ЦЕРКВИ СВIТУ
США (а не Україна) заступаються за католиків Одеси
Минулого тижня перший секретар-аташе з питань прав людини посольства Сполучених Штатів Америки в Україні Джеймс Геллер відвідав главу Одесько-Сімферопольської єпархії Римсько-католицької церкви в Україні Броніслава Бернацького. Обговорювалося питання дотримання прав католиків на півдні України. Американський дипломат з увагою вислухав інформацію одеського єпископа про пастирські та соціальні ініціативи Католицької церкви в Україні, а також про ті труднощі, які виникають у взаємовідносинах з адміністрацією Одеси та Одеської області. Як стало відомо, Джеймс Геллер відвідав католицького єпископа у відповідь на його прохання про допомогу. Ще в листопаді минулого року Броніслав Бернацький звернувся з листом до папи Бенедикта ХVI, а також до глав уряду кількох європейських держав та президента США з проханням створити міжнародну комісію з вивчення захисту прав та свобод Католицької церкви на півдні України. Він також запрошував міжнародних експертів приїхати до Одеси і на місці ознайомитися з умовами життя та роботи римо-католиків в Одесі та Одеській області. За словами єпископа Броніслава, американський секретар-аташе був здивований, що в цивілізованій європейській країні на початку XXI століття релігійна община несе своє служіння у таких обмежених обставинах, а її гуманітарна та соціальна місія блокується чиновниками різного рівня. «Я вдячний пану Геллеру і в його особі уряду США за проявлену увагу та турботу до потреб українців-католиків, — сказав єпископ Бернацький. — Я вдячний і представникам Німеччини, які теж проявили турботу з цього питання. На перше моє прохання представники світової громадськості відгукнулися на наші проблеми. Але мене дивує відсутність подібної уваги з боку нашої української влади. Політики люблять давати пусті передвиборні обіцянки. Так було раніше, так відбувається й під час цієї передвиборної кампанії. До мене приходять представники різних політичних сил з проханням підтримати їх на виборах. Я завжди відповідаю, що не владний над совістю моїх віруючих. (Можливо, саме в цьому причина того становища, в якому опинилася Католицька церква в Одесі? — К.Г. ). І завжди нагадую віруючим слова Господа: «За вчинками їхніми пізнаєте їх». Не слухайте обіцянок, говорю я своїм віруючим, а дивіться на конкретні справи». (RISU)
У що вірить більшість росіян?
Політолог та соціолог Інституту Європи РАН Дмитро Фурман провів дослідження релігійності росіян. Виявилося, що на рівні ідеології понад 90 відсотків громадян Росії вважають, що вірити — це добре, що релігія потрібна і що вона допомагає людині у житті. Саме ця, в основному, категорія людей підтримує будь-які репресії проти неправославних конфесій та церков західного походження у Росії. Відповіді значної частини опитаних росіян щодо їхнього ставлення до інших релігій та конфесій справляють, за словами Фурмана, моторошнувате враження. Ніби вони є громадянами Близького Сходу, а не європейської країни Росії. На рівні віри близько 60 відсотків опитаних вважають себе віруючими; але людей, які справді вірять у Бога, дуже мало. Мається на увазі не лише віра в Бога, але й у те, що Бог створив світ і що він відповідає на наші молитви. І, нарешті, рівень релігійної практики — лише близько 10 відсотків росіян хоч зрідка відвідують православну церкву. («Портал-Credo.Ru)»
Англіканська церква вибачається
Церква Англії прийняла рішення вибачитися перед нащадками жертв работоргівлі в колоніях Великої Британії. Поправку «про визнання втрат, заподіяних оберненим у рабство», було одностайно підтримано Генеральним синодом Церкви. Для обговорення питання історики церкви зібрали матеріали про участь Церкви у торгівлі рабами і зробили резюме: «Ми (Церква) мали до цього найбезпосередніше відношення». Необхідність у вибаченнях підтримав також глава Англіканської церкви архієпископ Кентерберійський Роуен Вільямс: «Тіло Христове існує не в якийсь один момент часу, воно існує протягом усієї історії, і тому ми розділяємо ганьбу та гріховність наших попередників. Частиною того, що ми можемо зробити, повинна стати молитва про прощення помилки, яка є також і нашою помилкою, а не лише наших далеких предків... Ми безпосередньо відповідальні за те, що сталося, оскільки є спадкоємцями нашої історії — ми мали рабів, ми навіть таврували рабів. Саме тому я вважаю, що ми повинні офіційно визнати цю частину нашої історії і принести вибачення». (The Guardian»)
