ЦЕРКВИ СВIТУ
Турки протестують проти візиту Папи
Останнім часом у Туреччині почастішали випадки нападу на католицьких священиків, які там живуть. Однією з причин є позиція, зайнята ЗМІ країни, які представляють християн небезпечними ворогами турецького народу й ісламу. Обстановка особливо загострилася після того як стало відомо про офіційний візит Римського папи Бенедикта ХVI до країни. Складається враження, що турецькі ЗМІ намагаються зірвати цей візит і таким чином не допустити зустрічі папи Бенедикта ХVI з Константинопольським патріархом Варфоломеєм I, що входить до програми візиту. Особливе обурення ЗМІ викликало повідомлення, що Римський папа має намір відвідати Собор св. Софії в Стамбулі (Константинополі). У газетах і на ТБ постійно нагадують, що сьогодні Св. Софія — це не храм для молитов, а музей і виставковий зал. Варто зауважити, що таке ставлення громадян Туреччини до християн викликає здивування іноземців, враховуючи ту обставину, що турецькі православні становлять дуже незначний відсоток населення країни й тому навіть теоретично не можуть суперничати з ісламом. Тим паче що взагалі-то турки не відрізняються особливим релігійним фанатизмом. (ENI)
Московський патріархат і греко-католики — діалог?
Нещодавно Московський патріархат звернувся до Української греко-католицької церкви із закликом зберігати об’єктивність при оцінці історії сумновідомого Львівського собору 1946 року. Це була відповідь на звернення Синоду греко-католицьких єпископів України до Московського патріарха Алексія II у зв’язку з 60-річчям Львівського собору. У цьому зверненні Глава УГКЦ назвав собор 1946 року «типовим актом уніатства», бо тоді під личиною возз’єднання була силою підпорядкована Московському патріархату Греко- католицька церква. У посланні митрополита Смоленського та Калінінградського глави УГКЦ Верховному архієпископу Любомиру Гузару говориться: «Звісно, точки зору наших двох церков на події 60-річної давнни багато в чому протилежні. Це посилюється ще тим, що в усіх греко-католицьких заявах Львівський собор іменується «псевдособором, що залишає мало простору для спокійної й об’єктивної дискусії. Бо сама постановка питання про канонічність Львівського собору не зовсім конструктивна, оскільки Російська православна церква може, зі свого боку, по праву сумніватися в канонічності Брестського собору 1596 року».
Митрополит Кирило, однак, підкреслив, що неможливо виправдати гоніння, яке розв’язала проти греко-католиків радянська влада, хоч як би інтерпретувати це гоніння. Цього «не дозволяє наша християнська совість, а також тому, що ми самі пережили ще більше гоніння... Тому абсурдними здаються спроби покласти хоча б частину відповідальності за те гоніння на греко-католиків на Російську православну церкву й закликати її до «покаяння» в тому, чого вона не здійснювала».
