ЦЕРКВИ СВIТУ
Iсторичний Синод
Як повідомляє архієпископат Грецької православної церкви США, нещодавно змінився статус Священного Синоду Екуменічного патріархату в Стамбулі. Якщо раніше — згідно з урядовими правилами — членами Синоду могли обиратися тільки громадяни Туреччини, то зараз половину членів Синоду (шість осіб) представляють церкви діаспори, підпорядковані Вселенському патріарху. Ще шість — мешканці Константинополя (Константинополем усі греки досі називають Стамбул). Для православних усього світу це має неабияке значення, адже вони вважають, що турецький уряд піддає православних дискримінації, зокрема тому, що обмежує свободу обрання Вселенського патріарха. Бо не тільки члени Синоду мали бути громадянами Туреччини, а й сам Вселенський патріарх. Між тим до складу Вселенського патріархату входять православні різних країн світу — США, Західної Європи, частини Греції, Естонії, Фінляндії та ін. Загалом турецький уряд до останнього часу не дуже рахувався із загальнохристиянською роллю патріарха, вважав його «діячем внутрішнього масштабу» країни, а не главою міжнародної церкви. Що, звичайно, негативно впливало на авторитет «першого за честю» патріарха.
І ось тепер ситуація змінюється. Перше («історичне», як пишуть ЗМІ Грецької церкви в США) засідання нового Синоду відбулося 9 березня в резиденції Вселенського патріарха Варфоломія I в Стамбулі (район Фанар).
Вибори та мораль
Сьогоденна передвиборна боротьба в США активно використовує релігійний чинник. Не тільки «богомольні» республіканці, а й ліберальні демократи розраховують на підтримку віруючих людей, хоча християнські консерватори традиційно підтримують республіканців. Причина особливої уваги до проблем віри та релігії в тому, що американці — одне із найбільш релігійних суспільств західного світу. Згідно з останніми опитуваннями, 60% громадян США вважають релігію дуже суттєвим виміром свого життя. Тоді як, наприклад, у Канаді таких людей 28%, а у Великій Британії — 17%. Те саме опитування з’ясувало, що 81% американців вважає важливою складовою повсякденного життя молитву. Тому навіть ті політики, які «ніколи не заглядають до церкви», починають з нею загравати, постійно підкреслюючи повагу до базових моральних цінностей та роль таких цінностей у своїй публічній діяльності.
Сьогодні виборців найбільше цікавить ставлення майбутніх лідерів до таких актуальних у західному світі проблем, як обмеження абортів та одностатеві шлюби (в дискусіях з цих проблем активну роль відіграють церкви). Буш, роблячи ставку на християнських консерваторів, заявляє «ні» як абортам, так і узаконенню одностатевих шлюбів («шлюб може укладатися тільки між чоловіком і жінкою»). Для демократів це є великою тактичною проблемою. Адже вони традиційно виступають за легальність припинення вагітності, тоді як 68% американців — проти цього. Ще гірше із одностатевими шлюбами: тут демократи спираються на рішення Верховного суду штату Массачусетс, який прирівняв статус співжиття гомосексуалів до традиційного шлюбного союзу. Однак 65% американців у цьому питанні також підтримують Буша. Демократи ж зайняли тут позицію захисників прав людини.
Безсумнівно, такі проблеми, як робочі місця, розвиток економіки, система охорони здоров’я та ін. відіграватимуть головну роль у виборній кампанії. Але, вважають експерти, не враховувати вплив моральних та релігійних факторів на хід кампанії неможливо. Особливо якщо згадати, що 2000 року вибір президента країни був вирішений 1% голосів. Релігійно-моральні проблеми можуть стати якраз тією крупинкою, яка перетягне ваги в той чи інший бік.
Французький сенат заборонив хустки
Минулого тижня сенат Франції прийняв контроверсійне законодавче рішення — заборонив носити в публічних школах ісламські жіночі головні хустки, великі за розміром християнські хрести, юдейські головні кипи (шапочки) та інші так звані провокаційні релігійні символи. «За» проголосувало 276 сенаторів, «проти» — 20, що вказує на широку підтримку цього закону французькими політичними партіями. Французька влада вважає, що прийнята заборона життєво необхідна для захисту ідеї світськості країни, такої дорогої серцям французів.
У школах заборона вступить у силу на початку чергового навчального року. Можновладці переконані, що загальні школи мають бути місцями, де отримують освіту, а не демонструють релігію або етнічну ідентичність. При цьому посилаються на численні випадки проявів ісламського фундаменталізму — відмови дівчаток знімати з голови хустки в школах і вимоги в лікарнях забезпечувати лікаря тієї самої статі, що й пацієнт-мусульманин або надавати в міських басейнах окремі години для чоловіків і жінок.
Цей аргумент переконує далеко не всіх. Багато єврейських, мусульманських і християнських лідерів гостро критикують закон, твердять, що він порушує свободу самовираження, зокрема й релігійного. Своє занепокоєння висловили й деякі іноземні уряди, серед них адміністрація Буша. І хоча більшість французів висловилась «за», більшість мусульман Франції, а їх — п’ять мільйонів, сказала «ні». Навіть ті, які давно не носять будь-яких релігійних символів. На думку критиків, прийнятий закон сприятиме подальшій маргіналізації арабських мусульман — громадян Франції, які й сьогодні достатньо ізольовані.
На Римського Папу скаржаться
Президент Мусульманського союзу Італії Адель Сміт звернувся в італійський суд зі скаргою на Папу Іоанна Павла II та кардинала Йозефа Ратцінгера, твердячи, що їхні заяви про перевагу християнської віри порушують положення конституції Італії. Як повідомляє агентство Associated Press, Адель Сміт не вимагає надання матеріальної чи будь-якої іншої компенсації, але вимагає осуду заяв керівників католицької церкви.
У зверненні до суду Сміт приводить витяг з опублікованої в 1994 році книги Іоанна Павла II «На порозі надії», де говориться, що «скарби Божого одкровення», передані через Біблію, виявилися відкинуті ісламом. У позові також наводиться висловлювання префекта Конгрегації віровчення кардинала Йозефа Ратцінгера, який у 2000 році написав, що віруючим інших релігій буде складніше, ніж католикам, знайти спасіння душі. На думку Аделя Сміта, ці заяви суперечать конституції Італії, де проголошена рівність усіх релігій. (Сміт отримав неабияку «популярність» в Італії після того, як через суд домагався зняття хрестів зі стін школи, де навчався його син).
