У Запоріжжі представили новий фільм Валерія Балаяна «Бути самим собою»
Після презентації автор «Дня» вручив йому нашу нову книжкову серію
«О, Стус... Невже — Петро Григоренко? Чудово — спогади Уласа Самчука!.. Згадую по-доброму вашого головного редактора пані Івшину!» — такою була миттєва реакція великого симпатика нашої газети Валерія Балаяна, якому «День» в особі автора цих рядків вручив свою новинку — «Бронебiйну публіцистику».
А відбулося це під час презентації нового фільму Валерія в Запоріжжі 21 жовтня. Чому в Запоріжжі? Тому що більша частина зйомок цього фільму проходила тут у травні цього року.
У житті Володимира Войновича (а фільм знято саме про цю незвичайну людину) це місто посідає дуже важливе місце: тут він почав працювати на алюмінієвому комбінаті, тут уперше побився в Дубовому Гаю, вперше закохався й проводив свою першу дівчинку додому...
І за допомогою дивної камери Валерія Балаяна все це воскресає перед нашими очима. Володимир Войнович розповідає, а глядач це БАЧИТЬ! Чому так відбувається? Чим незвичайний герой фільму? А тим лише, що це — людина закохана! Він любить наше місто всією душею. Тому навіть найменша дрібниця тут набуває свого сенсу...
Потім це не раз іще повториться в житті героя фільму. Буде Москва, Мюнхен, Саратовська область Росії. Буде кадебешне цькування на батьківщині, буде «Чонкін», десятки інших творів, пристрасні захоплення живописом.
Усе це ми бачимо в цьому фільмі. І все це підтвердить нам первинне: причина незвичайної життєстійкості цієї Людини саме в її дивній здатності — чаруватися-закохуватися, знов і знов спалюючи за собою мости.
Будь-якій владі таке життя, безумовно, здасться неприйнятним. Воно й здалося таким... До речі, фільм було знято на замовлення російського телеканалу «Культура».
Проте до показу там його так і не допустили. Сподіватимемося, що українські чиновники від культури не копіюватимуть таке невігластво.
