Відповідальність по-норвезьки: етичне інвестування в пенсію

Небагато країн спроможні забезпечити гідний рівень життя своїм літнім громадянам, адже по всьому світові їхні статки під постійним тиском старіння населення, зростання його чисельності, вичерпання природних ресурсів тощо. На тлі цих глобальних складнощів є єдина країна, яка не просто забезпечує пенсіонерам високі доходи, вона з етичних міркувань відмовилася від формування пенсій із тих бізнесів, які не схвалюють її громадяни. При державному пенсійному фонді Норвегії працює Рада з питань етики, яка не має аналогів у всьому світі, та є прикладом глобальної відповідальності цієї країни. Ми мали змогу відвідати цю Раду (як і з десяток інших установ Норвегії) під час візиту до Осло, де досліджували успішні сторінки історії та сучасного устрою Норвегії, які можна відтворити в Україні.

У Раді нас зустрів старший співробітник Пабло Вальверде, іспанець за походженням і антрополог за освітою. Пригадується, як надворі, прямо під великими незавішеними вікнами міністерської будівлі, весело галасували діти, граючи у футбол. Ми бачили їх, а вони — нас. Загалом, у скандинавських країнах існує своєрідний «культ прозорості», який повсюдно втілено в архітектурі та дизайні предметів повсякденного вжитку. Подекуди на верхніх поверхах цей культ порушували тимчасові фанерні вставки замість шибок у вікнах, нагадуючи про вибухи під час теракту дворічної давнини...

Норвежці з цілковитою серйозністю поставилися до нашого візиту: було відчутно, що вони грунтовно готувалися до зустрічей із нами. Прикметно, що в державних установах працюють переважно молоді, амбіційні, високоосвічені та привітні люди. І головне — вони працюють, щоб реалізувати свої цінності, які ідентичні цінностям і призначенням установ, у яких вони працюють. Склалося враження, що бюрократичний апарат Норвегії — це передусім коло активних професійних однодумців, а вже потім — функціональні контори.

Пенсійна система Норвегії має накопичувальний характер. Її суть полягає в тому, що частина зарплати відраховується на індивідуальний накопичувальний рахунок у державному пенсійному фонді, який десятиріччями примножує кошти своїх вкладників шляхом інвестування в компанії, облігації інших держав і нерухомість. По досягненні вкладниками пенсійного віку фонд повертає їм як внески, так і прибуток. На сьогодні фонд є найбільшим інвестором Європи, а по всьому світу він вклав 720 млрд євро. Щоб виплачувати пенсії, достатньо розпродавати лише 4% інвестицій щороку. Із огляду на те, що цей обсяг майже дорівнює темпу щорічного зростання інвестицій, майбутні пенсії є практично гарантованими.

Виконавши своє основне економічне завдання, пенсійний фонд порушив питання вищого порядку — гуманітарного: «А чи ми, норвежці, своїми інвестиціями ладні підтримувати ті компанії, які зневажають етичні норми?» Раду з питань етики при пенсійному фонді створено саме для недопущення цього. Вона опікується тим, щоб фонд не вкладав кошти в компанії, які виробляють певні види зброї, тютюнову продукцію, порушують права людини (дитяча праця, примусова тощо), завдають непоправної шкоди довкіллю, є систематично корумпованими.

Отже, Норвегія принципово припинила інвестування у світового гіганта роздрібної торгівлі Wal-Mart через те, що той вимушував своїх працівників до понаднормової праці. За непоправну шкоду довкіллю в списку виключених компаній опинилися: найбільша російська гірничо-металургійна компанія «Норильский Нікель», третя у світі за обсягами гірничого видобутку австралійська корпорація «Ріо Тінто», а ще 21 виробник тютюнових виробів, 10 виробників ядерної зброї... Хоч якими б високоприбутковими були ці компанії, для пенсійного фонду гуманітарні принципи вищі за надприбутки.

Важливо зазначити, що Рада жодним чином не має на меті покарати компанію, відмовившись від її акцій, — вона лише пильнує, щоб Норвегія своїми інвестиціями не сприяла неетичній поведінці таких компаній у майбутньому. Однак пенсійний фонд може продовжити інвестування, якщо компанія на його заклик усуває поточні порушення та обіцяє не допускати їх у майбутньому.

ПРОЕКЦІЇ НА УКРАЇНСЬКЕ СЬОГОДЕННЯ

Теза 1. Солідарна пенсійна система України докорінним чином відрізняється від норвезької накопичувальної. Вітчизняний варіант є механізмом перерозподілу та споживання, або так званою системою проїдання коштів, за якої потреби сучасних пенсіонерів забезпечуються не їхніми індивідуальними результатами праці та заощаджень, а податковим навантаженням на сучасних економічно активних громадян. У Норвегії ж діє механізм інвестування та економічного зростання.

Теза 2. Україна, на превеликий жаль, сьогодні не має можливості комплексно скопіювати успішний досвід Норвегії. Минуть десятиріччя, перш ніж українська пенсійна система досягне такого розквіту, коли зможе відмовитися від надприбутків на користь етичних норм. До речі, Пабло зізнається, що навряд чи Рада з питань етики могла б виникнути в Норвегії без розвинутої пенсійної системи, яка до того ж має запасний парашут, — найбільші в Європі поклади нафти й газу.

Теза 3. Однак ми можемо та мусимо копіювати відповідальність по-норвезьки. Відповідальність, яка починається на індивідуальному рівні й розширюється аж до всесвітнього масштабу, — ось, що ми побачили там і що може стати основним інгредієнтом у відтворенні норвезького рецепта розвитку в Україні. Найбільша відповідальність норвежців полягає в тому, що, знайшовши величезні поклади енергоресурсів, ця незаможна аграрна країна зробила їх здобутком усіх громадян, народжених і ненароджених. Локальна їхня відповідальність — в ощадливому видобутку та спрямуванні коштів на енергоефективність, зниженні залежності від традиційних палив та збереженні довкілля, що сприяло перетворенню економіки на наукоємну та інноваційну. А прикладом глобальної відповідальності є норми етичного інвестування по всьому світу. Нарешті, норвежців не зупиняє той факт, що внесок лише їхньої країни, та ще й такої невеликої, мало що змінює в глобальних фінансах. Вони так чинять, бо відповідальність — це їхній принцип. Так само й нас, українців, не має зупиняти той факт, що наша індивідуальна відповідальність навряд чи щось швидко змінить у масштабі всієї держави. Певно, слід спершу возвести відповідальність у ранг принципу, а не сприймати її в контексті досяжності мети або індивідуальної доцільності. Тож за натхненням та ідеями тримаймо курс на Північ.