалися з фактами безплатного лікування. Насамперед, давали хабара за більш шанобливе ставлення до себе з боку медичного персоналу (40,6%) та за проведення операції (39,1%). А «найдорожчими» серед фахівців виявилися хірурги, гінекологи та анестезіологи. До речі, останні признаються, що за одну операцію отримують від пацієнта якраз ту суму, яку виплачує їм держава щомісяця. І нарешті 85 відсоткам українців невідомі факти, коли б за хабар лікарю довелося відповідати перед законом, як це передбачено Кримінальним кодексом. Та й за даними МОЗ, минулого року за корупцію постраждали лише 20 медпрацівників України.
Показово, що організовуючи конференцію за підсумками всеукраїнської акції «Народ пропонує медицині ліки від корупції», запрошення розіслали до 130 медзакладів, а крім цього — всім керівникам обласних і регіональних управлінь охорони здоров’я. А з’явилося менше половини. І тому зачитувати «життєві історії», надіслані на адресу громадської організації, довелося у досить вузькому колі. Пенсіонер, учасник війни, ветеран праці з Сумської області В. Щербань почув по телевізору від головлікаря одного з київських медзакладів про те, що тут йому можуть допомогти безплатно. Після приїзду до Києва з’ясувалося, що одне — говорити по телевізору, а інше — це робити. Пенсіонеру сказали, що лікування можливе лише за наявності тисячi гривень. А коли В. Щербань почав апелювати до телепередачі, йому сказали: «До лікування ви ще не дозріли». Мешканка Івано-Франківська Марія Левицька пише, що внаслідок серйозної автомобільної аварії її син опинився у лікарні. І незважаючи на те, що кілька тисяч гривень вона вже віддала «у фонд» закладу, ні крові, ні плазми, ні ліків для її сина знайти так і не можуть.
І залишається хіба що сакраментальне запитання: що робити? Учасники опитування вважають, що боротьбі з корупцією могло б посприяти збільшення заробітної плати медичним службовцям (вони, нагадаємо, нині за рівнем зарплати знаходяться на 24-му місці; менше за них отримують хіба що працівники лісового господарства) й удосконалення законів, що дозволяють суворо карати за хабарі. Але при цьому більшість опитаних (75%) не погоджуються на так звані благодійницькі внески. Завдяки яким, до речі, нині і борються на локальному рівні з корупцією серед лікарів. Можна пригадати приклад Одеської муніципальної лікарняної каси. Її директору Сергію Батечку практично вдалося сформувати суспільно-державний неприбутковий сектор охорони здоров’я, де основний елемент — лікарняна каса. До неї щомісяця кожен житель (він же потенційний пацієнт) відраховує внесок у межах 10 гривень. Поки він не хворіє, його гроші в сумі з відрахуваннями від інших осіб «лікують», тих хто потребує цього. Коли ж у нього виникають проблеми зі здоров’ям, грошi працюють уже на нього знов-таки в сумі з іншими відрахуваннями. Що досить зручно, якщо врахувати, що держава виділяє для безплатного лікування в поліклініці на хворого 65 копійок на день, а в стаціонарі — чотири гривні. До того ж каси, як говорить С. Батечко, легше контролювати. За дотриманням чітко встановлених стандартів надання медичної допомоги стежать так звані медичні адвокати, які орієнтуються в питанні і фактично стають середньою ланкою в ланцюжку «лікар — пацієнт».
За образом і подобою Одеської лікарняної каси така з’явилася й у Києві. І слід сказати, що підприємства нею всерйоз зацікавилися. Залежно від того, чи проплачують вони наперед своїм співробітникам амбулаторну допомогу, стаціонар або профілактику, коливається і базовий тариф на людину. Навіть при мінімальному внеску в 15 гривень на людину в договорі прописано всі нюанси, що стосуються якості медичних послуг. Про свої можливості з членською книжкою знає і пацієнт, і, зрозуміло, лікарі в закладі, з яким співпрацює каса. На жаль, без так званих профдеформацій не обходиться. Як розповідає директор лікарняної каси Володимир Погорілий, буває, що від «застрахованого» пацієнта вимагають додаткових «капіталовкладень». Але один телефонний дзвінок до лікарняної каси, а звідти — головному лікарю — і проблему вирішено. Того, хто провинився, карають, а пацієнта лікують безплатно, якщо, звісно, цей вид послуг входить до переліку передоплачених підприємством.
Про таку профдеформацію серед сучасних лікарів також говорили на засіданні «Антикорупційного форуму». Президент всеукраїнського лікарського товариства Любомир Пиріг називає це дефіцитом совісті в охороні здоров’я — як результат деморалізації всієї системи, яка, як виявилося, починається зверху. Результати дослідження виявили, що корупція і зловживання владою збільшуються прямо пропорційно рангу закладу. Але представник Міністерства охорони здоров’я, заступник держсекретаря Володимир Загородній про це не говорив. Не вiдкидаючи обвинувачення, висунуті на адресу МОЗ (на це мав вагомі причини: нетривалий час роботи у цих стінах), сказав тільки те, що насамперед аморально бити лежачого.