«Це невдячна професія, але все одно виберу її»

Федір СОДОЛЬ, «11-А» клас:

— Мої батьки розлучилися, коли я ще був дитиною. Тому я з самого дитинства готував, поки мама була на роботі. Так це захоплення і продовжилося. Потім, коли я жив уже з батьком, закінчив курси, і зараз я вже кухар-кондитер III розряду. Потім пройшов практику в ресторані та отримав диплом. Зараз планую вступити до інституту, пов’язаного з громадським харчування. Це мій вибір.

Юрій СОДОЛЬ, будівельник:

— Я можу розповісти на цю тему короткий анекдот. Син полковника запитує: «Батьку! А я, коли виросту, буду полковником?» — «Будеш, синку» — «А генералом?» — «Ні, синку. У генерала є свій син». Так ось, сьогодні все залежить від кількості грошей у кишені. А в принципі, мій син уже має спеціальність — кухар-кулінар європейської кухні. Як кажуть, «війна війною, а обід за розкладом»: маючи таку спеціальність ти завжди будеш ситий і зможеш прогодувати свою сім’ю.

Коли я був молодим, мені ніхто не допомагав у виборі професії. Я закінчив профтехучилище за спеціальністю столяр. Сьогодні я маю дев’ять будівельних спеціальностей.

Оксана КУДІНА, «11-А» клас:

— Передусім професія повинна подобатися, але думка батьків мені не байдужа. Я ще не визначилася остаточно, але моя майбутня професія буде пов’язана з гуманітарними науками. Але обов’язково пізніше, починаючи з другого курсу, я працюватиму над тим, щоб отримати другу — юридичну — освіту. Вважаю, що це допоможе мені бути більш упевненою в завтрашньому дні.

Віктор КУДІН, адвокат:

— При виборі професії на мене вплинула армія. Після служби у мене з’явилося бажання займатися юриспруденцією. Батьки при виборі професії глобальної ролі не зіграли. Щодо моєї дочки, то я на неї не тисну. Але завдання моє та моєї дружини — підказати їй напрям, а останнє слово буде за нею. Звичайно, я був би не проти, щоб вона займалася юриспруденцією, тому що на сьогоднішній день це потрібна професія. Насамперед, це надання юридичної допомоги населенню.

Анна АЛМАШИЙ, «11-Б» клас:

— Я ще точно не знаю, куди вступатиму, але, швидше за все, піду дорогою мами. Хочу стати вчителем англійської мови у молодших класах. Мені дуже цікаво спілкуватися з маленькими людьми та отримувати від них якусь інформацію. Думаю, що дуже цікаво дивитися, як вони ростуть, як змінюється їхній зовнішній вигляд, як змінюється їхній характер. Думаю, що класному керівнику цікаво спостерігати за розвитком своїх учнів від п’ятого до одинадцятого класу. Звичайно, це невдячна професія, але все одно швидше оберу її. Є побоювання щодо невисокої оплати роботи вчителя, але сподіваюся, що за час мого навчання ситуація зміниться на краще.

Анна АЛМАШИЙ, учитель молодших класів: — Почну з того, чим керувалися мої батьки свого часу. Так сталося, що наша вулиця в селі складалася із вчителів. Спостерігаючи за їхньою роботою, я також пішла цим шляхом. Мої батьки придивилися і сказали: «Як для жінки, то це непогана робота». Тому я зараз тут працюю, і зі мною завжди моя дитина. Ми разом ходили до школи. Вибираючи професію дочки, ми переглядаємо багато довідників. Ходили до університету на день відкритих дверей. Будемо пробувати вступати. Всіляко допомагаю своїй дочці у навчанні, але останнє слово залишиться за нею. Вона сама повинна вибрати те, що їй до душі. Якщо вона вибере мою дорогу, то буде непогано. Єдине, що засмучує в цій професії — матеріальна сторона.

Георгій ІВАНОВ, «11-В» клас:

— Я вступатиму до Слов’янського університету на факультет міжнародних відносин. Я вже два роки працюю: спочатку в молодіжній газеті, а потім перейшов на телебачення, де працюю в рекламному відділі. Надалі я б хотів продовжити роботу в рекламному бізнесі, оскільки мені дуже подобається закадрове телевізійне життя. Якщо все вдасться, то продовжу займатися улюбленою справою.

Світлана ІВАНОВА, хореограф:

— З дитинства я займалася фігурним катанням і, очевидно, з цим для мене був пов’язаний вибір професії. Батьки тільки допомагали мені розкритися. І в принципі, я вже з дитинства знала, чим буду займатися все життя. Моє захоплення перетворилося на професію. Ну, а своїй дитині я намагалася дати гармонійний розвиток, тому що мистецтво накладає на характер людини позитивний відбиток. Тобто дитина вже по-іншому дивиться на світ. Я не хотіла, щоб він став хореографом. Чому? Тому що у нашій країні професія педагога, на жаль, не дуже запитана. Однак він шість років займався танцями, потім музикою — закінчив музичну школу за класом труби і саксофона, і це його якось розвинуло. Але мій син сам вибрав свій шлях, і тепер займається телебаченням і рекламою. Моє завдання, як і всіх батьків, допомогти своїй дитині розкритися і знайти себе. Якщо людина вибере собі професію за повчанням батьків, то потім це може обернутися трагедією — нелюбима робота породжує незадоволення собою і світом. Як кажуть: «Щастя — це коли людина з радістю йде з дому на роботу і назад повертається задоволеною».

Катерина ЦИГАНОК, «11-А» клас:

— Передусім моя майбутня професія повинна бути добре оплачуваною. Я хочу вчитися на економіста чи на менеджера митної справи. Тут, крім хорошого фінансування, є ще й зв’язок з іншими країнами, а це дає велику перспективу в майбутньому.

Людмила ЦИГАНОК, біолог:

— Ще у дитинстві я займалася в біологічному гуртку і потім вступила на біофак. Усім відомо про колосальну роль біології та її застосування. Це був мій особистий вибір. Моя дочка зараз коливається і вибирає між декількома спеціальностями. Звичайно, я б хотіла, щоб вона продовжувала мою справу, тому що я вважаю, що за біологією стоїть майбутнє. Нині я працюю в лабораторії інституту мікробіології за спеціальністю, але через маленьку зарплату підробляю ще й у медінституті. І якби мені довелося вибирати щось одне, то вибрала б, звичайно, викладацьку діяльність, оскільки мені дуже цікаво спілкуватися зі студентами.