Ваша бiднiсть — ваша проблема
Сергій МАКЕЄВ, доктор соціологічних наук, Інститут соціології:
— У сьогоднішній Україні особливість соціальної нерівності полягає в тому, що різні групи і категорії населення належать до різних соціально-економічних класів. А це означає, що й до укладів iз різними і нерівними життєвими шансами та можливостями. Перший такий уклад я б умовно назвав укладом натурального господарства, в якому сьогодні перебувають селяни, частина пенсіонерів-городян тощо. І справа не тільки в тому, що це натуральне господарство характеризує рослинництво або розведення дрібної і середньої домашньої живності. Тут, як і в усякому натуральному господарстві, відсутні або вилучаються основні блага цивілізації: наприклад, відсутні гроші як універсальний засіб обміну, періодично і надовго відключаються світло, газ. Тут відсутні основні побутові зручності. А охорона здоров'я й освіта тут у такому занепаді, що їх важко назвати такими. Тобто це життя віч-на-віч з усіма життєвими проблемами. Тип людини цього укладу, умовно, — патріархальний землероб.
Наступний — це уклад, у якому вельми химерно поєднані елементи натурального господарства і раннього індустріалізму. Тут, хоча й обмежено, але обертаються гроші. Тут проглядають ознаки наявності основних благ індустріалізму: побут із його невигадливими послугами, радіо, теле- і телефонною комунікаціями, нехитра побутова техніка. Це уклад ледь не суцільного дефіциту. Доступним є мало що. Переважно внаслідок надвичайної дешевизни робочої сили. Настільки дешевої, що її взагалі можна не оплачувати. Будь-які шанси росту для молоді, що належить до цього укладу, вельми й вельми обмежені. Соціальним типом, який домінує тут, є робітник. Причому зовсім не обов'язково індустріальний робітник. Мова йде про людей, які живуть тільки за рахунок особистої праці. Плюс — їм часто доводиться займатися натуральним господарством, оскільки грошей, як і багато чого іншого, обмаль. В основному це жителі маленьких і середніх міст, які, до всього, все більше замикаються в своєму середовищі, тому що контакти між різними укладами дуже обмежені.
Третій уклад я умовно називаю укладом розвинутого індустріалізму із вкрапленнями постіндустріалізму і зі значним елементом тіньової економіки. Тут благ цивілізації чи не достатньо. Тут знають, що таке відпочинок і розваги, що таке охорона здоров'я й освіта на вибір. Соціальний тип, що домінує в цьому укладі, — енергійна, підприємлива, освічена, досить молода, схильна до рухливого та активного життя людина.
Четвертий уклад перебуває від інших на значній відстані. Це уклад капіталістичного постіндустріалізму, тобто посередництва і послуг. Тут уже абсолютно необмежений доступ до всіх сучасних благ і повне забезпечення тим, що може надати сучасна цивілізація. Відсутні кордони між державами, люди відчувають себе громадянами світу не тільки в плані можливості фізичного перетину кордонів — тут можливе вільне отримання інших паспортів, іншого громадянства, будь-якої освіти для своїх дітей тощо. У четвертому укладі домінує і ледь не є вичерпний тип, представників якого умовно можна назвати бізнесменами. З огляду на всі ті умови, в яких перебуває бізнес у країні сьогодні.
Отже, відмінною рисою сучасної структури українського суспільства є наявність цих чотирьох укладів, а також, можливо, значне подальше поглиблення їхньої автономізації. Люди можуть, звичайно, переходити з одного укладу в інший, але шанси на цей перехід вельми незначні. Тим більше, що з боку держави як основного арбітра не робиться нічого, що могло б полегшувати ці переміщення чи компенсувати наявну нерівність. Тому люди залишені віч-на-віч із цими проблемами, це нібито їхня особиста справа. Зрозуміло, для надзвичайно енергійних, цілеспрямованих залишаються шанси, але не можна говорити про те, що ці шанси рівні для всіх.
В'ячеслав КРИШТОФОВИЧ, режисер:
— Соціальна нерівність завжди є, буде і іншого не вигадано. І єдина її особливість на сьогодні полягає в тому, що вона недорозвинена, як і все інше. Іншого в нас за такі стислі терміни бути не могло. Все — у стані ембріона. І що з нього розвинеться — незрозуміло. У нас немає принципів, згідно з якими можна було б структурувати суспільство. Візьмемо, наприклад, матеріальний достаток. Є чисті гроші, а є гроші крадені. Це не одне і те ж. Так, справді, зараз ті, у кого є гроші виділяються в окремий прошарок. Але він також неоднорідний. Я знаю багатьох із цих людей: одні з них — бандити, інші — інтелектуали. З іншого боку, все залежить ще й від того, що мати на увазі під поняттям «гроші» — елементарні, щоб жити, чи великі. Є художники, які добре продаються. Вони непогано заробляють: можуть купити собі квартиру, машину. Вони багаті чи ні? Тоді порівняно з ким? За грішми вони — той самий середній клас, який повинен бути, у якого щось є і якому є що втрачати.
