«У людини немає іншого виходу — вона повинна бути людиною»

Ці слова видатного польського поета і громадянина Станіслава Єжи Лєца мали б стати життєвим кредо всіх громадян Землі. Лєц залишив цей світ 7 травня 1966 року у Варшаві, лишивши після себе десятки збірників, які вийшли мільйонними накладами у багатьох країнах.

Вони такі ж незвичайні й непередбачувані, як і доля самого Станіслава. Народився він 1909 року в українській «колисці» польської культури — Львові — і через 24 роки блискуче закінчив юридичний факультет Львівського університету. Тоді ж вийшов перший збірник його віршів «Кольори». Молодий поет і юрист із тривогою стежив за фашизмом, котрий міцнів, передчуваючи горе, яке внесе в його долю і долі багатьох людей це явище.

1941 року Лєц потрапляє до концтабору. Але й два роки надлюдських страждань не зламали його духу. Йому вдається втекти і вступити до Руху Опору, де Станіслав віддає всі сили боротьбі з ненависним режимом. Із 44-го та до кінця війни він — офіцер Війська Польського. Після перемоги для відродження Польщі були потрібні освічені люди для ліквідації наслідків п’ятирічної окупації. Лєца запрошують на дипломатичну службу, але з 1950 року він повністю переходить на літературну роботу.

Найбільшу популярність принесли йому сповнені парадоксальністю образів і думок епіграми, сатири, та афоризми. Лєцівські «Незачесані думки» щось на кшталт «Максимів» Ларошфуко.

Сьогодні я пропоную увазі читачів невелику добірку фрашок — такого собі симбіозу епіграми з римованим анекдотом чи афоризмом. Коли я їх перекладав, мені видалося, що й через десятки років вони не втратили своєї актуальності.

Знов про відносність

Сірість, як маяк сія,
де звичайне тло — імла.

Гідрометцентру

Навіщо вам зонди, складна автоматика?
Візьміть краще, друзі, до штату ревматика.

«Savoir vivre!»
(життєва мудрість)

Що то значить — «втрата Такту»?
Вимагати в Плітки Факту.

Про багатоженство мормонів

Який гормон,
такий мормон.

Анкетування

— Дозвольте питання...
— Але тільки два!
— Вони будуть прості, нівроку.
Дивились в замкову шпарину?
— Так.
— Ну, а з якого боку?

Пам’ятайте

Спочатку каста виникає.
Ідею потім набуває.

Людяність

Судді у злодія в залі спитали:
«Що ж ви живцем свої жертви ховали?»
Щиро бандюга повідав крізь сльози:
«Вбити людину, панове, не можу».

Про рівноправність

Для м’ясника
віл не гірш за бика.

Новелетка

З іншим у ліжку жінка трах-трах...
Тут чоловік забігає. Бах-бах!!!
Що, чоловіче, тобі це дало?
Разом коханці лежать все одно.

Станіслав Єжи Лєц
(з книги «Тисяча і одна фрашка»)