ЦЕРКВИ СВIТУ
Православні США звертаються до Вселенського патріарха
Синод митрополитів Української православної церкви в США, що знаходиться в юрисдикції Константинополя, звернувся до патріарха Варфоломія I з проханням «захистити Україну від Московського патріархату»: «Ми закликаємо Верховного Пастиря Вселенської церкви Христової розпочати, всупереч махінаціям Московського патріархату та можливим погрозам, рішучі кроки для забезпечення православ’ю суверенної України статусу помісної Церкви, вільної від зовнішнього церковного контролю і втручання… Об’єднана Церква в Україні має створюватися під юрисдикцією Вселенської Патріархії та за допомогою наших ієрархів». Американські православні владики закликають також вплинути на «уряд України та на її Президента Віктора Ющенка», обрання якого на президентський пост американські православні називають «історичним і сповненим надій». Рада митрополитів дала позитивну оцінку заяві, з якою ієрарх УПЦ у США архієпископ Всеволод (Майданський) виступив після зустрічі з Президентом Ющенком. Як відомо, тоді владика Всеволод нагадав про те, що Константинопольський патріарх «визнає Московський патріархат в тих кордонах, які існували на момент визнання Московського патріархату Вселенським православ’ям (1593 рік), — як відомо, у той час Київська митрополія входила до складу Константинопольського патріархату.
P.S. УПЦ у США має 100 приходів та місій. Під юрисдикцію Вселенського патріархату церква ввійшла в 1995 році. («Ukrainian Orthodox World»)
Католики Великої Британії — про Біблію
Католицькі єпископи Англії, Уельсу та Шотландії звернулися до своєї пастви (5 млн. прочан) з попередженням, що не треба чекати від Біблії «абсолютної точності й сприймати все, написане там, буквально. ..Нам не треба шукати в Біблії, — йдеться в документі «Дар Святого Письма», — наукової достовірності та історичної точності». Тим часом деякі християни досі буквально інтерпретують, наприклад, історію створення світу, викладену в Книзі Буття. Багато британців упевнені, що цей «інтелектуальний проект» (біблійний) не поступається у правдоподібності науковій теорії еволюції видів; тим більше, що так вважають і деякі навчальні заклади. Католицькі єпископи переконані, що перші розділи Буття, де викладено дві різні й часом взаємовиключні історії про створення світу, входять до тих частин Святого Письма, які «не можуть вважатися історичними». Єпископи вважають, що до Біблії потрібно підходити як до «Слова Божого, перекладеного на мову людини», й що Церква має інтерпретувати Євангеліє тими способами, «які відповідають часу». На їхню думку, Біблія істинна у тих частинах, що пов’язані з людським порятунком, тоді як в інших питаннях (таких, як походження світу) від неї не можна чекати «повної точності». Проінформовані єпископи засуджують християнський фундаменталізм за «безкомпромісну нетерпимість» і попереджають: «Такий підхід суспільно небезпечний. Адже представники деяких національностей чи груп бачать у Біблії підтвердження власної переваги чи навіть вважають, що Біблія дозволяє їм застосовувати насильство проти інших». На підтвердження своїх переконань британці наводять численні переконливі приклади. Такі, як відоме євангельське прокляття євреїв, яке протягом століть використовується як виправдання світового антисемітизму. «Тим часом, мові розбрату між євреями-іудеями та євреями-християнами в першому столітті нашої ери немає місця в сучасному світі, у відносинах між іудеями та християнами». («The Times»)
«Нашому часу» — 40 років
Наприкінці жовтня Католицька церква, Ватикан, а також багато гуманітарних організації світу відзначали знаменну річницю — сорокаріччя документа «Наш час» (Nostra Aetate), прийнятого на II Ватиканському соборі в 1965 році. Nostra Aetate визначив політику всесвітньої Католицької церкви у відносинах з віруючими інших релігій. Для християн і для євреїв цей документ особливо важливий завдяки трьом принциповим пунктам: 1) Однозначне й чітке зняття з євреїв традиційного звинувачення в тому, що вони вбили Ісуса Христа, що на них кров Сина Божого. 2) Визнання того, що Бог не взяв назад ті обіцянки, які він дав єврейському народу й не відмовився від свого Заповіту-Союзу з ним. Йдеться про те, що договір, укладений між Богом та іудеями, залишається в силі, хоча християни й вірять у те, що завершенням цього договору став прихід Ісуса Христа. 3) Останній пункт цього документа II Ватиканського собору рішуче відкидає антисемітизм й антиєврейські забобони. З нагоди річниці Nostra Aetate у Римі відбулася конференція, в якій взяли участь високі прелати Ватикану, в тому числі глава Католицької церкви Франції, який прийшов у католицтво з іудаїзму. Були присутні також британський лорд сер Зігмунд Штернберг (єврей), фундатор міжнародної організації «Форум трьох вір», інші представники трьох релігій — християни, іудеї та мусульмани. Раббі Давид Розен, зокрема, сказав: «Відзначаючи цю революційну зміну вчення Католицької церкви щодо євреїв, іудаїзму й Ізраїлю, ми маємо наполягати на тому, щоб це нове вчення стало істотним компонентом підготовки католицьких священиків. Ідеї документу «Наш час» мають бути більш послідовно використані у повсякденній діяльності Католицької церкви». До учасників зборів звернувся римський папа Бенедикт ХVI: «Я сподіваюся, що теологічний діалог і повсякденні контакти християн та іудеїв свідчитимуть перед Богом про наше ставлення до святості життя, до людської гідності та прав людини». (Джон Л. Аллен «National catholik reporter»)
День народної єдності — тільки для росіян?
Напередодні нового свята, яке, нарешті, замінить росіянам дні жовтневої революції, навколоцерковні ЗМІ Російської православної церкви заявили серйозну претензію президенту Росії. Чим же завинив пан Путін? Виявляється, він нещодавно публічно заявив, що вирішальну роль у подоланні Смути початку ХVII століття (історична подія, що лежить в основі нового свята Росії) зіграло не молитовне єднання росіян православних, а горезвісне «єднання представників різних релігій і народів Московської держави». Інтернет-сайт «Російська лінія» пише: «Ні Бога не боячись, ні людей не соромлячись, президент публічно заявив про своє оригінальне бачення рідної історії й сказав буквально таке: «Джерела цього свята сягають славних, героїчних подій 1612 року. Тоді люди різної віри, різних національностей і станів об’єдналися для того, щоб врятувати Батьківщину, відстояти російську державність». Таке грубе спотворення рідної історії ображає наших предків, межує з блюзнірством. Люди, які не пам’ятають свого коріння, не мають і майбутнього. У цій же промові Президент торкнувся і національних проблем і знову «наступив на граблі»: «Такі громадські спрямування, такі етичні основи гуртували наш багатонаціональний народ в єдину російську націю». Півстоліття комуністичні ідеологи говорили нам про «нову спільноту — радянський народ», й ось знову Володимир Путін пішов стопами радянської пропаганди, замінивши, щоправда, зниклий «радянський народ» єдиною російською нацією. Небезпечна сліпота президента Росії може дорого коштувати нашому народу!… Замість того, щоб потурбуватися про духовне здоров’я російського народу, від процвітання якого залежить процвітання всіх народів, що населяють Росію, влада взялася за конструювання нової нації. Чи варто випробовувати довготерпіння Боже?» («Русская линия»). Як бачимо, деякі православні багатонаціональної Росії — «представники російського народу» — відмовляються «ділитися» святом з громадянами Росії інших національностей.
