«Україна Incognita» i iнтелектуальна чесність

Бібліотека газети «День» складається уже із п'яти книг. Жодне видання не пройшло непоміченим. Це засвідчила й зустріч із відомими вченими — cпівробітниками АПН: виявилося, що частина аудиторії добре обізнана з книжковими проектами газети, а інша спеціально готувалася, щоби висловити свої думки з приводу кожної книжки. Презентація історичної літератури в Академії педагогічних наук — велика честь для газети, тим більше, що в конференц-залі не було вільних місць. Учасники читацької конференції говорили натхненно й щиро. Журналісти «Дня» на власні очі переконалися, наскільки проект «Україна Incognita» цікавий для людей науки.

«Наші книги головним чином для тих, хто недостатньо вчив історію України, — відзначила головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — Я пам'ятаю той маленький вихолощений підручник, який нам пропонували у школі. По-справжньому дізнаватися про історію держави доводилося із переказів рідних та різної літератури. Наша «Україна Інкогніта» для тих, хто хоче по-новому прочитати і осмислити історію свого народу».

Для чого газеті така серія? Чи з'являться ці книги в бібліотеках? Чи ніхто не заважає з книговиданням? Із такими запитаннями звернулися до пані Лариси Івшиної науковці. «Заважати не заважали, конкретної критики також не було. Мовляв, пишете — грайтеся собі. Ми вдячні тим, хто відгукнувся й допоміг — історикам, науковцям, — зазначила Лариса Олексіївна. — Чому ми взялися за видання історичних книжок? Я думаю, тому, що коли можеш, то мусиш. Крім того, важливо підняти планку для української журналістики. Навколо журналістів завжди є спокуси — кар'єрні, політичні, фінансові. А насправді дуже хочеться, щоб журналісти працювали для суспільства. Тут не можна чекати, поки за нас це зробить хтось інший».

Нещодавно до головного редактора газети зверталися читачі російського сайту Іnosmi.ru із питаннями на зразок: «Як Київ — «мать городов русских» — міг стати столицею України?»... і ще 240 запитань про «українське питання» в Росії. За словами Л. Івшиної, люди, що ставлять такі питання в Росії чи Україні, відчувають гостру потребу перечитати історію. «А ми можемо її «переписати» — не міняючи фактів, лиш даючи їм новий, актуальний контекст, — пояснила головний редактор. — Українська преса зобов'язана привертати до цього увагу людей. Єдина умова — інтелектуальна чесність».

Василь КРЕМЕНЬ, Президент Академії педагогічних наук України:

— Я ставлюся позитивно до акції, яку започаткував «День». Потрібна певна сміливість, щоб наважитися на таке, бо одна справа — стаття, яку читач, прочитавши, швидко забув, а зовсім інша — книга, яка формує певні думки, дозволяє скласти уявлення про газету, її позиції, про самі ті проблеми, які комплексно і цілеспрямовано порушують і розробляють журналісти. Це надзвичайно вдалий і розумний проект, гідний такого інтелектуального видання, як «День».

Василь ТКАЧЕНКО, Інститут вищої школи:

— Прикметно те, що в цих книгах немає пошуку «ворогів», це, швидше, спроба розібратися у собі. Я би до них взяв епіграф у Шекспіра — «распалась связь времен». Це нині сталося і в Україні. Завдяки подібній новій літературі кожен українець повинен знати своїх політичних діячів, історичні постаті — тоді ми самі в собі відновимо той втрачений зв'язок часів. Адже ми несемо відповідальність за кожен день минулого й майбутнього, за кожен вчинок і його наслідки. Кажуть, національна ідея в Україні не спрацювала. А може, то ми просто ще не розібралися, що таке національна ідея? От, наприклад, у білорусів є такий підручник — «Основи ідеології білоруської держави». Тобто досить прочитати книгу — і вже маєш ідею. Україні так не можна. Наша національна ідея має полягати в тому, ким ми були, ким є і ким прагнемо бути. Якщо подивитися і підвести підсумок, то ці книги — спроба сформувати українську національну ідею, донести її до читача.

Віталій ПИЛИПЧУК, Інститут педагогіки і психології професійної освіти:

— Достатньо прочитати хоча б передмови до всіх книжок «Бібліотеки «Дня», щоб відчути гордість за свою культуру і свою державу. Зберегти нашу державу може тільки мова. Культура, безумовно, повинна доходити до широкого загалу через коло спеціально підготовлених осіб. І такі фахівці є! Тому наші люди розуміють високу літературу, написану високою українською мовою, тому й існує попит на літературу «Дня».

Павла РОГОВА, директор Державної науково педагогічної бібліотеки імені В. Сухомлинського АПН України:

— Це книга про людей, які несуть істинну інформацію про українську історію. Ваші книги вже давно помітили за кордоном, а сам проект значимий ще й тому, що до нього долучається молодь, якій просто необхідно читати. Ця книга повинна бути у фондах усіх бібліотек. Ми б хотіли зробити зустріч із «Днем», організувати презентації, долучити до цієї справи якомога більше молодих людей.

Сергій МАКСИМЕНКО, директор Інституту психології АПН України:

— Крізь них проглядає особистість як носій духовності, відбувається така собі деколонізація свідомості — і нашої, і російської — від упереджень і забобонів недавнього минулого. У них ключ до пізнання особистості. В історії, на відміну від інших наук, завжди важко розставити акценти, правильно розмежувати історичне минуле. А збіркам «Дня» це вдалося — тут видно, що чуже, а що своє, де Схід і де Захід. Це просто ключ до пізнання людини, і ним повинна володіти не просто кожна школа, бібліотека чи вуз, а будь-яка освічена людина.

Іван БЕХ, директор Інституту проблем виховання, академік АПН України:

— Чи треба ідеалізувати Київську Русь? Адже слов'яни завжди мали три суттєві недоліки: вони безпечні, слабкі на волю й не тримаються свого місця. Українська періодика шукає і мусить знайти точку відліку для власне українських проблем. Скажімо, в психології дуже багато визначень особистості. Інколи ми жартуємо — а чи знайдеться стільки ж самих особистостей? Поза сумнівом, в контексті розвитку подібних проектів і науковцям, і журналістам варто було б зайнятися не тільки історією, а й психологією української історії.

Микола МИХАЛЬЧЕНКО, Інститут вищої школи:

— «День» читає найбільш серйозна частина суспільства, тому газета й проводить просвітницьку політику. Поки ми сперечаємося з росіянами — ми все одно їм нічого не доведемо, але ці книги все одно треба перекладати і безкоштовно відправляти до бібліотек Росії.

Після двогодинного спілкування проявився інший інтерес. Науковці пропонували більш тісну співпрацю — влаштовувати разом із «Днем» тематичні читання, дискусії, зустрічі. На завершення презентації Лариса Івшина подарувала комплект книг «Дня» Державній науково-педагогічній бібліотеці імені В. Сухомлинського. Не залишилася без подарунків і наша газета: Василь Кремень презентував «Дню» двотомник «Української педагогіки в персоналіях». Як і «Україна Incognita», цей підручник розглядає історію під новим кутом — як єдність творчості й історико- педагогічного процесу провідних діячів від княжої доби й козаччини до сьогодення.