ЦЕРКВИ СВIТУ
Замість заповіту Понтифіка
Папа Іван Павло II залишив невеликий заповіт, до якого протягом понтифікату записував свої думки. Нижче наводимо кілька уривків із цього документа. Заповіт починається словами з Євангелія апостола Матвія: «Будьте уважні, бо не знаєте, в який день прийде Господь ваш!» Я хочу, щоб усе моє життя було підготовкою до цього моменту, до зустрічі з Господом...
Я не залишаю по собі будь-якої власності, щодо якої треба робити розпорядження. Речі, якими я користувався в моєму повсякденному житті, хай використають так, як це вважатимуть за потрібне. Всі мої персональні записи слід спалити. Цим хай займеться дон Станіслав (єпископ Дзивич). Я вдячний йому за довгі роки співпраці й допомоги, за повне взаєморозуміння. Всі інші мої подяки я залишаю в своєму серці, яке бачить Господь... Що ж до поховання,.. то я прошу поховати мене в землі, а не в саркофазі...
Я пишу це в той час, коли наближається Ювілейний 2000 йрік, а ХХ століття закривається позаду нас... 80-ті роки були дуже важкими. Тільки восени 1989 року ця ситуація змінилася, й остання декада останнього століття була вільною від надмірної напруженості. Це не означає, що не було проблем і труднощів, але завдяки Божественному Провидінню часи так званої «холодної війни» закінчилися без страшного ядерного конфлікту, небезпека якого нависала над світом увесь попередній період...
Ще раз хочу подякувати Святому Духу за великий дар II Ватиканського Собору, якому ми всі багато чим завдячуємо. Я впевнений, що рішення Собору використають наступні покоління, як користувалися ними ми в ХХ ст. Я дякую вічному Пастору, який дозволив мені служити цій великій справі протягом усіх років мого понтифікату.
У час, коли наближається кінець мого земного шляху, я повертаюся пам’яттю до його початку — згадую своїх батьків, брата й сестру (яких я не знав, оскільки вони померли до мого народження), повертаюся до храму у Вадовицях, де мене хрестили, до міста моєї любові, моїх сучасників, колег-студентів вищої школи. Згадую університет, часи окупації, коли я став робітником, Краків, академію, Рим, чудові околиці міст, в яких я жив. Згадую людей, турбота про яких доручена мені Богом. І всім хочу сказати: «Хай Бог винагородить вас!». У Твої руки, Доміне, віддаю дух мій!» 17.III.2000 (ZENIT News Services)
Казань будує католицький храм
Мер Казані Каміль Ісхаков вважає своїм обов’язком перед Римським папою Іваном Павлом II, який помер 2 квітня, сприяти будівництву католицького храму в Казані. Про це він заявив у четвер на прес-конференції в Казані. Мер зазначив, що вважає великим кроком понтифіка рішення повернути до Росії Казанську ікону Божої Матері. «У мене не йде з голови думка, що, коли понтифік залишився без святині (Казанської Божої Матері), перед якою він, за його словами, молився по три рази на день, його здоров’я почало погіршуватися», — зазначив К. Ісхаков. Проте, вважає він, вирішивши «повернути ікону до Росії», Іван Павло II показав усю свою святість». Мер повідомив, що в республіці, і зокрема в Казані, вже дуже багато храмів повернули віруючим — і православним, і мусульманам, і іудеям, і старообрядцям. «Таким чином ми зберігаємо толерантність і добрі відносини між віруючими різних конфесій», — заявив він. (Інтерфакс-Релігія)
Далай-лама сумує за Іваном Павлом II
Духовний лідер тибетських буддистів Далай-лама прибув із візитом до Японії. Основною метою свого приїзду Далай-лама назвав продовження справи зміцнення миру на землі, значний внесок в яку зробив Римський папа Іван Павло II. Після прибуття до міжнародного токійського аеропорту «Наріта» Далай-Лама сказав журналістам: «Ми втратили великого діяча, керівника найбільшої релігійної організації й одночасно дуже хорошу людину». На його думку, тепер важливо докласти всіх зусиль, щоб ідеї Івана Павла Другого втілилися в життя. Тим часом, уряд КНР протестує проти приїзду Далай-лами до Японії й наполягає на тому, щоб «лідеру сепаратистів» в’їзні візи не видавали.(Portal-Credo.ru)
Московська патріархія вітає ще не обраного папу
Через кілька годин після смерті Івана Павла II Московський патріарх Алексій II надіслав до Ватикану телеграму співчуття, в якій, зокрема, йдеться: «Сподіваюся, що... новий період у житті Римсько-католицької церкви допоможе оновити між нашими Церквами відносини взаємної поваги й братської християнської любові». Ці слова — погано прихований докір РПЦ на адресу покійного понтифіка, який, як виявляється з підтексту телеграми, заважав «взаємній повазі» і «братській любові» між двома Церквами.
Про це також заявив у Римі голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило, який брав участь у похороні папи. На зустрічі з кардиналами Камілло Руїні та Вальтером Каспером митрополит Кирило висловив надію на те, що «тема позитивного розвитку православно-католицьких відносин посяде одне з пріоритетних місць у політиці Ватикану».
Представник Російської православної церкви при європейських міжнародних організаціях єпископ Віденський та Австрійський Іларіон заявив, що після обрання нового Римського папи не буде якихось особливих ускладнень для зустрічі патріарха Алексія II і нового понтифіка. «А після цієї зустрічі розпочнеться новий етап у взаємовідносинах між цими двома традиційними церквами, чиє спільне й об’єднане свідчення миру таке важливе сьогодні». За словами єпископа, правління Івана Павла II збіглося з геополітичними процесами, «які змінили обличчя Європи та привели не лише до проголошення релігійної свободи у східноєвропейських країнах, а й також до погіршення міжконфесійної ситуації в деяких регіонах Східної Європи» (головним чином, на думку Москви, в Україні).
Востаннє єпископ Іларіон зустрічався з Іваном Павлом II два роки тому, коли мав місію довести до відома папи умови, за яких його зустріч з предстоятелем РПЦ могла б відбутися. Головним була й залишається «повна відмова Ватикану від усіх форм прозелітизму на канонічній території Московського патріархату (Росія, Україна, Білорусія) і визнання того, що унія (Греко-католицька церква) не може розглядатися як шлях до християнської єдності». Єпископ Іларіон вважає, що «ці принципи будуть відображені у спільній декларації нового глави Римсько-католицької церкви і предстоятеля Російської православної церкви». (Zenit)