ЦЕРКВИ СВIТУ

Хто більш великий — Сталін чи Микола II?

Про це роздумує британець Саймон Сібег Монтефьоре. Він аналізує той факт, що росіяни беруть участь у опитуванні одного з федеральних телеканалів і голосують «за найвеличнішого представника Росії». Боротьба за перше місце йде між Сталіном і Миколою II. Дивовижна річ, вважає британець, адже Сталін перебив 25 млн. осіб, а 28 млн. провів через ГУЛАГ. Микола II протягом свого катастрофічного правління виявляв жахливу бездушність і політичну бездарність, зіткнувся з двома революціями, програв дві війни, насильно позбувся трону та життя.

Монтефьоре пише, що коли BBC проводила опитування «Великі британці», у цій грі переміг Черчилль. Карл I, британський аналог Миколи II, взагалі не фігурував у списку; а Генріх VIII, цей англійський Сталін, посів 40 темісце; Кромвель, наш Ленін, отримав 10-те. Загалом, наші герої ближчі до Еріка Моркембу (знаменитий англійський комік) ніж до Івана Грозного.

Є дві людини, яких популярність Сталіна напевно не дивує. Володимир Путін, нині всесильний лідер батьківщини імперської самовпевненості, яка спирається на нафтові прибутки, недавно презентував новий посібник для вчителів, де Сталін вихваляється як «найуспішніший російський лідер XX століття», який здійснив деякі «ексцеси» (!), але зробився великим російським правителем і виграв війну. Він порівнював себе з Іваном Грозним і Петром Великим. Я колись тримав у руках книгу з його книгозбірні — біографію Івана Грозного, на полях якої Сталін написав «учитель». Але твердив, що Іван «сплохував», перебивши дуже мало бояр.

Колись Сталін сказав кінорежисерові Ейзенштейну, який знімав фільм про Івана Грозного: «Вам потрібно пояснити, чому Івану було необхідно виявляти жорстокість». Іншого разу він сказав своїм посіпакам: «Радянський лад добрий тим, що ми домагаємося, щоб усе робилося швидко — завдяки тому, що проливаємо кров». Сталінові також приписується висловлювання: «Смерть однієї людини — це трагедія, смерть мільйона — статистика». (Inopressa)

Українська Лавра прохає в Московської патріархії повноважень

Учасники Синоду УПЦ МП звернулися до патріарха Московського та всієї Русі Алексія II з проханням про внесення змін і доповнень до тієї частини статуту Московського патріархату, яка регламентує судочинство щодо духівництва.

Так, до пункту 5 розділу VII статуту («Церковний суд») пропонується додати норму, згідно з якою право накладати довічну заборону священослуження, позбавляти сану й відлучати від церкви в межах Української православної церкви було б надано її предстоятелю та Священному Синоду, повідомляє сайт «Православ’я в Україні». На думку українських архієреїв, нове формулювання даного пункту могло б звучати так: «Канонічні заходи, такі, як довічна заборона священослуження, позбавлення сану, відлучення від церкви, накладаються єпархіальним архієреєм чи патріархом Московським і всієї Русі та Священним Синодом (у межах Української православної церкви — митрополитом Київським і всієї України та Священним Синодом Української православної церкви) лише за представленням церковного суду». (Интерфакс-Рел)

Два патріарших престоли в РПЦ

Колишній єпископ Чукотський Діомід, якого Архієрейський Собор ухвалив позбавити сану, виступив із відкритою заявою, в якій наклав анафему на патріарха Московського і всія Русі Алексія. У цьому документі єпископ Діомід заявив також, що анафематствує главу Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату (ВЗЦЗ МП) митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила, його попередника на посту голови Відділу, а нині митрополита Мінського і Слуцького Філарета, «і всіх їхніх попередників, які брали участь у антимонархічному лютневому бунті 1917 року і всіх, які разом із ними помишляють». Як передає Інтерфакс, на час вирішення догматичних і канонічних питань, єпископ Діомід збирається перевести на самоврядування Чукотську єпархію Російської православної церкви, «і вести справи поза підпорядкуванням єретичному священоначалію. Нарівні з цим він ухвалив вважати «вдовствуючими» Московську, Смоленську, Мінську і ряд інших церковних кафедр, на глав яких наклав анафему в своїй заяві.

Колишній Чукотський єпископ «залишив» за собою право «здійснювати повноважне архієрейське окормлення православної пастви на вдовствуючих кафедрах», тобто фактично оголосив себе главою Московського патріаршого престолу. Тим часом, у Російській православній церкві цю заяву назвали «нонсенсом» і закликали молитися про напоумлення Діоміда: «Коли Господь залишає і карає людину, він позбавляє її розуму. Саме це й відбувається в цьому випадку, прокоментував заяву єпископа Діоміда заступник глави ВЗЦС МП протоієрей Всеволод Чаплін. (Мир Религий)

До Санкт-Петербурга доставлено святині Києво-Печерської лаври

За благословенням Блаженнійшого митрополита Київського і всія України Володимира до Санкт-Петербурга привезено святині з найдревнішого монастиря на Русі — Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. 86 частинок мощів лаврських подвижників перебуватимуть у храмі Воскресіння Словущего при петербурзькому Кадетському ракетно-артилерійському корпусі. З нагоди прибуття святих мощів у храмі пройдуть Божественна літургія та подячний молебень. Передбачається, що урочисте богослужіння очолить вікарій Санкт-Петербурзької митрополії єпископ Петергофський Маркелл. («Патриархия.ru»)

Уряд Великої Британії не жаліє грошей

Уряд Великої Британії збирається фінансувати засідання ради, на якому ісламські теологи обговорюватимуть найбільш гострі проблеми мусульманської громади країни. Про це повідомляється на сайті BBC News. Британська влада вважає, що подібна дискусія дозволить ізолювати радикально налаштовані групи мусульман. Рада засідатиме в Оксфордському та Кембрідзькому університетах. Передбачається, що до неї ввійде близько 20 осіб (імена яких наразі не названо). У різних регіонах країни проходитимуть семінари. Обговорюватимуться такі питання, як становище жінок у ісламській громаді Великої Британії та ставлення мусульман до держави. Ще до початку роботи ради радикально налаштовані мусульмани звинувачують уряд у прагненні створити «фінансований державою іслам».

Як заявив представник Мусульманської ради Великої Британії Шейк Ібрахім Могра (Shayk Ibrahim Mogra), створення ради було ідеєю групи мусульман, а не уряду: «Ми відчуваємо, що наших дітей потрібно вчити бути мусульманами, які мають почуття власної гідності, і вважають себе молодими британцями». Разом із тим, за його словами, не можна допускати ізолювання ісламської громади країни, контроль над нею і спроби змінити цю громаду. (ВВС).