ЦЕРКВИ СВIТУ
Нас оцінює держдепартамент США
У щорічній доповіді державного департаменту США повідомляється, що в Україні загалом дотримуються релігійної свободи, яка гарантована Конституцією цієї країни (1996) і Законом про свободу релігій (1991). У звіті акцентується на тому, що державна політика толерантного ставлення до релігійної свободи в Україні стабільна. Разом з тим, держдепартамент США називає і проблеми: міжконфесіональні конфлікти, повільна реституція церковного майна, відмова від реєстрації нових релігійних громад і від виділення землі для спорудження нових храмів. Держдепартамент США констатує розвиток всіх релігійних груп в Україні проте наголошує, що деякі представники влади на місцях перешкоджають релігійним меншинам або нетрадиційним релігійним групам отримати державну реєстрацію і придбати у власність земельну ділянку для спорудження храму. Як вважає держдепартамент США, проблеми на місцевому рівні виникають тому, що державні чиновники іноді стають на бік тієї або іншої конфесії. Перераховано в звіті і деякі випадки антисемітизму і антиісламізму в Україні. У документі наголошується, що в країні немає офіційної державної релігії, проте на сході України домінує УПЦ (МП), а на заході — УГКЦ. У звіті перераховані випадки ускладнень під час державної реєстрації. Частіше йдеться про мормонів і мусульман Києва, Криму і Харкова. Лідери мусульман критикують Міністерство освіти України за відмову реєструвати ісламську школу. Не все благополучно і з поверненням церковного майна. При цьому на сході України в питанні реституції церковного майна віддають перевагу УПЦ (МП). Римо-католики Одеси скаржаться на відмову влади віддати у власність цієї Церкви духовну семінарію, яку свого часу відібрав радянський режим. Прогресивним іудеям в Дніпропетровській області влада не дає дозволу на реєстрацію, віддаючи перевагу іудейській громаді Хабат Любавич. У Харкові прогресивні іудеї мають проблеми з поверненням майна. Як стверджують представники УПЦ (МП), після помаранчевої революції ця церква має проблеми в Рівненській, Тернопільській і Львівській областях. В Україні залишається проблемним питання заснування церквами початкових і середніх шкіл. А позитивним названо те, що в Україні немає арештів за віросповідання. Позитивним можна назвати те, що за останній рік репутація України в світі не заплямована жодним політичним (або релігійним) вбивством або арештом. У департаменті США продовжують високо оцінювати останні парламентські вибори — на думку американських чиновників, вони були найдемократичнішими за всю українську історію. (RISU)
У Москві пройшов ХІ Всесвітній російський народний Собор
У резолюції Собору є спеціальний пункт, присвячений українському православ’ю. Там, зокрема, категорично засуджуються як «неприйнятні» «спроби втручання політиків у внутрішнє життя Української православної церкви (МП) і підштовхування її до розриву духовного зв’язку зі всією Російською православною церквою». Мова йде про потребу збереження єдності РПЦ, незважаючи на державні кордони, мовні, національні та інші відмінності. Адже, як підкреслюється в документі, «РПЦ є основою цивілізаційної ідентичності східнослов’янського світу«(?). У документі також сказано, що в «православному братстві» «більше не має бути «старших» і «молодших», ведучих і ведених. Москва, Київ, Мінськ, Кишинів мають усвідомити себе як унікальні і неповторні центри єдиної Церкви і єдиної могутньої цивілізації, від імені якої вони здатні на рівних говорити з будь-якими міжнародними полюсами влади». Резолюція закінчується такими словами: «Нам не потрібні розколи ні зліва, ні справа. Нам потрібна єдина Церква, що зберігає у світі Вітчизну земну (Росію) і веде православний народ (всі інші народи) до Вітчизни Небесної». (Патриархия. Ru)
Кауров рятує Російську церкву
На Російському народному Соборі виступав і голова Союзу православних громадян України одесит Валерій Кауров. Нижче наводяться найбільш виразні частини цього виступу — для тих, головним чином, українців, які байдужі до православної політики (в тому числі — до спроб створення незалежної Української православної церкви) і вважають її другорядною, що не впливає на життя нашого суспільства. Отже, говорить пан Кауров, громадянин України (граматика і лексика автора збережені в недоторканості):
«...Почему мы никогда и ни при каких условиях не согласимся с отторжением Украинской православной церкви от Московского патриархата? Потому что для Русской церкви — это вопрос жизни и смерти. Украина — это практически половина приходов московского патриархата. А Киевская Русь — это колыбель Православия, колыбель культуры и государственности в Святой Руси. Русская церковь без Киевской митрополии — это Церковь без истории, без начала. Первым делом от Московского патриархата отколют Украинскую церковь, затем Молдавскую, затем Белорусский экзархат... Что останется? (Да! Что останется?!)