Звернімо увагу читача на той факт, що це послання Московського патріархату — абсолютно безпрецедентний документ, що свідчить (можливо) про те, що політика середньовічного — повного й категоричного — заперечення законності самого існування УГКЦ доходить кінця. (RISU)
У зв’язку з ювілеєм
Недавно урочисто відзначалося 40-річчя хіротонії митрополита Володимира — предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату. Газета «День» приєднується до хору найкращих побажань здоров’я, спокою та благополуччя Блаженнішому митрополиту Володимиру. Вшановування митрополита стало для Московської патріархії черговою оказією для зміцнення у світі іміджу УПЦ МП як «повністю незалежної, самоправної церкви», що відіграє самостійну роль у Вселенському православ’ї. Було опубліковане звернення до Президента України, голови Верховної Ради та Кабінету Міністрів, у якому висловлюється «занепокоєння у зв’язку з напруженою й нездоровою ситуацією, яка за останні 15 років склалася в Україні». Йдеться, як завжди, про розкол православ’я, про напруження й нестабільність у країні, про конфлікти на релігійному грунті й тощо. При цьому вся провина покладається на Київський патріархат. Стиль і зміст звернення однозначно вказують на автора послання — це, звісно, відділ зовнішніх церковних відносин Московської патріархії. Що звернуло на себе особливу увагу, то це підписи іноземних духовних гостей під зверненям — тих високих владик, які приїхали привітати Київського митрополита. Бо хоча в документі говориться про «предстоятелів Помісних православних церков», які приїхали до Києва, приїхав до нас і підписався під зверненням тільки один предстоятель — митрополит Чеських земель і Словаччини Христофор (якщо не рахувати також архієпископа Германа — главу не занесеної до диптихів Православної церкви Америки). Решту підписів поставили головним чином митрополити та єпископи Російської православної церкви за кордоном. (Зауважимо тут, що більшість предстоятелів автокефальних православних церков не приїхали навіть на Всесвітній саміт релігійних лідерів у Москві.) (Сайт УПЦ)
Релігійні свободи у РФ
Нещодавно опублікована доповідь «Права людини в Російській федерації» Московської гельсінкської групи, до якої увійшов розділ «Свобода переконань, совісті та релігії», в якій аналізуються події 2005 року. Автори розділу про свободу переконань, совісті та релігії роблять висновок, що «в сучасній Росії реалізація свободи совісті як свободи світоглядного вибору є в глибокій, системній кризі, наслідком чого є численні порушення релігійної свободи. При цьому відчувають себе ущемленими так само невіруючі». Серед порушень відзначені: недотримання принципу правової рівності релігійних об’єднань; неправомірне обмеження діяльності релігійних організацій; зростання насильницьких акцій з боку «силових» структур держави, спрямованих проти членів релігійних об’єднань; зростання насильства й актів вандалізму на грунті нетерпимості й ксенофобії; поширення у ЗМІ недостовірної інформації, що порочить діяльність релігійних об’єднань». Серйозні побоювання викликає політика втручання влади в справи ісламу та боротьба з «ісламським екстремізмом», що набирає обертів, результатом чого стало масове переслідування мусульман... Спроби маніпулювати ісламськими лідерами лише вносять розкол у мусульманське середовище й сприяють посиленню позицій його радикальної частини». Усе це може викликати не лише затяжні збройні конфлікти, сплески тероризму, а й зв’язаний з насильством розпад федеративної системи РФ». (Портал)
Прозріння Далай-лами
Нещодавно в одному з інтерв’ю Далай-лама ХIV сказав:
«На мою думку, далеко не всі інкарнації Далай-лам були справжніми. Стосовно мене, то я можу бути впевненим лише в одному — що є втіленням п’ятого Далай-лами, оскільки в дитинстві в мене було дуже багато спогадів, пов’язаних з тим минулим життям. Що не завадило мені бути дуже лінивим хлопчиком. А той факт, що багато філософських текстів я знав не гірше за моїх вчителів, можна пояснити лише наявністю пам’яті з минулих життів...
Сон — найважливіша медитація для всіх. Навіть для птахів! Не для того щоб потрапити в нірвану, а для того щоб вижити...
Я не впевнений, але мені здається, що є спосіб позбутися важких негативних емоцій або депресії навіть без допомоги релігії. З тієї причини, що у нас залишається унікальна можливість — думати. На мою думку, це навіть ефективніше, ніж віра.
Я — біженець. І тому я можу поводитися досить неформально, на відміну від Папи Римського або Вселенського патріарха, які змушені відповідати своїй посаді. Я можу дозволити собі багато сміятися. У моїй сім’ї всі любили й люблять посміятися, і мої брати, і сестри. Я часто думаю про те, що дуже суворий протокол і велика кількість формальностей лише створюють додаткові бар’єри між людьми. Я намагаюся їх уникати».
З буддійського погляду, а також з погляду здорового глузду, основна причина більшості наших проблем — невідання. Хоч би яку сферу людського життя ми взяли — економіку, політику — люди приймають помилкові рішення через брак знань. (Портал.Credo.ru)
