Вадим ЧУПРУН: «У Донбасі «війни» не буде»
Новий губернатор Донеччини, в минулому — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туркменістані, особистість неординарна. Такий висновок можна зробити з медіа-резонансу його заяв. Через три тижні після призначення Вадима Чупруна на посаду голови Донецької облдержадміністрації жителі регіону ще не визначилися остаточно, як їм сприймати нового голову області — як ставленика нової влади, який поламає звичний устрій життя, чи як вісника змін, який започаткує добрі перетворення в регіоні.
Деякі можуть ображатися на Вадима Прокоповича за те, що не вони отримали посаду губернатора, хтось апріорі не сприймає змін, що відбулися в суспільстві, але загалом Донбас позитивно сприйняв нового голову області. Тим паче, що з перших днів Чупрун чітко дав зрозуміти: його місія в Донецьку — не політичне загравання з місцевими бізнес-елітами, а вирішення гострих для регіону господарських проблем.
— Вадиме Прокоповичу, що для вас означає призначення на губернаторську посаду? Вас називають ставлеником Президента України? Яке ваше відчуття від шахтарського краю?
— Бути губернатором найбільш індустріально розвиненого регіону країни — це, насамперед, величезна відповідальність. І я сприймаю своє призначення виключно з такої позиції. Не знаю, може хтось із моїх колег і святкував вступ на нову посаду. Мені так не пощастило: за всі ці три тижні я не мав ще жодного вихідного.
Ставленик Президента?.. А як ви собі уявляєте губернатора, який не є ставлеником Президента? Мене представляв активу області особисто Віктор Ющенко. Уже з огляду на це в регіоні мене не можуть сприймати інакше.
А що стосується відчуттів… Ви знаєте, я ж не чужа людина в Донбасі. Значна частина моєї кар’єри минула саме тут. Навіть ті дев’ять років, які я провів у Туркменістані, я не почувався у відриві від області.
— І як би ви охарактеризували регіон, який ви отримали «в спадщину»? Які основні проблеми Донбасу ви могли б виділити?
— Якщо я скажу, що ситуація непроста, це звучатиме банально. Насправді в цей час я лише ознайомлююсь зі справами. Донбас — це найпотужніша промисловість, що повинна працювати на благо держави. Але водночас у регіоні існують серйозні соціальні проблеми.
Тому на перше місце я би поставив матеріальне забезпечення простих громадян. Моя позиція: заробітну плату слід виплачувати своєчасно та забезпечувати людині нормальне життя. На друге — проблему подальшого функціонування вугільної галузі, в якій майже щороку чомусь відбувається реструктуризація. До речі, я категорично проти укрупнення шахт і проситиму зупинити цей процес.
Не можна оминути увагою і розрахунки за енергоносії. Ось, наприклад, зараз дуже холодно, а вночі навіть у Донецьку немає гарячої води. Я не кажу вже про опалювання шахтарських селищ. Загалом, оцей ланцюжок, коли гроші губляться на півдорозі від споживача до постачальника, доведеться розрубати.
— Чи порушуватимете давню проблему «двомовності» Донбасу?
— Проблема «двомовності», «багатомовності» існує лише для тих, кому це вигідно. На мою думку, ніколи в Донбасі такої проблеми не існувало. Ось сьогодні я з вами спілкуюся російською мовою — для кого з нас це проблема? Припинімо спекулювати на культурній різноманітності нашого народу.
Сьогодні в Донецькій області й без того проблем чимало. Подивіться навколо: діти не ходять до школи, бо там відсутнє тепло. У будь-якій лікарні, якщо ти не прийшов зі своїми ліками, тобі робити нічого. Як жити далі? Це що, — кам’яний вік?
Повірте, ми ще обов’язково розберемося з тими, хто незаконно намагався закривати школи та дитсадки, особливо в сільській місцевості. Я хочу відновити соціальну інфраструктуру, яка була зруйнована за минулі 10 років. Це не робиться одразу. Я розумію, що нам треба витратити на це цілі роки. Але якщо не почати цей процес зараз, ми не зможемо дивитися в очі нашим дітям.
— А які методи й алгоритми роботи ви для себе оберете?
— Необхідно бути дипломатом на будь-якій посаді, жодної «війни» в Донбасі не буде. І якщо ми говоримо про подальший розвиток регіону, про співпрацю з бізнес-елітою, то це однозначно — компроміс. Інша річ, якщо хтось не зрозуміє, що смутні часи закінчилися, і настала пора вчитися жити за законом. У такому випадку розмовлятиму з ними вже не я, а компетентні органи.
— Напевно, зараз одним із найактуальніших питань на Донеччині є питання кадрових призначень. За яким принципом ви формуватимете свою команду? Чому так довго немає кадрових призначень?
— Чомусь усі чекають призначень у перший же тиждень. Так не буває. Якщо говорити про кадри, — це основа всього. Призначити на ту чи іншу посаду професіонала — це дуже велика відповідальність насамперед влади, адже їй із цих самих кадрів потім питати. Тим більше, що йдеться про Донбас, де ціна помилки особливо велика.
