Тяжкохвора ситуація

...Олексій повернувся з місць позбавлення волі півроку тому. У нього — туберкульоз, ВІЛ і гепатит С. Про ВІЛ-статус дізнався, коли його ув’язнили у 2007 році. Вже там інфікувався гепатитом і туберкульозом. Каже, що ніякого лікування в ув’язненні не отримував. Сьогодні у нього дуже болить печінка, лікування надзвичайно дороге і його треба проводити поетапно, бо печінка не витримує велику кількість медичних препаратів.

«Погано почуваюсь, велика втома, все тіло постійно болить... — скаржиться Олексій. — Після звільнення почав лікувати туберкульоз. Замісної терапії не приймаю: не хочу, бо це сильно впливає на печінку, разом із протитуберкульозними препаратами виникає велике навантаження. Потрібно ще рік пролікувати туберкульоз, за ним — гепатит, тоді — антиретровірусні препарати. Все це впирається у кошти — лікування дороге».

ПОЗИТИВ ІЗ НЕГАТИВУ

За даними фахівців, щороку з місць позбавлення волі звільняються 30—50 тисяч громадян, які несуть загрозу інфікування практично всім, з ким контактуватимуть — якщо не лікуватимуться. Експерти стверджують, що якщо залишити ситуацію, як є, через п’ять-сім років вона погіршуватиметься в геометричній прогресії. При тому вже сьогодні практично кожен українець ризикує бути інфікованим соціально небезпечними захворюваннями від колишніх ув’язнених. Для туберкульозу зона ризику — громадський транспорт, ВІЛом і гепатитами можна заразитися через незахищений секс та ін’єкції. Після звільнення мало ув’язнених стають на облік у туберкульозні та наркологічні диспансери чи центри СНІДу.

Сьогодні 60 тисяч в’язнів в українських місцях позбавлення волі мають обмежений доступ до профілактики особливо небезпечних інфекцій, у тюрмах відсутнє лікування. Згідно досліджень, 60% ув’язнених мають гепатит С, 20% — ВІЛ, а 75% нових випадків інфікування туберкульозом відбувається саме там. Основним способом передачі гепатиту С є ін’єкційні наркотики (а більше половини в’язнів вживають наркотики таким способом).

«60% людей, які виходять з місць позбавлення волі, мають гепатит С. Якщо ми їх не пролікуємо, то імовірність того, що вони передадуть вірус далі — 50%, — підкреслює Дмитро ШЕРЕМБЕЙ, голова координаційної ради благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ». — Складніше захворювання — туберкульоз, бо він ще має стійкість до препаратів. У непролікованої людини всі контакти з іншими передбачатимуть можливість інфікування. Якщо ми пролікуємо всіх ув’язнених в одному місці, то це буде добре не тільки для них, а й для суспільства. Якби сьогодні ми вилікували ув’язнених, то уникнули б 35-тисячного інфікування тільки за один рік одним захворюванням. А щоб пролікувати один гепатит С і врятувати одне життя,  держава витратить у десятки тисяч разів більше, ніж якби просто робили профілактику».

Дослідження показують, що 50% всіх людей, які перебувають у тюрмах, страждають від наркотичної залежності. Це є основною проблемою та причиною інфікування туберкульозом, ВІЛ і гепатитами.

«Одна з найсерйозніших проблем наших місць позбавлення волі — вживання наркотиків ін’єкційним шляхом. У силу особливо жорсткої політики щодо наркотиків, прийнятої в Україні та інших країнах Східної Європи та в Азії, це наша спадщина від СРСР, є багато людей, яких вважають злочинцями через вживання наркотиків, — говорить Мішель КАЗАЧКІН, спеціальний посол Генерального секретаря ООН з ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії. — Ми всі маємо зрозуміти, що тюрма є концентратором інфекцій, і в таких умовах, що найцікавіше, багато можна зробити. Адже оскільки всі люди перебувають в одному місці, то, використовуючи сучасні методи втручання, можна попереджувати розповсюдження соціально небезпечних інфекцій».

Треба змінювати ситуацію і щодо наркополітики. Так, сьогодні в Україні наркомани вважаються злочинцями, а в Європі — хворими. Так само потребує змін підхід до лікування людей у тюрмах. Важливо підвищити якість медичних послуг у місцях позбавлення волі, надавати ув’язненим послідовну інтегровану допомогу. Також потрібне відповідне навчання тюремного персоналу. А колишнім ув’язненим потрібен доступ до такого комплексного лікування.

У МІН’ЮСТІ ГОТОВІ ДО ЗМІН

Експерти стверджують, що зараз в Україні з’явилося «вікно можливостей» у контексті  угод, підписаних Україною з ЄС. Так, всі програми зниження шкоди від небезпечних інфекцій, а також необхідність зміни політики в тюрмах укладають один зі стратегічних напрямів, пов’язаних з розвитком системи громадського здоров’я.

«Добра новина в тому, що пенітенціарна система стала частиною Міністерства юстиції, яке демонструє активні кроки назустріч у плані відкритості, міжнародної політики та готовності працювати з неурядовими організаціями для покращення законодавчого поля стосовно людей, які вживають наркотики та опинилися в тюрмах, — каже Наталія НІЗОВА, генеральний директор Центру громадського здоров’я МОЗ України. — Для запровадження практик, що базуються на засадах громадського здоров’я і попередження нових випадків інфікування цими захворюваннями, існує можливість включення медичного компонента пенітенціарної служби в загальну медичну допомогу на рівні держави. Мін’юст заявив про намір у найближчі роки реорганізувати медичну допомогу в місцях позбавлення волі, щоб вона стала частиною загального медичного простору, який координуватиме МОЗ. Другий момент: наркополітику треба покращувати, і це має стати частиною цілісної системи психіатричної і психосоціальної допомоги людям, котрі мають певні проблеми. Каральна система у нас існує чи не з 1930-х років, і це неприйнятно для держави, яка заявила про європейський вибір».

За словами Наталії Нізової, сьогодні чітко визначено коло пріоритетів у цій роботі та шляхи виходу з проблеми. Фахівці розробили рекомендації уряду і відомствам з питань поліпшення здоров’я ув’язнених і тепер сподіваються на їх розгляд і прийняття. Програми з покращення лікування для нинішніх і колишніх в’язнів треба впроваджувати терміново.