Від Ямайки до Азербайджану

Близько 6,5 тис. метрів виставкової площі (а це тисячі на дві більше, ніж минулого року), понад 400 учасників із 34-х країнах світу, нарешті — рекламні стенди від усіх без винятку регіонів України... З такими оптимістичними для всієї туристичної громадськості країни параметрами підійшов до своєї 10-ї річниці Міжнародний туристичний салон «Україна-2003».

У ці три виставкові дні представники всіляких готелів, кемпінгів, санаторіїв, ресторанів, турфірм тощо, які презентували як сонячну Ямайку чи острів Балі, так і зимову красу батьківщини Санта-Клауса: обмінювалися досвідом у рамках семінарів та інформацією про переваги того чи іншого регіону. Та важливе щось інше: робота нинішнього турсалону відзначилася не лише першою круглою датою (що, в принципі, вже свідчить про життєздатність заходу), а й визнанням його авторитетності з боку «просунутого» (в тому числі й в плані туризму) Старого Світу, — цього року український туристичний форум отримав статус члена Європейської асоціації туристичних виставок та ярмарок (ETTFA). Якщо коротко описати значення цієї події для України, то варто зазначити, що ця організація об’єднує 17 найпрестижніших європейських форумів, активно працює над зміцненням туристичних брендів, розміщуючи інформацію про своїх членів у більш ніж 60 спеціалізованих виданнях Європи.

Як відзначають у Державній туристичній адміністрації України, вперше за 10 років роботи турсалону, присутність фірм, які працюють на внутрішній український туризм, стала домінантною. Це аж ніяк не означає, що всі інші втрачають до заходу інтерес, і вищезгаданий статус українського турсалону — кращий тому доказ. Крім того, намітилася тенденція приїзду зарубіжних гостей не поодинці: якщо раніше багато фірм презентували виключно самих себе, то нині помітно зросла кількість загальнонаціональних стендів.

Дещо «помилилися» в нинішньому році хіба що з розміщенням учасників. Відрадно, звичайно, що регіони вітчизни усвідомили потенціал туристичної сфери і забезпечили нарешті стовідсоткову «явку» на захід. Однак тієї частини української експозиції, яка розмістилася в загальному великому павільйоні, в плані обміну інформацією з зарубіжними партнерами, думається, повезло більше, ніж іншим: про те, що Україна компактно представлена ще в одному приміщенні Експоцентру, дізнались далеко не всі зацікавлені особи. І ще: можливість побачити всі області й оцінити якість їхньої «самопрезентації» вкотре підвела до того, що вищезазначене «усвідомлення потенціалу» — крок, безсумнівно, значущий. Однак без формування регіонами свого якісного і, головне, систематизованого турпродукту ефект від такого кроку невеликий. Причина невміння окремих областей користуватися своїми туристичними можливостями відома давно: відсутність на місцях кваліфікованих кадрів — тому бажання багатьох турфірм презентувати своє, вітчизняне, далеко не завжди збігається з можливістю це зробити.