Проблема отторжения Украинской православной церкви от Московского патриархата является таким же страшным вопросом, как и вступление Украины в НАТО. Это та черта, за которую переходить нельзя. Отделение УПЦ — это разрыв последней связи Киевской и Московской Руси, после чего Украина станет антироссийским государством... Нахождение Украинской православной церкви в составе московского патриархата является последней ниточкой, связывающей Украину с Россией. Как только она будет разорвана, процесс превращения Украины в антироссийское государство примет необратимый характер.
В украинском церковном вопросе, как в капле воды, проявляются все псевдоцерковные болячки православного сообщества. Главная из них — отсутствие наступательной миссионерской стратегии, а вместо нее — поддавки, уступки. В прошлом году был упущен юбилей — 325-летие присоединения Киевской митрополии к Московскому патриархату. А ведь сколько можно было провести научно-богословских конференций, издать литературы, показывающей ущербность и ложь и украинской автокефалии, и «мазепо-бандеровских» идей как таковых.
...Еще один фактор возможного поражения русского православия на Украине — слабая ресурсная, техническая и информационная оснащенность группы последовательных и бескомпромиссных противников отделения Украинской православной церкви от Московского патриархата. ...Для нас единство Церкви — аксиома, а не предмет для дискуссий... Нам, привыкшим отбивать храмы у раскольников, не расслабляться, стыдно и больно смотреть, как православные люди в России не могут собраться и поставить на место обнаглевших ненавистников Церкви.
Очень важно, чтобы Собор заявил о беспрецедентных гонениях на русский язык на Украине, а особенно в Новороссии. К примеру, скажу, что в Одессе функционирует только 20% школ с преподаванием на русском языке. Реклама — полностью на украинском, судопроизводство и делопроизводство — на украинском, телерадиовещание переводят на украинский, мультики детям кинотеатры должны показывать на украинском, а взрослым — не менее 50% проката фильмов тоже обязаны крутить на государственной мове! Мы с 12 марта начинаем масштабную правозащитную общегородскую акцию «Я говорю по-русски» и надеемся привлечь внимание общественности, в том числе и российской, к этой острой проблеме.
Готовимся мы и к отражению НАТОвского десанта «Си бриз-2007». Акции протеста наверняка будут помасштабнее феодосийских. В Одессе создан антиНАТОвский комитет самообороны, душой которого является СПГУ и его авангард — организация «Единое Отечество». (Портал. Credo.ru)
Прем’єр-міністр України на XI Всесвітньому російському народному Соборі
На Соборі був присутній також прем’єр-міністр України Віктор Янукович. У зверненні до учасників він наголосив про важливість церковних ініціатив щодо зміцнення єдності між його країною і Росією: «Упевнений, що державні діячі України і Росії завжди сприятимуть суспільно корисним ініціативам Православної церкви (Російської або Української?), спрямованим на зміцнення добросусідських відносин і співпраці між нашими братерськими народами». На Соборі був присутній і перший віце-прем’єр України Микола Азаров (як віруюча людина). Прем’єр-міністр Росії проте не вважав за потрібне ані брати участь у Соборі, ані вітати свого українського колегу. (Патриархия.ru)
