«Українські пов’язки» врятують життя, якщо...

Нещодавно Інститут фізики НАН України представив свою розробку, вкрай необхідну у військовій медицині, — перев’язувальний бинт на основі радіаційно зшитих гідрогелів. Його призначення — лікування ран та опіків. Як стверджують вчені Інституту фізики, гідрогель на 90—95% складається з води. Решта — це розчинені у ній полімери, які роблять перев’язувальний матеріал схожим на желе. Опромінювання цього «желе» високоенергетичною радіацією робить гелеву пов’язку придатною до використання в польових умовах — без промивання рани, без її обробки, також — не допускає потрапляння бактерій та вірусів під неї.

Пов’язка на основі обробленого в такий спосіб гідрогелю має форму пластинки завтовшки 3—5мм і розміром 10х10 або 10х20см. Вона дає миттєвий ефект знеболення — вода одразу охолоджує рану й зупиняє процес руйнування тканин. Перев’язувальні матеріали на основі гідрогелів є стерильними. Вони очищують рану, вбираючи з неї різні виділення — кров, секрети, відмерлі тканини. Їм властива антисептична дія. Окрім цього, до гелю можна додавати різні лікарські препарати (як під пов’язку, так і зверху). Тобто, якщо пов’язку полити зверху рідким лікарським препаратом (знеболювальними, кровоспинними), то вона матиме й відповідний ефект.

Матеріал не прилипає до рани, тому зняття пов’язки проходить безболісно. До того ж, пов’язка є практично герметичною. Така її функція дуже стане в нагоді при рятуванні бійця із простреленою грудною кліткою (не дає потрапити повітрю в середину). Пов’язка, як стверджують розробники, є цілком безпечною.

Володимир НЕЙМАШ, завідувач лабораторії радіаційних технологій Інституту фізики НАН України, доктор фізико-математичних наук:

— У лабораторних умовах радіаційно зшиті гідрогелі вперше у світі отримали близько 20 років тому. І сьогодні у розвинених країнах вони виробляються у промислових масштабах, а використовуються, зокрема, для пришвидшення процесів загоювання опіків і ран вже десять років. Науковці нашого інституту мали на меті не винайти якийсь цілком унікальний матеріал, а розробили оригінальну вітчизняну технологію виробництва засобу, який за своїми властивостями не поступається зарубіжним аналогам. З іншої сторони, наші пов’язки — дешевші за зарубіжні аналоги (дослідницький проект так і називався — «Українські пов’язки». — Авт.). Для виготовлення гідрогелів необхідно задіяти потужне джерело іонізаційного випромінювання на зразок лінійного прискорювача електронів. Для цього необхідно мати дороге обладнання, яке потребує відповідних суміжних інфраструктурних споруд. Один із такий пристроїв має у своєму розпорядженні Інститут фізики НАН України: він розташований під будівлею установи і захищений екраном із залізобетону завтовшки 1,5 м, а тому є абсолютно екологічно безпечним, не створює наведеної радіації і дезактивується простим знеструмленням електроживлення.

Радіаційно зшиті гідрогелі мають важливі характеристики, не притаманні іншим лікувальним засобам та традиційним медичним пов’язкам із тканин. На жаль, в державному бюджеті України немає статті на їхнє серійне виготовлення. Тому науковці нашого інституту спільно із співробітниками кафедри високомолекулярних сполук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, котрі повністю створили лабораторну технологію, запрошують приватних підприємців профінансувати цей потенційно прибутковий бізнес. Водночас — долучитися до порятунку людських життів.