Усі наші гріхи, страхи, депресії він забрав із собою
Всемогутній Бог допоміг своєму народу вирватися з єгипетського полону. Це було дуже давно, задовг о до народження Ісуса Христа. Але євреї з покоління в покоління передавали оповідь про доленосну подію. Вони навіть відвели семиденне весняне свято — «жнива ячменю» («Песах») — для спогадів про вихід з Єгипту. У кожній сім’ї влаштовували трапезу, звану «седер». Наймолодший хлопчик у сім’ї мав ставити найстарішому чоловікові запитання про ті давні часи. Їли прісний хліб, схожий на той, що нашвидкоруч був спечений перед втечею ізраїльтян з Єгипту (Вихід 12:8,15; 13:3 — 10), а гіркі трави нагадували про гіркоту рабства. Люди пили червоне вино, демонструючи цим свою вдячність Богу.
Назва «Пасха» перейшла в інше весняне свято, яке святкують усі християни світу — Воскресіння Господнє. Воно радує нас у першу неділю після першого повного місяця по весняному рівноденню (так постановив Всесвітній Собор 325 року). За легендою, цього дня навіть сонце довше не заходить, тому в Україні Пасха називається Великдень. Смертю смерть поправши, Син Божий воскрес для вічного життя. Тому три дні так радісно звучить привітання: «Христос воскрес!» і у відповідь: «Воїстину воскрес!»
Підготовка до свята починалася з Чистого Четверга, дня смутку й упокори. У день весняного очищення належало все оновити: вимити хліви, комору, оселю, обов’язково прибрати двір і сад, навести лад у городі. До сходу сонця сім’я купалася в річці. Традиційно цього дня стригли дітей, щоб волосся в них було густим і голова не боліла. У четвер господиня обпалювала в печі сіль, яку потім освячували в церкві й разом з пасками й крашанками подавали на стіл у неділю. Вважалося, що ця сіль має лікувальні властивості, тому її додавали в корм худобі, щоб вона цілий рік не хворіла.
Також у четвер (у деяких областях — у суботу) господині пекли паски. Жінка вдягалася в усе чисте й, помолившись, починала готувати опару й замішувати тісто. Паски прикрашали хрестами або маленькими шишечками. У деяких регіонах України — голубками, які прикріплялися гілочкою освяченої верби.
Приготувавши паски, жінка бралася до крашанок. Яєць на Великдень варили від 50 до 300 штук. У чистий четвер їх мили, в п’ятницю занурювали в розчин галуну й лише в суботу фарбували. Всі «барвники» господиня заготовлювала заздалегідь. Жовтого кольору шкаралупі надавала суміш галуну й польового хвоща, зеленого — весняні трави, а темного — чорний сандал. Багато яєць фарбували в червоний або брунатний кольори лушпинням цибулі. За традицією, крашанки викладали на пророслу зелень вівса, пшениці, крес-салату.
Для подарунків рідним і друзям призначалися писанки. Вловлюєте на слух різницю між «крашанкою» й «писанкою»? Крашанки — фарбували, а писанки любовно роз-пи-су-вали. Писанки не варили й не їли. Оскільки розпис — робота творча, неспішна, то розписувати яйця починали в перший тиждень поста. Існує повір’я: хоч цілий рік пролежить писанка й геть висохне, а на Великдень все одно буде повною. З давніх-давен «писанкарі» були ще й знахарями, а писанки служили своєрідними амулетами, оберегами від усілякого зла й хвороб. Візерунки на писанках мали магічне значення. Майже весь рослинний орнамент на українських писанках пов’язаний з лікарськими рослинами України.
Усі господині знали, що з яєць і пасок великодній сніданок тільки починається. Тому особливу увагу приділяли приготуванню м’ясних страв. Заздалегідь варили холодець, запікали свинячі окороки, готували ковбаси.
У церкву на освячення треба було нести все, чим сім’я буде розговлятися: паски, крашанки, сало, ковбасу, рибу, вино, сіль. Після святкової служби сім’я поспішала додому. Існувало повір’я: чим швидше господар дійде до дому, тим краще вестиме господарство.
Великодній сніданок починали з молитви й частуванням паскою та яйцями. У перший день світлого свята належало відвідати батьків. Увійшовши до батьківського будинку, діти й онуки христосувалися з ріднею, пригощали їх крашанками, пасками, ковбасою, вином. У цей день парубки обливають дівчат водою, а дівчата дарують їм писанки, часто ховаючи їх за пазухою. Забави й розваги молоді — невід’ємна частина свята Воскресіння Христового...
Воскресінню Христовому передували трагічні дні, коли Його судили, били, крізь натовп вели на Голгофу, піддали ганебній смерті на хресті. Здавалося б, згадуючи ці дні, чесним християнам треба «завмерти по лавках», плакати, тужачи за невинно пролитою кров’ю Спасителя. Але люди цього не робили! Вони, очищаючи душу й тіло, прибираючи оселю, куховарячи, готувалися до найсвітлішого дня — Воскресіння Господнього. Чесні християни не сиділи склавши руки, вони ДІЯЛИ. Найліпша пам’ять про Христа — добрі справи. Кожен намагався «вкласти душу» в доручену йому справу.
Любі читачі, а тепер замислимося над тим, яка драма сталася 2000 років тому в пасхальний тиждень. Чому всесильний Бог допустив, щоб Його єдинородного Сина розіп’яли на хресті? Відповідь одна: Ісус став спокутною жертвою за все людство. Усі наші гріхи, хвороби, страхи, депресії він забрав із собою. Спаситель за все заплатив Своїм життям. Любі, ви повинні бути здоровими, щасливими, веселими, багатими, успішними. Шлях до цього один: через покаяння. Покайтеся в гріхах і прийміть у своє серце Ісуса Христа, живіть за законами Божими. Це ж так просто! Боже цілительство торкнеться ваших душ і тіл, ви будете захищені від катастроф цього світу. Любіть одне одного! Не тримайте зла на сусідів, тещу, начальника на роботі. Любов воскресить вас! Вибачте всіх своїх кривдників: образи руйнують ваше тіло, висушують душу. Розбудіть у собі талановиту й веселу дитину!
Ісус з любов’ю навчає вас, любі, безцінні, шановані читачі: «... якщо не змінетесь і не будете, як діти, не увійдете в Царство Небесне». (Матф. 18:3).
