Успішний досвід

Принцип «гроші йдуть за пацієнтом», який був закладений в основу медичної реформи, дав можливість сімейним лікарям стати вільними підприємцями, а не найманими працівниками. Уклавши угоди з Національною службою здоров’я України, вони щомісяця отримують стільки грошей, скільки пацієнтів обслуговують — відповідно до декларацій. Якщо вміло спланувати бюджет і залучити якісними послугами якомога більше пацієнтів, то державних коштів вистачає не лише на заробітну плану, а й зміцнення матеріально-технічної бази закладу. Раніше складно було уявити, щоб у маленькому селищі діяла сучасна клініка сімейної медицини — з ремонтом, новими меблями, обладнанням ба навіть кондиціонером чи кавоваркою. Зате зараз усе це реальність. Приходите за попереднім записом — і вам пропонують повний all inclusive: огляд, аналізи, кардіограма, УЗД — саме так має працювати сімейна медицина, яка нарешті стає конкурентною. Щоправда, поки що не скрізь, але кращі практики вже помітні.

«КОЛЕКТИВ ІЗ П’ЯТИ МЕДИКІВ ОБСЛУГОВУЄ 3,5 ТИСЯЧІ ПАЦІЄНТІВ»

Альона Григоришена прийшла працювати у Крижопільську амбулаторію 2014 року. Коли розпочалася медична реформа первинної ланки і заклад почав працювати як комунальний, отримуючи фінансування від НСЗУ, вона разом з колегами вирішили спробувати перейти на власні хліби. У процесі оформлення документів, пошуку приміщення та обладнання одна колега зійшла з дистанції. Відтак Клініку сімейної медицини Альона Григоришена відкривала разом зі своєю колегою Оленою Екштейн. Зараз вони вже працюють нарізно, але як лікарі-ФОПи. Кожна обслуговує щонайменше по три тисячі пацієнтів. Отриманих коштів від НСЗУ вистачає не лише на зарплати, а й на розвиток закладів і найманих працівників.

«На вільних хлібах працюю вже понад рік. Приміщення орендую, ремонт, меблі, обладнання — все за власні кошти. У клініці, крім мене, працюють лікар-педіатр, сімейний лікар, маніпуляційна медсестра та сімейна медсестра. Колектив із п’яти медиків обслуговує 3,5 тисячі пацієнтів. Частина з них перейшли разом зі мною із комунальної амбулаторії, але були й такі, які боялися, що в приватному медичному закладі послуги стануть платними. Втім, коли люди побачили, що все працює безоплатно і більшість послуг можна отримати на місці, та ще й з комфортом, почали повертатися», — розповідає Альона Григоришена.

Найбільшим ризиком для приватних «сімейників» виявилось те, що реформа згорнеться і вкладені кошти втратяться, а лікарі залишаться без роботи. Зараз заклад працює стабільно. Кошти надходять щомісяця, і їх, як запевняє завідувачка клініки, вистачає з головою — і на зарплати, і розвиток, і на оснащення. На осінь планують орендувати нове приміщення й відкривати гінекологічний кабінет. Єдине питання в тому, що сімейна медицина має обмежений спектр послуг, зокрема аналізів, вартість яких відшкодовує НСЗУ.

«Наші пацієнти вже звикли, що всі медичні послуги можна отримати на місці й безоплатно. Але до переліку не увійшла низка аналізів, зокрема печінкові проби, на сечовину, на гельмінти тощо. Це змушує наших пацієнтів звертатися до інших закладів і платити гроші, що не всім подобається, — визнає лікарка. — На місцевому рівні проблемний момент полягає в тому, що районна адміністрація не відшкодовує клініці кошти на ліки для учасників бойових дій, прооперованих пацієнтів чи із синдромами. За відповідною постановою всі вони мають право на безоплатне отримання ліків за рахунок місцевих бюджетів. Але скільки ми не зверталися до районної влади, нас не чують. Кошти адресують лише комунальним закладам, хоча й у нас є пацієнти таких категорій. Згідно із законом байдуже, де людина задекларована, кошти мають іти за пацієнтом — як із державного, так і з місцевих бюджетів».