Кадрові призначення та перестановки обов’язково будуть, але поступово. Мої принципи прозорі: якщо говорити по черзі, то це порядність, професіоналізм, політична приналежність, авторитет. Зрозумійте, неможливо чітко дотримуватися принципу призначення на посади за квотами партій в області, де кращі управлінці, весь актив перебуває переважно в одній партії — «Партії регіонів», яка до того ж не є провладною. До того ж, мені ставили завдання — не задовольняти чиїсь політичні амбіції, а розвивати господарський потенціал регіону та підвищувати добробут простих людей.
— Зараз із цього приводу збираються чимало мітингів — і тут, у Донецьку, і в Києві. Як ви ставитеся до цих акцій, адже на них нерідко звучать вимоги про вашу відставку?
— Я завжди поважав будь-чиє право на власну думку в будь-якій передбаченій законом формі. І нікого не засуджуватиму, але прислухатися до таких вуличних порад також не можу. Адже, за суттю, що відбувається: кілька десятків людей, відстоюючи свої особисті амбіції, намагаються нав’язати свою думку керівництву держави, мені, громадськості. І це в той час, коли треба мобілізувати кращі ресурси, об’єднатися для того, щоб відстояти державний інтерес.
Я готовий до відкритої дискусії, готовий виходити до людей, роз’яснювати та відстоювати свою думку, обговорювати результати моєї діяльності як губернатора. Але подивіться, що виходить: не встигла людина приступити до виконання обов’язків, зробити перші кроки, як її намагаються відправити у відставку та очорнити. Такими методами ефективну систему державного управління, яка користуватиметься довірою в народу, створити не вдасться. Я не думаю, що регіону піде на користь кадрова чехарда.
— Після того, як команда буде сформована, як ви вибудуєте роботу Донецької облдержадміністрації? Наприклад, ваш колега, губернатор Луганщини Олексій Данилов сказав, що треба прагнути до того, щоб адміністрація стала динамічною структурою та задавала тон усій області. Чи погоджуєтесь ви з цим?
— У Донецькій області адміністрація завжди задавала тон області й була локомотивом регіональних реформ. І цей статус за нею збережеться. Донбас — унікальний регіон, тут розвинена висока культура поваги до влади. А наше завдання — ці надії виправдати. Адже, поклавши руку на серце, визнаймо: аж ніяк не завжди місцева влада діяла в інтересах свого народу, держави, при чому це стосується не лише Донецького регіону. Оці помилки ми й виправлятимемо.
— Яка ваша думка про виступ Президента Ющенка під час вашого представлення? Спостерігачі зазначають, що в цьому випадку Президент звертався до місцевої еліти її ж мовою. На вашу думку, до кого ж все- таки звертався Віктор Андрійович — до місцевої еліти чи виборців Донеччини, які в переважній більшості віддали свої голоси Віктору Януковичу?
— Пробачте, але губернатор Донецької області не коментує виступів Президента України та не дає йому порад, як спілкуватися з людьми.
— Як ви збираєтесь відокремлювати владу та бізнес у регіоні?
— Ці поняття вже відокремлені. Я ніколи в своєму житті не займався власним бізнесом, і з перших років незалежності працював у державних структурах. Сьогодні я чиновник 1-го рангу, і залишати держслужбу до кінця кар’єри наміру не маю.
А що стосується інших, то я всіх попередив ще на першій нараді: дізнаюся про те, що хтось узяв хабара — нарікайте на себе, такого не пробачу. Бізнес і влада повинні бути партнерами, разом служити на благо свого народу. Конкретніше система наших взаємовідносин буде налагоджена вже найближчим часом.
Це стосовно керівництва адміністрації, її структурних підрозділів. А загалом в області проблему слід вирішувати на вищому рівні, бо пояснити людині, яка отримує зарплату 300 гривень, що вона повинна чесно працювати та жити на одну зарплату, я не зможу. Державна служба повинна бути високооплачуваною почесною професією й акумулювати кращі кадри в регіоні. На жаль, сьогодні професіонали віддають перевагу приватному бізнесу, в якому матеріальне питання так гостро не стоїть.
— На завершення трохи «слизьке» запитання. Буквально через тиждень після вашого призначення у вас виникли розбіжності з місцевою пресою. Ви висловилися досить жорстко на адресу донецьких журналістів. Як надалі ви будуватимете свої відносини з представниками ЗМІ? Наскільки, на вашу думку, важлива їхня роль у досягненні запланованих вами цілей?
— Взаємини влади та громадськості, рупором якої є ЗМІ, — процес обопільний. Ми не можемо стояти окремо одне від одного, так само, як не можемо бути по різні сторони барикад. У мене немає і не може бути розбіжностей із журналістами, які висвітлюють роботу мою, обласної адміністрації, влади об’єктивно, навіть якщо це критика. Але я не дозволю нікому публічно мене ображати.
Так, я жорстко вимагатиму від ЗМІ об’єктивності. Це святий обов’язок журналіста, але зі свого боку я робитиму все, щоб йому допомагати. Перший крок у цьому напрямі я вже зробив: підписав розпорядження, згідно з яким уся вертикаль влади — від губернатора до останнього клерка — зобов’язана оперативно надавати всю необхідну ЗМІ інформацію про процеси, що відбуваються в Донецькій області. І повірте, я привчу місцевих чиновників його виконувати.
