Україна і газовий дракон

Маленька юна танцівниця в національному вбранні з щасливою усмішкою на вустах, наче метелик, безтурботно літала над квітами, мальовничо розкиданими на брущатці Софійської площі. Раптом вона затріпотіла й застигла від жаху — на беззахисне створіння насувався чорний багатоголовий дракон. Дівчина, як могла, відбивалася. Але сили були нерівними. І ось вона в полоні, зі зв’язаними руками та ногами, й ледве жива. У відчаї юна українка скрикує, і тоді на допомогу їй поспішають три багатирі й проганяють чорного дракона. Дівчина знову танцює й роздає квіти глядачам...

Про що цей драматичний перфоманс з хорошим кінцем? Його влаштувала на одній зі столичних площ київська молодь — члени новоствореного Комітету енергетичної незалежності України. Так вони ілюстрували ситуацію в нашій, не такій вже й бідній на власні енергоносії, країні: Україна не може бути цілком незалежною, поки не навчиться жити без імпортних енергоресурсів і не наростить видобуток власних копалин, не підвищить енергоефективність у промисловості й не проведе реформу житлово-комунального господарства, де поглинається значна частина енергоресурсів. Страшний чорний дракон, якого, як виявляється, не так уже й важко перемогти, — це, мабуть, дорогі імпортні енергоносії, що душать нашу економіку й наших людей. А могутні й відважні багатирі — це заходи, завдяки яким країна може покінчити з монополізмом у енергозабезпеченні.

Шкода, що цим перфомансом не могли помилуватися керівники Росії та «Газпрому», а також глави Мінфіну та Міненерговугілля України Федір Ярошенко та Юрій Бойко, які перебували цього дня у Вашингтоні на переговорах з Міжнародним валютним фондом. Ну, з Ярошенко все зрозуміло — МВФ його парафія. А до чого тут Бойко? Мабуть, йому належить пояснити, чому Україна відмовляється виконувати вимогу МВФ про другий етап підвищення цін на газ для населення (може, МВФ зважить на наближення виборів і, все ж таки, видасть черговий транш), і розповісти, яким чином український уряд збирається компенсувати відповідні втрати бюджетів країни й «Нафтогазу України».

Напередодні візиту до міжнародних банкірів Бойко виглядав майже стовідсотковим оптимістом. «Ми плануємо з 20 мільярдів (кубометрів газу. — Авт.) власного видобутку вийти на 27 мільярдів кубометрів за п’ять років, і, враховуючи програму енергозбереження та заміни газу на вугілля, ми плануємо, що купуватимемо російського газу через п’ять років 12 мільярдів кубометрів, — сказав він на одному з телеканалів. — У нас є власна програма, яка, з одного боку, зменшує споживання газу, — ми наступного року зменшимо вже приблизно на 10 мільярдів кубометрів».

Але, як виглядає, ці плани звернені не стільки навіть до Вашингтона, скільки до Москви. Вони звучали як однозначна погроза (у відповідь на непоступливість на переговорах) закрити супервигідний для Росії й обсягом (зараз приблизно 40 мільярдів кубометрів на рік), і ціною (сьогодні базова ціна у формулі 0 за тисячу кубометрів) український ринок. Невипадково міністр тут-таки висловив упевненість: «...Ми завжди знаходили компроміс, я думаю, так буде й цього разу». При цьому Бойко, у властивій йому жорсткій манері, сказав, що й в обмін на зниження вартості газу злиття «Нафтогазу України» з «Газпромом» не буде.

Бойко завжди говорить набагато менше, ніж знає. Схоже, йому відомо, що під натиском європейських споживачів, які зверталися до міжнародних судів, «Газпром» уже розглядає можливість зміни принципів ціноутворення. Начальник департаменту стратегічного розвитку «Газпрому» Влада Русакова в співавторстві з експертами ТОВ «НДІгазекономіка» пише про це в журналі «Газовая промышленность». На думку головного стратега компанії, «зростання споживання газу на тлі погіршення забезпеченості нафтою диктує перехід від цін на основі нафтової корзини до самостійного ціноутворення на основі попиту та пропозиції». Експерти вважають, що в майбутньому монополія може врахувати спотову складову в газових контрактах, проте все ще сумніваються в тому, що «Газпром» перейде на принцип вільного ціноутворення.

Русакова зазначає, що така пропозиція з боку російської монополії була висловлена вперше. Адже ще в червні глава «Газпрому» Олексій Міллер заявляв, що компанія, як і раніше, орієнтуватиметься на прив’язку до нафтової й нафтопродуктової корзини. І, схоже, головний стратег «Газпрому», все ж дещо поквапилася зі своєю статтею. Міллер, мабуть, не проти пограти з Україною в чергову газову війну. Саме так виглядають його свідомо неприйнятні для України пропозиції: «На думку «Газпрому», розвиток співпраці в газовій сфері міг би будуватися за тією ж моделлю, за якою ми працюємо з нашими білоруськими друзями». Але Україна не збирається ні об’єднувати «Нафтогаз» з «Газпромом», ні продавати українську ГТС Росії.

А що ж ми робитимемо? Відповідаючи на це запитання, голова комітету Іван Надєїн сказав «Дню»: «За двадцять років незалежності в енергетичному секторі України нічого не зроблено. Залежність від імпортних енергоносіїв і далі зростає. Тому попереду в нас реформа житлово-комунального господарства, впровадження заходів енергоефективності. Уже наступного року можна зменшити на 10% рівень споживання газу. А для цього ми можемо переходити на місцеві види палива, переводити котельні на газ, розгорнути видобуток шахтного метану. І комітет залучатиме до цього громадськість. Ми вже розробляємо 10 правил споживання енергії, які будемо й самі застосовувати, й широко пропагувати, сприятимемо появі громадського руху за економію енергоносіїв, чинитимемо тиск на владу». «Час реформ в енергетичному секторі минув,— говорить він, — настав час енергетичної революції».

У цю мить до площі під’їхав автобус з туристами в темно-синій уніформі. Вони тут-таки почали фотографувати перфоманс. На спині одного з них я прочитав «Gazprom». Отже, комітетники старалися не даремно...