«НА МІСЯЦЬ БЮДЖЕТ — ПРИБЛИЗНО 90 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ»

Ризикнув, взяв кредит і уклав договір з Національною службою здоров’я... Роман ДЯЧЕНКО — лікар сімейної медицини, який практикує у невеличкому містечку Христинівка, а от заробляє за місяць навіть більше, ніж столичні лікарі або навіть юристи. Після закінчення Дніпровського медичного університету за розподілом потрапив на Черкащину. Тут встиг попрацювати в державній амбулаторії. Але медична реформа дала поштовх до створення власної практики. Роман став приватним підприємцем — але всі медичні послуги своїм пацієнтам надає безоплатно. Люди просто мають підписати з ним декларацію. За все платить НСЗУ — так на місяць лікар-ФОП отримує до 90 тисяч гривень. За ці гроші Роман безоплатно надає всі лабораторні послуги, закупляє витратні матеріали, ліки, платить податки і має гроші на утримання сім’ї.

РОМАН ДЯЧЕНКО, ЯКИЙ ПРАКТИКУЄ У НЕВЕЛИЧКОМУ МІСТЕЧКУ ХРИСТИНІВКА, ЗАРОБЛЯЄ ЗА МІСЯЦЬ НАВІТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ СТОЛИЧНІ ЛІКАРІ АБО НАВІТЬ ЮРИСТИ

«Піти у приватну медицину спонукала реформа. Я порахував, що кошти, які розподілялися на увесь заклад, — можна отримувати самому і якість послуг при цьому не буде гіршою, — каже 28-річний лікар. — Про своє рішення не пошкодував. Заклад заробляє залежно від підписаних декларацій. На місяць бюджет приблизно 90 тисяч гривень — це заробітна плата, оплата лабораторних послуг, які передбачені відповідно до договору, витратні матеріали, закупка дезрозчинів тощо. Якщо спочатку пацієнти з певним острахом сприймали назву «приватний сімейний лікар», то зараз графік забитий вщерть. Але перевага приватної практики в тому, що я самостійно можу його корегувати. Так, працювати доводиться багато, пацієнтів консультую іноді до пізнього вечора. Дозволяю собі один вихідний — у неділю, але якщо випадок екстрений, то доводиться виходити на роботу».

Звертаються пацієнти до Романа з різних причин. Це змушує лікаря практикувати телемедицину і консультуватися з вузькопрофільними спеціалістами. Левова частка запитів — до кардіологів. Роман консультується зі столичними колегами. Проводить первинне обстеження пацієнта у себе в кабінеті і пересилає всю інформацію кардіологу. Тоді той вирішує, якою має бути подальша терапія. Це економить і гроші, і час пацієнта, бо йому не доведеться їхати на консультацію в Черкаси чи Київ. А головне — береже здоров’я. Адже є такі пацієнти, які, почувши складний діагноз, що потребує додаткового обстеження, просто відмовляються лікуватися.

«Люди бояться вийти із зони комфорту, особливо літнього віку. Їм зручно мати лікаря на місці, який готовий проконсультувати в разі потреби. Кількість пацієнтів невпинно зростає, а знайти лікаря, який хотів би працювати в такому режимі, навіть з хорошою зарплатою, — складно, — визнає Роман. — Пропонував колегам заробітну плату 15—17 тисяч грн, залежно від кількості задекларованих пацієнтів. На перший час навіть готовий для них знімати житло. Плюс преміальні й забезпечення навчальною літературою. Охочих не знайшов. Бачив пропозиції по сільських амбулаторіях на базі комунальних закладів. То там і зарплату від 10 до 18 тисяч пропонують. Обіцяють надати житло і службовий автомобіль, а ще підйомні — шість мінімальних заробітних плат (це десь 30 тисяч). Якби я був інтерном і мені таке запропонували, то я поїхав би хоч і до найвіддаленішого села, бо це безцінна практика і велика вдячність від людей».

«ЯКЩО В СЕЛІ ПРАЦЮЄ БІЗНЕС — ВІН МАЄ ДБАТИ ПРО ГРОМАДУ»

В Ольгополі, що на Вінниччині, сільську амбулаторію взявся відновлювати місцевий господарник Павло КАЛЕНИЧ. Донедавна там діяла дільнична лікарня. Її побудували ще 1913 року коштом місцевого земства. Заклад пережив усі війни — Першу світову, Громадянську, Другу світову, періоди відбудов та перебудов, але нинішня медична реформа вирішила його зачинити. Причина: завелике приміщення площею в 200 кв. м, яке недоцільно було утримувати. Оскільки в селі мешкає понад три тисячі людей, Павло Каленич вирішив узяти лікарню на баланс господарства й відремонтувати її для людей.

