Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Від безсоння можна померти?

17 липня, 00:00
Ледь не кожному з нас доводиться час від часу проводити ночі з широко відкритими очима, повертаючись із боку на бік і «рахуючи овечок». Та найгірше, що нам загрожує, — погане самопочуття вранці і не дуже привабливий вигляд. Вважається, що організм сам знайде час для відпочинку і відновлення сил. До того ж відомі випадки, коли деякі люди — серед них, наприклад, винахідник Едісон і маршал Наполеон — спали по дві — чотири години на добу протягом багатьох років. То чи ж варто вважати безсоння хворобою? Виявляється, так! Останніми роками з’явився і новий медичний термін — «фатальне безсоння».

Ця хвороба передається спадково. Вона вражає чоловіків і жінок у віці від 35 до 60 років, швидко розвивається і закінчується фатально: смерть неминуче настає протягом двох-трьох років. Утім, хворі чекають на неї як на порятунок, бо їхнє життя важко назвати життям у повному розумінні цього слова: вони постійно перебувають у стані напівсну, але не сплять. У них підвищені температура, артеріальний тиск, їм важко ходити й говорити. Сьогодні в усьому світі налічується лише приблизно 120 родин, яким офіційно поставлено цей діагноз. Однак, на думку фахівців, насправді їх значно більше, оскільки в багатьох країнах (серед них і Україна) лікарі просто не знають про існування такої хвороби. Тим часом випадки цього захворювання в останні роки значно почастішали — сьогодні кожний мільйонний житель планети ризикує з’явитися на світ із цією генетичною мутацією і передати її своїм нащадкам. Можливо, в усьому винне погіршення екологічних умов, можливо — стреси, харчі, напхані гормонами. Так чи інакше, наука поки що не готова пояснити причин стрімкого поширення цього захворювання.

Перший випадок фатального безсоння був зафіксований 1986 року в Італії. Лікарі встановили, що в усіх хворих — членів сім’ї з префектури Венето — ушкоджена та структура головного мозку, яка регулює сон і пробудження. Це порушення переходило в них із покоління в покоління ще з часів наполеонівських воєн, тому більшість родичів помирали, не доживши й до п’ятдесяти років. На жаль, і сьогодні медицина нічим не може зарадити...

Єдине, що можуть зробити лікарі — за допомогою генетичних методів визначити, хто є носієм хвороби, а хто ні, а потім вже радити, чи можна родині мати дітей. Уже відомо, що при подібному захворюванні одного з батьків кожна друга дитина може стати носієм фатального гена.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати