Творчий удар по піратству

До Міжнародного дня інтелектуальної власності режисер Любомир Левицький за підтримки Посольства США в Україні, Американської торговельної палати, USAID та Американського дому запустив соціальний проект #ДайШансМрії (#GiveChanceToDream). Цей шанс, на думку творчої команди, можна дати, якщо відмовитися від завантаження контенту з нелегальних ресурсів або купівлі неофіційних копій.

Левицький розповідає, що загорівся цією ідеєю рік тому, проте боротися з піратством почав набагато раніше. Ще у 2005 році режисеру разом із міліцією доводилося конфіскувати у торговців DVD-дисками ящики нелегальних копій його першого фільму «Штольня». «І ось DVD ніби пішли у минуле, ми подумали, що ці проблеми скінчилися. Але розпочалася епоха інтернету, і стало зрозуміло, що буде ще важче», - зізнається режисер.

Україна має доволі низькі показники індексу права власності. Особливо складна ситуація із захистом інтелектуальної власності та боротьбою з піратством. Цивільний кодекс пропонує небагато – вилучення піратських копій з обігу, зупинення їхнього пропуску через кордон, разове грошове стягнення, повідомлення про порушення у ЗМІ. Кримінальний кодекс передбачає штрафи лише у разі нанесення великої шкоди, у найтяжчих випадках – умовне покарання або нетривале позбавлення волі з конфіскацією. Але зрозуміти, в які рамки вкладається поняття великої шкоди, складно. У межах закону дозволяються і неюрисдикційні способи відстоювання своїх прав – особа може діяти самостійно, не звертаючись по допомогу до державних органів.

Представниця Американської торговельної палати Юлія Стельмах наголошує, що захисту прав інтелектуальної власності потребують не тільки представники музичної сфери та кіноіндустрії, а й фармацевтики, агропромислового комплексу та багатьох інших галузей. Сучасні технології дають творцям чималу свободу, проте інтернет із майданчика необмежених можливостей поступово перетворюється на майданчик для крадіжок. Контролювати і врегульовувати його набагато важче, аніж боротися з поширенням фізичних піратських копій. Тож у цій ситуації, на думку Юлії Стельмах, трансформація поглядів пересічного громадянина набагато ефективніша за внесення змін до законодавства та блокування сайтів.

Схожу позицію має і директор Асоціації музичної індустрії України Ігнат Бережний. Він переконаний, що замість заборон і покарань краще пояснювати споживачеві, що вибір між легальним контентом і піратськими копіями – це вибір між інвестицією у креатив і кримінальним бізнесом. Люди мають розуміти, що гроші, які заробили пірати, могли б бути вкладені у створення нового альбому, фільму, гри тощо. А без грошового палива мотор творчої індустрії зупиняється.

Про це говорять і герої відеороликів, створених у рамках проекту #ДайШансМрії. Ми бачимо натхненних творців, які віддають себе своїй справі, роблять важливі та прекрасні речі, дарують надію іншим. Проте заслужений успіх неможливий, адже споживачі прагнуть зекономити і масово завантажують безкоштовний контент. «Не підтримуй піратство – дай шанс мрії!», - звертаються до нас з екрану музиканти, режисери та програмісти.

Основний аргумент користувачів піратських ресурсів – те, що багато українців не мають змоги платити за контент. Проте часто люди не знають, що є альтернативний шлях – легальний і безкоштовний. Тож на сайті проекту dreamchance.com.ua розмістили тематичні підбірки інтернет-адрес, де вартість офіційного контенту нульова або мінімальна.

Любомир Левицький каже, що розуміє причини, через які дехто з представників шоу-бізнесу не підтримує боротьбу з піратством. Вони запускають свої пісні та відеоролики у соцмережі та на нелегальні сайти, де завдяки доступності можна набрати шалену популярність за короткий строк. А потім на такі хіти знімаються кліпи, створюються шоу-програми, і вже з них отримується прибуток. Проте така система деструктивна. Режисер переконаний, що творчі люди та винахідники мають заробляти на результатах своєї праці, щоб інвестувати прибутки у створення нової продукції і так підтримувати кораблі своїх галузей на плаву. Це корисно і для креативного класу, і для пересічних споживачів. Перші не опускатимуть руки, не змінюватимуть сферу діяльності чи країну проживання. Другі отримуватимуть якісний контент і товари та не матимуть підстав казати, що в Україні немає кінематографу/музики світового рівня/якісних ліків тощо. Цю мрію здійснити легко – достатньо прийняти вольове рішення, сформувати список легальних ресурсів для користування і забути про безкоштовний контент у піратській мишоловці.