Зараз ремонті роботи наближаються до завершення. Усі кабінети укомплектовані меблями та необхідним устаткуванням, у приміщені нова котельня, вісім туалетів, душові, сучасне обладнання, власна лабораторія і навіть стоматологічний кабінет. На одне устаткування для нього меценат витратив 450 тисяч гривень, а працює там молодий спеціаліст — лікар-стоматолог Віталій ЯРОСЛАВСЬКИЙ. Він надає послуги на приватних умовах.

У ОЛЬГОПОЛІ, ЩО НА ВІННИЧЧИНІ, СІЛЬСЬКУ АМБУЛАТОРІЮ ВЗЯВСЯ ВІДНОВЛЮВАТИ МІСЦЕВИЙ ГОСПОДАРНИК ПАВЛО КАЛЕНИЧ. ТУТ Є НАВІТЬ СТОМАТОЛОГІЧНИЙ КАБІНЕТ. ЛИШЕ НА ЇЇ УСТАТКУВАННЯ МЕЦЕНАТ ВИТРАТИВ 450 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ, А ПРАЦЮЄ ТАМ МОЛОДИЙ СПЕЦІАЛІСТ — ЛІКАР-СТОМАТОЛОГ ВІТАЛІЙ ЯРОСЛАВСЬКИЙ

«Не кожна клініка обласного центру має такий кабінет та обладнання, як у нас. Нове стоматологічне крісло, рентгендіагностика без опромінення ротової порожнини, внутрішньоротова камера — все це придбала агрофірма «Ольгопіль». Це ніби такий собі старт для розвитку власної справи, — відзначає Віталій. — У такий спосіб зацікавлюють молодих спеціалістів можливістю почати працювати в селі. Я погодився, адже умови тут на порядок вищі, аніж у стоматологічних клініках Вінниці. Надаємо всі послуги, крім ортодонтичних. Пацієнти задоволені, а це — головний результат для лікаря».

У планах Павла Каленича — обладнати реанімацію, дитяче відділення і знайти кваліфіковані кадри. Зацікавлювати таких спеціалістів агрофірма планує комфортними умовами праці й готовою квартирою у 80 кв. м. Помешкання розташоване у приміщенні лікарні з окремим входом. Перед тим, як за справу взялися будівельники, працювали дизайнери. Усі кімнати будуть умебльовані. Тобто готова квартира під ключ — вселяйся, живи і працюй.

«Коли повністю завершимо ремонт закладу і проведемо благоустрій — з місцями для паркування, ландшафтним дизайном, зонами відпочинку, будемо вирішувати питання розширення спектра медичних послуг і забезпечення фахівцями, — ділиться думками Павло Каленич. — Нині маємо лікарів лише кількох профілів — терапевт, педіатр, стоматолог, працює лабораторія. Чому б не створити реанімаційне відділення? Це ж порятунок життя людини. У критичній ситуації, доки довезуть хворого до лікарні, втрачають дорогоцінний час для його порятунку. А тут все під боком. Ситуація з пандемією коронавірусу змушує всіх нас по-іншому дивитися на медицину. І якщо в селі працює бізнес — він має дбати про громаду».

...Насправді стати лікарем-ФОП з юридичного погляду — не проблема. Складніше — забезпечити матеріальну базу, яка має відповідати обов’язковим вимогам до здійснення такої практики. Тобто обладнання лабораторії, реєстратури, огляду дорослих пацієнтів, прийому маленьких дітей, проведення кардіографічного обстеження, певного виду маніпуляцій, щеплень — на все це потрібні чималі кошти. Якщо починати з нуля, то, як кажуть лікарі, це щонайменше 300 тисяч гривень. Така сума дещо відлякує медиків, охочих спробувати себе у приватній практиці. Та успішні кейси тих, хто ризикнув і спромігся за півроку чи рік вийти на прибуток, засвідчують, що кількість лікарів-ФОПів в Україні зростатиме. А це відповідно створюватиме конкуренцію на ринку медичних послуг. Головне тепер, щоб медична реформа не змінила чинних правил гри.