Всесвітня рада церков у Бразилії
Наступного тижня починає свою роботу Всесвітня рада церков, чергові засідання якої відбудуться в Бразилії (Порто-Алегре). Передбачається, що в роботі Ради візьмуть участь близько чотирьох тисяч делегатів, які представлятимуть понад 120 країн світу і 500 мільйонів віруючих. Католицька церква, яка не є членом Всесвітньої ради церков, брала активну участь у підготовці засідань Ради — в розробці проектів та програм кількох комітетів. Більш того, засідання Ради проходитимуть у католицькому Папському університеті Бразилії. Теми, які обговорюватимуть делегати, пройдуть під девізом: «Світ без бідності не лише можливий, але повністю відповідає Божій Благодаті». Оптимісти вважають, що Раді вдасться відкрити нову сторінку в пошуках християнської єдності. ( P.S. Асамблеї ВРЦ збираються приблизно один раз на шість років; перша асамблея відбулася 1948 року в Амстердамі.) («Church Times»)
Рабин Рима про «карикатурний» конфлікт
Ріккардо Ді Сеньї, головний рабин єврейської римської общини, найдавнішої у світі діаспори, вважає, що для вирішення цього конфлікту знадобляться взаємна повага, довіра та розуміння. Європа ж етноцентрична і розглядає деякі феномени чужого життя як прояви нижчої культури: вона нездатна зрозуміти простих речей — те, що дозволено в її релігії, заборонено в інших. Та ж Європа терпимо ставиться до прояву чужого варварства, наприклад, до заборони християнської релігії в деяких ісламських країнах або ж до антисемітської пропаганди у вигляді карикатур, які малюються мусульманами. Вона не обурюється з цього приводу, тому що дуже розсіяна; до того ж для неї набагато важливіші політичні та економічні інтереси. Але принаймні богохульство не можна змішувати з правом на висловлення своєї думки. (Габріеле Ісман, Італія)
Не вщухає протиборство між мусульманами та буддистами
У провінції Ладах, розташованій на півночі Індії, не вщухають акції мусульман на знак протесту проти осквернення Корану буддистами на початку лютого. Як стверджують місцеві лідери мусульман, буддисти перегородили їм шлях до мечеті, розірвали і розтоптали Коран, спровокували силові сутички. Внаслідок заворушень та сутичок семеро поліцейських отримали поранення, близько 20 порушників громадського порядку було заарештовано. Влада встановила в місті комендантську годину і повністю заборонила громадсько-релігійні збори та мітинги, на яких присутні більше п’яти чоловік. Однак, як тільки комендантську годину було відмінено, сутички між буддистами та мусульманами поновилися. (У які апокаліптичні часи ми живемо: буддисти, для яких священне життя навіть мурашки, перетворилися на ініціаторів насильства! — К.Г. ) («Media International Group»)
Академіки не запросили духовенство!
Минулого тижня професор московських духовних шкіл Олексій Осипов піддав критиці підручник «Історія світових релігій», розробку якого було доручено міністерством освіти Росії колективу світських учених з академічних інститутів (уже в період, коли міністерство освіти Росії очолив нинішній міністр Андрій Фурсенко). На думку професора Осипова, головний недолік підручника полягає в тому і пояснюється тим, що до його розробки не було запрошено жодного представника традиційних конфесій країни. Професор перерахував віросповідання, які Російська православна церква Московського патріархату відносить до цього розряду традиційних: «Не було запрошено жодного православного, жодного мусульманина, ні іудея, ні буддиста! Це що таке?!» — обурено вигукнув професор. (Portal.credo/ru)
